Зовнішньоекономічні договори і право застосовуване до них за законодавством України

Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріаль­но оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Він укла­дається лише у письмовій формі суб'єктами, здатними до його укладення відповідно до законодавства України або місця укладення договору (контракту). Загалом зовнішньоекономіч­ні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжна­родних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

Серед нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладення та виконання зовнішньо­торговельних договорів (контрактів), є:

Цивільний кодекс України;

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іно­земній валюті" від 23 вересня 1994 р.;

Закон України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва­люті" від 7 травня 1996 p.²;

Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 p.;

Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартер­них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23 грудня 1998 p.;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютно­го регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 p.;

Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 p.;

Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкуван­ня розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти під­приємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 p.;

Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів";

постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передба­чають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 p.;

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 5 жовтня 1995 p. (зареєстроване у Міністерстві юстиції України 9 жовтня 1995 р. за № 367/903)²;

наказ МЗЕЗ України "Про єдиний порядок застосування індикативних цін до всіх товарів українського походження" від 8 вересня 1996 p.

В окремих випадках з питань укладення зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів) застосовують спеціальні норма­тивно-правові акти. Наприклад, якщо мова йде про військово-технічне співробітництво, застосовуються, зокрема. Указ Пре­зидента України "Про дальше вдосконалення державного екс­портного контролю" від 28 грудня 1996 р. та Положення про державний експортний контроль в Україні, затверджений Указом Президента України від 13 лютого 1998 p., Закон України "Про державне оборонне замовлення" від 3 березня 1999 p.³

Відповідно до зазначеного та іншого законодавства права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічним договором (конт­рактом) визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладення договору (контракту) або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується

право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем — у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем — у договорі майнового наймання;

ліцензіаром — у ліцензійному договорі;

охоронцем — у договорі зберігання;

комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консиг­нації);

довірителем — у договорі доручення;

перевізником — у договорі перевезення;

експедитором — у договорі транспортно-експедиційного обслуговування;

страхувачем — у договорі страхування;

кредитором — у договорі кредитування;

дарувальником — у договорі дарування;

поручителем — у договорі поруки;

заставником — у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів):

про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперуван­ня, виконання будівельно-монтажних робіт застосовують пра­во країни, де здійснюється така діяльність, або де створюю" ться передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше;

про створення СП застосовується право країни, на території якої СП створюється та офіційно реєструється;

укладених на аукціоні, внаслідок конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав та обов'язків сторін в інших зовнішньоекономічних договорах (контрактах) застосовується право країни, де засно­вана чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту. В разі прийман­ня виконання за зовнішньоекономічним договором (контрак­том) береться до уваги право місця здійснення такого приймання, «кшр сторони не погодили інше.