Порівняльна характеристика правового статусу особи в Німеччині та Я

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАНЇИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

РЕФЕРАТ

На тему: «Порівняльна характеристика правового статусу особи в Німеччині та Японії»

Виконала студентка

ІІ курсу 1 групи

Спеціальності 6601

П’ятоволенко Ірина

КИЇВ

2008р.

ПЛАН

ВСТУП

1. Правовий статус особи:

- Характеристика правового статусу особи в Німеччині;

- Загальна характеристика правового статусу особи в Японії;

2. Характеристика основних прав та обов’язків громадян:

- Права та обов’язки громадян в Німеччині

- Права та обов’язки громадян в Японії;

3. Основні принципи громадянства в Німеччині та Японії;

4. Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

Висновки

Список використаних джерел

Характеристика правового статусу особи в Німеччині

На даний момент, Німеччина є демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція Федеративної Республіки Німеччина була прийнята 23 травня 1949р. Її прийняття пов’язане з закінченням ІІ світової війни. Саме тому певні положення Конституції мають свої особливості. Такі особливості присутні і у розділі І Конституції Федеративної Республіки Німеччина, який називається «Основні права» та закріплює основні положення правового статусу людини та громадянина, основні права, свободи та обов’язки зазначених вище осіб.

В Конституції закріплені декілька основоположних положень демократичної концепції прав та свобод, їх використання та обмеження.

Так, перше місце у конституції посідає каталог основних прав свобод та зобов’язань. Держава в конституції зобов’язується гарантувати та захищати права своїх громадян та іноземців.

Основний закон проголошує принцип рівноправності, надає йому розширеного тлумачення. Поряд зі звичайними положеннями про рівність перед законом, рівноправності громадян незалежно від статі, раси, національності, в конституції також містяться положення про неможливість надання привілегій або обмежень, у зв’язку з походження, мовою, місцем народження, релігійними або політичними поглядами.

Загальна характеристика правового статусу в Японії

Важливим фактором у становленні нового конституційного порядку в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія прав та свобод.

В Японії традиційно виховується колективізм: загальна користь важливіша за власну вигоду. Саме тому японський підхід до прав людини та громадянина пов'язаний не стільки з західним індивідуалізмом, скільки з приналежністю людини до певної організації, від якої він отримує підтримку. Однак такий підхід домінує лише на побутовому рівні, а в Конституції він виражений досить слабко. Також, на становлення демократичного правового статусу особи в країні вплинула капітуляція в 1945 році. В країні склалася система цінностей, яка поєднувала її власні традиції із західною концепцією цивільних прав та свобод. З того часу, усі державні інститути і закони базуються на ідеї гідності і цінності людської особистості.

Основи правового статусу закріплені ІІІ розділі Конституції Японії, який називається «Права і обов’язки громадян». Її положення базуються на концепції природного права людини, які вважаються одвічними, непорушними, такими, що належать сучасному та майбутньому поколінням.

Разом з тим, на регулювання правового статусу особи впливає концепція «наданих прав». В Конституції сказано, що надані згідно Конституції права надаються та гарантуються. У певній кількості статей говориться саме про гарантування прав притому для невизначеної кількості суб’єктів. Таким чином, конституція вважає суб’єктом певних прав не конкретного індивіда, а народ. Наприклад, зазначено, що усі посадові особи є слугами усього суспільства, а не конкретної особи або верстви населення.

Також, здійснення прав та свобод пов’язане з роллю суспільства, з діяльністю народу. В конституції говориться про те, що права повинні підтримуватись постійними зусиллями народу, що народ, а не лише особа «має утримуватись від будь-яких зловживань свободами і правами і несе постійну відповідальність за виконання їх в інтересах суспільного добробуту»[1].

Конституція надає велике значення принципу рівноправ’я громадян. В ній говориться про рівноправ’я перед законом, про недопустимість дискримінації з будь-якої причини, і про неможливість надання особливих привілегій. Також забороняється рабство, примусова праця, окрім кари за злочин; проголошується рівність статі та ліквідуються дворянські чини.

Права та обов’язки громадян в Німеччині

Так, вже було зазначено вище, що перше місце в конституції Федеративної Республіки Німеччини посідає розділ основних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина.

Отже, згідно Конституції Німеччини основними правами та свободами людини та громадянина є: право на людську гідність, яке складається з недоторканності людської гідності та обов’язку держави захищати це право особи. В силу цього, Німецька держава визнає невід’ємні права людини як основу, будь-якого людського суспільства, миру та справедливості в світі.

Другим основним правом громадян Німеччини є право на розвиток своєї особистості. У цій же 2 статті конституції надається право на життя та особисту недоторканність. Гарантується непорушність права на свободу особистості.

Основним правилом при побудові суспільного устрою є те, що всі люди рівні перед законом. У це право входить:

- Рівноправність жінок та чоловіків;

- Права особи не можуть бути обмежені через недоліки особи;

- Недоліки, що виникають між правами чоловіків та жінок усуваються державою.

Також в конституції закріплюються такі права:

- Право на свободу віросповідання, гарантується вільне провадження релігійних обрядів;

- Кожний має право вільно виражати свої думки в усній та письмовій формах. Гарантується свобода друку інформації та преси. Не існує цензури. Границі цих прав можуть встановлюватись законами та іншими законодавчими актами, про охорону молоді та право на честь особистості.

- Шлюб та сім’я та шлюб знаходяться під особливою охороною. Піклування батьків про дітей, є їх природним обов’язком, кожна мати має право на захист.

- Вся шкільна справа знаходиться наглядом держави. Релігійне навчання є обов’язковим для державних шкіл, окрім не конфесійних; Також гарантується право на відкриття приватних шкіл, на відкриття яких має бути наданий дозвіл держави. Особливістю німецького права на освіту є те, що там заборонені підготовчі школи.

- Гарантується право збиратися мирно, без зброї, без попереднього попередження спеціальних органів. Надається також право створювати об’єднання для захисту прав робітників та поліпшення умов праці.

- Гарантується таємниця листування та телефонних розмов. Певні обмеження можуть встановлюватись тільки на основі закону.

- Гарантується свобода пересування німців по всій території федерації.

- Усім німцям надається право вільно обирати для себе професію, місце роботи та місце отримання освіти. Примусова праця допускається лише за умови позбавлення волі за вироком суду, або в умовах воєнного стану

- Гарантується недоторканність житла. Згідно статті 13 конституції, обшуки можуть проводитись лише при наявності дозволу суду.

- Гарантується власність та право власності. Власність зобов’язує.

- особа, згідно статті 16, не може бути позбавлена Громадянства. Втрата громадянства може відбуватись лише на підставі закону. Гарантується невидання німців іноземним державам.

- При порушенні зазначених прав, особа може звертатися за захистом до федерального конституційного суду.

Таким чином, виходячи з вище сказаного, можна виділити таку особливість німецької держави в сфері прав та свобод: в Німеччині школа та церква не розділені, що підтверджується тим, що в державних школах вивчення релігії є обов’язковим. В конституції також зазначається, що вказані в ній права та свободи є обов’язковими для охорони та виконання з боку законодавчої, виконавчої та судової влади.

Обов’язками громадян Німеччини є: повага до конституції та законів держави, для чоловіків з 18 років встановлюється обов’язок несення військової служби. Також існує зобов’язання відповідати за нанесену власності шкоду тощо.

- Права та обов’язки громадян в Японії;

Щодо прав, свобод та обов’язків в Японії, то в статті 11 її Конституції зазначається, що народ безперешкодно користується всіма основними правами людини. Ці права надаються як сучасному так і майбутньому поколінням, і мають підтримуватись постійними зусиллями народу.

Так, згідно конституції Японії, встановлюються такі основні права:

- По-перше, всі особи повинні поважатися як особистості. Як право на життя, свободу є невід’ємними.

На відміну від конституції Німеччини встановлюється таке право як на стремління до щастя, оскільки це не порушує суспільного благоустрою.

- Закріплюється рівність всіх перед законом. Не можуть підлягати дискримінації особи з різними політичними, соціальними та економічними поглядами, а також ті особи, що мають інше походження, релігію, стать тощо.

В конституції Японії окремо наявна норма про скасування різних аристократичних інститутів, яка зрівнює усіх людей, незалежно від їх соціального та майнового стану перед законом.

- В конституції Японії встановлюється право народу обирати посадових осіб органів публічної влади, шляхом загальних виборів, у яких беруть участь повнолітні особи.

- Закріплюється право особи звертатися з мирними петиціями до посадових осіб про введення або виправлення існуючих законів.

- Офіційно закріплюється протиправність рабства та інших форм поневолення. (така норма відсутня в Німецькій конституції).

- Закріплюється свобода думки та слова та наукової діяльності.

- Гарантується свобода релігії. Ця норма встановлює те, що жодна з релігійних організацій не може отримувати привілегій від держави, а також неприпустимість примусової участі в релігійних обрядах.

- Встановлюється свобода зібрань та об’єднань.

- В конституції встановлюється право на підтримку мінімального рівня культури та здоров’я.

- Всі мають право на освіту та працю. Водночас, зазначено, що початкова освіта є обов’язковою. Також відзначається, що кожна особа зобов’язана працювати.

- Встановлюється непорушність права власності, яке визначається законом. А також визначається можливість використання приватної власності з виплатою компенсації.

- Встановлюються права підсудних, а також право неможливості бути заарештованим, окрім випадків підозри у скоєнні злочину. Також визнається протизаконність безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, тощо.

Конституційні обов’язки громадян перебувають в тісному контакті з конституційними правами та свободами. Інколи вони сформульовані не прямо, а побічно (стаття 27)

Серед основних обов’язків громадян визначаються такі обов’язки як: обов’язкова праця, обов’язкове надання початкової безкоштовної освіти, обов’язок вчасно сплачувати податки (стаття 30), обов’язок дотримуватись конституції, сплачувати податки тощо. Також, одним з особливих обов’язків, встановлених японською конституцією є обов’язок народу утримуватись від зловживання правами та свободами.

Конституція Японії також містить і гарантії додержання основних прав та свобод. Основною серед них є контроль за конституційністю нормативних актів. Відповідальність за порушення конституційних прав та свобод здійснює судова влада.

Основні права та свободи в Японії розглядаються як абсолютні і притаманні людині від народження, які не можуть бути порушеними навіть шляхом прийняття законів.

Основні принципи громадянства в Німеччині та Японії

Як ми вже знаємо, громадянство, це особливий постійний, двосторонній правовий зв'язок між особою та державою. Так визначимо його особливості в Німеччині та Японії.

В конституції Японії зазначено, що умови набуття громадянства визначаються законом про підданство, хоча в змісті закону принципово не наголошується на різниці між термінами «громадянство» та «підданство» і часто вони ототожнюються.

Громадянство в основному набувається за народження, на основі принципу крові, навіть якщо дитина народилася поза шлюбом, а мати дитини є підданою Японії.

Право натуралізації набуває сили, якщо особа самостійно подала заяву про набуття громадянство, яка має бути затверджена рішенням міністра юстиції, що опубліковується в його офіційному віснику. Для натуралізації особа має прожити на території держави не менше 5 років.

Припинення громадянства може мати місце навіть після прийняття рішення міністра юстиції.

В Японії використовується також право підстави – тобто коли дитина народилася на території Японії а батько й мати невідомі, а також якщо батьки не мають громадянства.

На відміну від Японії, в Конституції Німеччини зазначено, що німецьке громадянство є невід’ємним і його не можна позбавити, а втрата громадянства можлива лише на підставі закону. А проти волі особи – лише у тому випадку, якщо ця особа не стає особою без громадянства. Також вагомим принципом Німецької держави є те, що подвійне громадянство не допускається.

Для натуралізації в Німеччині необхідне виконання таких умов яз знання та повага до конституції та законів, проживання на її території не менше 8 років тощо.Також, обов’язковою умовою набуття громадянства Німеччини є те, що особа має довести, що вона відмовилась від попереднього громадянства.

Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в цих країнах лише частково визначений в їх конституціях. Так, в статті 16-а Конституції Німеччини гарантується право на притулок для біженців. Ця стаття встановлює: процедуру розгляду заяв щодо надання притулку, яка скорочується порівняно з попереднім законодавством; встановлює запобіжні заходи для унеможливлення багаторазового одержання допомоги; встановлює рівень прожиткового мінімуму біженців шляхом надання натуральної допомоги; встановлює, що іноземці з країн ЄС, де діє женевська конвенція не можуть мати навіть тимчасовий політичний притулок, і не можуть посилатися на право політичного притулку.

В Конституції ж Японії таке право прямо е зазначено.

Окремі права біженців та іноземців можуть обмежуватись як в Японії так і в Німеччині, проте ніякий закон не може змінювати самої суті, змісту права. Так, обмежуються здебільшого політичні права осіб (право обирати та бути обраними, право участі в політичних партіях тощо).

Основні права іноземців та біженців в Німеччині захищаються також тим, що Німеччина ратифікувала міжнародні пакти про права людини Організації Об’єднаних Націй.

В Японії права та свободи іноземців та біженців встановлюються відповідно до їх законів.

Висновки

Проаналізувавши факти, викладені в роботі, можна зробити такі висновки:

1. Отже, громадянство (підданство) – це постійний, сталий, безперервний, двосторонній правовий зв'язок між державою та особою, який полягає у встановленні взаємних прав та обов’язків, які закріплені в конституціях.

2. Правовий статус особи в Німеччині та Японії відрізняється тим, що Німеччина – це федеративна республіка, а Японія – конституційна монархія, хоча на даному етапі розвитку в обох країнах прослідковується швидкий розвиток демократичних засад побудови суспільства. Спільною рисою цих двох країн є те, що вони є переможеними у ІІ світовій війні, і тому взяли на себе зобов’язання перед певними народами про надання їм певних пільг (Німеччина).

3. Основна відмінність прав та обов’язків осіб в Німеччині та Японії полягає в тому, що в японській конституції більше наголошується ролі суспільства та народу в цілому. Це умовлено певними історичними чинниками, такими як феодальний та монархічний устрій, який існував довгий час в державі.

Що ж до способу викладення прав, свобод та обов’язків в конституції, то можна сказати про те, що конституція Німеччини більш деталізована в цьому сенсі. Вона не лише закріплює певне право, але й розкриває його суть.

4. Спільною рисою, при характеристиці розділу конституції названих країн про права, свободи та обов’язки особи є те, що в них майже не прописані обов’язки, і є широкий перелік прав та свобод, які здебільшого є спільними для обох країн.

5. ще однією суттєвою відмінністю правового статусу особи в Німеччині та Японії є те, що Німеччина є членом Європейського союзу, а отже ратифікувала основні конвенції про права людини та громадянина, статус іноземців та біженців. Таким чином, особи, що проживають на її території, у разі порушення своїх прав можуть звертатись до Європейського Суду з Прав Людини. І таким чином це є ще одним способом захищати свої прав та інтересів, яким не можуть користуватися піддані Японії.

[1]Конституція Японії 1947р. ст.12