Південно-східна Азія

Вступ

Південо-східна Азія одна з найбільших регіонів світу. На її території розміщено 10 держав, одним із них є о. Філіппіни . цей регіон є неоднорідний і не становить групу и країн, для яких характерний ті чи інші спільні тенденції соціально – економічного та політичного розвитку.

Велике світове значення мають азіатські поклади руд чорних, кольорових та рідкісних металів. У Філіпінах знаходяться найбільші запаси боксидів. У Філіппінах на 35-40% зменшились кількість лісів. Велике значення має туризм. Площа Філіппінів займає 300 тис. км. кв., столиця Маніла, населення 68,6 млн. осіб.

Словенія належить до південно східної Європи. Площа займає 20,3 тис. км. кв., столиця Любляна. Словенія має провідні позиції за рівнем економічного розвитку та продуктивності праці. Однією з важливих рис – швидкий ріст їх міського населення і міст. У Словенії досягнута досить швидко відносна макроекономічна стабільність.

Заїр відноситься до країн Африки.

Його площа 2345,4 тис км. кв.,населення 43901 тис. осіб, столиця Кіншаса. Заїр є найбільшим виробником золота. Заїр знаходиться у центральній Африці, це незалежна держава басейн річки Конго (Заїр) – головна зв’язуючи ланка майже між усіма його країнами і основне джерело водних ресурсів. Важливе місце у господарстві „лісових країн ” займає лісництво: заготівля, часткова переробка і експорт тропічної деревини. На Заїр припадає 1/5 усього видобутку корисних копалин у регіоні. Він займає перше місце в світі по видобутку технічних алмазів і кобальту.

США займає 1/3 території Пн. Америки. Площа 9364 тис. км. кв., населення 273 млн. осіб. За площею територія США займає 4 місце у світі. Територія США складається з трьох несуміжних частин:

1. Власне територія США площа 7,83 млн. км. кв. Межує з Канадою, Мексикою, омивається водами Тихого океану на зх. Та Атлантичного океану на сході і Мексиканської затоки на пд.

2. Аляска на пн. заході Пн. Америки, займає 16% території країни. Площа – 1.53 млн. км. кв. Межує з Канадою, омивається водами Пн. Льодовитого та Тихого океану.

3. Гавайї (24 острови у Тихому океані ) займають 0,2 % території країни Площа 16,8 тис. км. кв .

Територія країни у адміністративному відношенні розділена на 50 штатів і федеральний округ Колумбія.

Болівія знаходиться на території Америки. Площа займає 1098,6 тис .км. кв, населення 7414 тис. осіб. Столиця Сукре.

Сучасному господарству притаманні деякі найбільш загальні риси, що історично склалися і продовжують визначати економічне обличчя країни. Певна багатоукладність спостерігається і в промисловості. Надра багаті на великі запаси різноманітної мінеральної сировини.

Особливості сільського господарства Філіппінів

При не значній кількості сільськогосподарських угідь, але завдяки сприятливим кліматичним умовам, тут вирощують високі врожаї культур. Тому ця країна практично повністю забезпечує себе продовольством. Основна сільськогосподарська культура – рис, вирощують також бобові, овочі. Велике значення мають тропічні культури – плантації каучуку, кокосів, кофе, та ін. Вони відіграють певну роль у експорті.

Пільги країни АСЕАН постачають на світовий ринок 86%, природного каучуку, 90% пальмової олії, 45% деревини особливих сортів.

Тваринництво розвинуто дуже слабко але тут вирощують свиней, ВРХ, птицю. На узбережжі займаються рибальством.

Особливості сільського господарства Словенії

Сільське господарство зазнало значних змін галузевої структури, підвищилася питома вага тваринництва, особливо свинарства. Значно зменшилося кількість занятих у сільському виробництві. Збільшилося виробництво зерна, особливо пшениці, зросла урожайність овочів та фруктів.

Ця країна має практично всі основні галузі сучасної харчової промисловості та спеціалізується на вирощувані окремих видів продукції у залежності від наявності місцевої сільськогосподарської сировини.

Особливості сільського господарства Заїру

Понад 70% економічного активного населення зайняте у сільському господарстві.

Усе сільське господарство поділяють на дві частини:

1. вирощування експортних культур (технічних - бавовник, продовольчих –кава,какао-боби, плоди маслинових, спеції тропічні фрукти).

2. виробництва продовольства для внутрішньго споживання (зернові, коренеплоди, тваринництво, птахівництво та ін.)

виробництво продуктів харчування у більшості зростає настільки повільно й нерівномірно, що все більше відстає від зростання попиту на них.

У зв’язку з цим вирішальне значення набуває розвиток сільського господарства, АПК, оскільки у експорт сільськогосподарської продукції є основним джерелом валютних надходжень.

У більшості розвиток АПК стримується багатоукладністю та низькою товарністю сільського господарства, дезентигрованістю економіки, слабким зв’язком підприємств агроіндустрії з національним ринком та загальним спадом сільськогосподарського виробництва, що спостерігається у кінці 80-х років.

У Заїрі розвинуті вирощування і переробка бавовнику, рису, плодових та городніх сільськогосподарських культур - рису та цукрової тростини.

Більша частина компаній агробізнесу не бере участі безпосередньо у сільськогосподарському виробництві, а укладає угоди з кооперативами та селянськими господарства мита постачання сировини та надання технічної, фінансової та консультативної допомоги.

Особливості сільського господарства США

США складається з галузей, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства (1 сфера), саме сільськогосподарське виробництво (2 сфера), галузі, що забезпечують переробку і збут сільськогосподарської сировина та виробленої з неї продукції ( 3сфера ), а також ті галузі виробничої і соціальної інфраструктури, які безпосередньо впливають на створення цієї продукції.

Ефективність аграрної сфери забезпечується високою організацією виробництва, раціональною спеціалізацією.

На сферах зайнято 2,9 млн. осіб. У США 3,1 млн. ферм і близько 4,5 млн. членів фермерських кооперативів, 86% ферм – індивідуальні, 9,6% - партнерські , 3,5 % - корпорації, 40% - фермерські землі орендована, 52% дрібних ферм, виробляють 6% валового фермерського доходу, а 4% великих ферм – 49% доходу.

Експорт сільськогосподарської продукції США дозволяє прогодовувати 120 млн. жителів інших країн . США експортує близько 64 % вирощеної пшениці, 37%фуражного зерна, 59% соєвих бобів.

У рамках АПК США в середньому щорічно виробляють 70,% млн. т. пшениці, 6,5 млн. т. рису, 213,4 млн. т фуражного зерна (у тому числі 176,8 млн. т .кукурудзи), 56,6 млн. т соєвих бобів, 14,9млн т картоплі , 19,3 млн. т овочів, 25 млн. т фруктів. 24,5 т м’яса (у забійній масі)

Поголів’я худоби складало 10,1 млн. корів ,85 млн. голів свиней, індиків 283 млн. г., бройлерів – 5,3 мляр. Штук.

Площа орних земель сягає 155 млн. га. Виробництво зерна кукурудзи зосереджено у штатах Кукурудзяного поясу, харчового зерна - степах на великих рівнинах, картоплі – у штатах Айдахо і Велінтон, овочі і фрукти – у Каліфорнії і Флориді, молока – у штатах пн. сходу і Каліфорнії, яловичина – у штатах Техас, Канзас, свинини – у штатах Кукурудзяного поясу, бройлерів – у штатах Анкарзас, Джорджія, Алабама,Мері ленд.

Діяльність держави у сфері здійснюється у напрямках створення умов для розвитку виробничої інфраструктури у сільській місцевості, регулювання інвестиційного процесу у сільському господарстві.

Для Американських ферм

Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багато галузевим.

В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна - кукурудзи, ячменю. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200-240млн .т ) вегетаційний період вирощування кукурудзи 150-200 днів. Високілітні температури і опади 600-1000 мм на рік , багатими на азот ґрунтами сприяють високій врожайності. Американці пишаються своїм „кукурудзяним поясом” і вважають одним з найбільших сільськогосподарських районів світу.

Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн. .т ) і рис (8 млн. т). „пшеничний пояс” це відомі Американські степи – прерії. Вирощують яру та озиму пшениці. Рис вирощують в долині Місісіпі та в Каліфорнії та в інших містах.

Серед олійних - арахіс ,соняшник ,і бавовник.

Головна роль належить сої – культурі яка була запроваджена культурі під час II світової війни. Ареали вирощування сої – це „кукурудзяний пояс” (його стали називати навіть „кукурудзяно - савоєм”).

Вирощують і цукрові буряки і уукрову тростину. Виробництво цукру є дуже важливим його експортують в країни Європи і Азії.

Збір картоплі, як і його споживання, порівняно незначні. Проте вирощують овочі і фрукти. П’ятдесят років тому її вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціальних зонах.

Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник.

Тваринництво характеризується великим поголів’ям високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми ,сіяні трави,грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів .

Вирощування свиней спеціалізація кукурудзяного поясу .

Велику рогату худобу утримують на спеціальних ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу – „фабриками мяса”. Також характерне бройлерне господарство. Виробництво мясавесь час зростає.

Сучасна географія сільського господарства складалась поступово. Продовжує вона змінюватись і тепер .

Стосовно харчування американців у цьому найважливішу роль м’ясо та інші продукти тваринного походження (крім тваринного масла) риба, олія ,овочі,

Особливості сільського господарства Болівії

Відчутною залишається питома вага сільського господарства в економіці.

Сільське господарство також належить до галузей економіки. Цей регіон вирощує понад 6,5 % кукурудзи, до 20 % бавовни – волокна, понад 60 % кави, майже 50 % бананів, 15 % м'яса.

Головними статтями сільськогосподарського експорту залишаються банани, кава, бавовна, м’ясо, пшениця, цитрусові.

Частка імпорту продовольчих товарів залишається постійно високою.

Сільське господарство значно залежить від іноземних монополій, аграрні реформи регіоні здійснюються по-різному, в Болівії вони досить радикальні.

Головним питанням в аграрному секторі було і залишається питання перерозподілу земель та рівень задоволення вимог селянства.

Література

1. Петрага М.О – Географія світу.

2. Качан Є.П – "Економічна і соціальна географія світу "

3. Атлас світу

4. "Економічна і соціальна географія світу". За ред Б.П Яценка Кеїв "Артек" 2000

5. Журнал економіка АПК