Увага людини Загальні поняття

Реферат з психології

Увага людини. Загальні поняття.

На органи чуття людини одночасно діє безліч різноманітних подразників. Але не всі вони безпосередньо проникають у її свідомість. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Решта сприймається як другорядне, нечітко або взагалі не помічається. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.

Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!"

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу (зовнішньо направлена увага), а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього (внутрішньо направлена увага).

За наявністю вольової регуляції розрізняють увагу мимовільну, довільну та після довільну. Увагу, зумовлену сильними, контрастними, значущими подразниками, що діють на людину яскравістю, несподіваністю, динамізмом, називають мимовільного. Мимовільну увагу може викликати сильний подразник: різкий запах, яскраво світло і барви, голосні звуки. Мимовільна увага триває, поки діють відповідні подразники.

Вияв довільної уваги пов'язаний з використанням вольового зусилля, тобто це вид уваги, що виявляється у випадку, коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх виконати. Довільна увага нерозривно пов'язана з мовою. У подібному випадку довільна увага набуває нових рис - залишаючись свідомою, доцільною, вона, як і мимовільна, знімає напруження, захоплює людину і підтримує активну психічну діяльність. Це і є післядовільна увага.

Залежно від цього розрізняють увагу внутрішню і зовнішню. Ці два види уваги тісно пов'язані між собою і виступають в єдності.

Людина здатна розподіляти свою увагу, при цьому вона одночасно може виконувати дві і більше дій. Рівень розподілу уваги залежить від освоєння людиною діяльності, автоматизації дій.

Здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності забезпечується переключенням уваги. Переключення уваги — це не що інше, як переміщення в корі великого мозку оптимального збудження. При цьому швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів.

Зосередженість уваги залежить від мотивації діяльності та індивідуальних якостей людини. Якісною характеристикою зосереджуваності уваги людини на об'єкті є рівень її концентрації.

У клінічній практиці частіше за інші розлади уваги спостерігається підвищене відволікання. Хворим важко зосереджуватися на одному об'єкті або діяльності. Увага їхня нестійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу.

Відволікання уваги спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з'явитися після інфекцій, інтоксикацій, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета.

Увага є формою організації психічних процесів, що прояв­ляється вибірково (селективне), у певній концентрації та відносній стійкості. Як організуючий чинник активної поведінки увага дає можливість зосередитися на об'єкті, який, у свою чергу, здатний привернути до себе увагу.

Умовні зв'язки, що виникають у разі повторного задоволен­ня потреби, визначають концентрацію та вибірковість акту уваги, який первинне, за походженням, є орієнтувальним реф­лексом.

Пасивна увага є, власне, безумовним орієнтувальним рефлек­сом на подразники, що мають життєве значення. Основна по­треба в самозбереженні змушує організм до орієнтації — уваги. Активна увага передбачає задум, несе в собі елемент творчості. У цьому разі увага спрямовується на об'єкт шляхом свідомої організації психічної діяльності, котра складається в процесі соціального досвіду з урахуванням інтересів, досвіду, професії.

Людина навчається концентрувати увагу не обов'язково на подразниках високої інтенсивності, але й на слабких, якщо вони мають значення для діяльності. В межах норми увага не­однакова в різних людей. Вона змінюється в однієї і тієї самої особи залежно від інтересу до об'єкту, настрою, стану свідо­мості, втоми, прийому алкоголю, наркотиків, ліків.

Увага — складна функція. В ній розрізняють низку якос­тей, а саме: об'єм; розподіл; перемикання; концентрація; стій­кість.

Важливою якістю є об'єм уваги — можливість охопити низ­ку об'єктів одночасно. З цією характеристикою пов'язаний розподіл уваги, що полягає в здатності одночасно стежити за об'єктами різної природи. Уміння розподілити увагу є індиві­дуальним, може поліпшуватися шляхом тренування.

Велике значення для психічної активності має здатність пе­ремкнути увагу з одного об'єкта на інший. У нормі це відбува­ється цілеспрямовано, зі збереженням концентрації та стійкості.

Концентрація та стійкість уваги надають можливості зосе­редитися на тривалий час у певному напрямку. Недостатня стійкість уваги призводить до відволікання, неуважності.

Спостерігаються такі форми порушення активності уваги.

Відволікання уваги — надмірна рухливість уваги, переми­кання її з одного об'єкта на інший. Воно характерне для мані­акальної фази маніакально-депресивного психозу. Зворотне явище — загальмованість уваги — спостерігається в депреси­вну фазу цього ж самого МДП, при хронічному епідемічному енцефаліті, інших органічних ураженнях головного мозку.

Недостатня здатність до перемикання (загальмованість) уваги пов'язана із в'язкістю мислення та схильністю до дета­лізації, притаманна хворим на епілепсію, з органічними ура­женнями головного мозку. Зменшення уваги та порушення її розподілу спостерігаються при ураженні судин мозку, особли­во при церебральному атеросклерозі.

Виснаження уваги властиве астенізованим пацієнтам з тяж­кими тривалими соматичними недугами, хворим на неврасте­нію, з органічним ураженням головного мозку.

Апрозексія — повне випадіння уваги.

Виражене недоумство супроводжується повною дезінтегра­цією активної уваги. Довше зберігається інтактною пасивна увага, коли хворий все ще повертається до джерела інтенсив­ного світла чи звуку.