Предмет судової промови

Реферат на тему:

Предмет судової промови

Судова промова — це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при роз­гляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій

містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.

Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не лише судового розгляду справи, але і всієї своєї попе­редньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали.

Згідно зі ст. 318 КПК України у судових дебатах, крім проку­рора й адвоката (захисника), можуть брати участь громадський об­винувач і громадський захисник; потерпілий і його представник;

цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники; близькі родичі, опікуни або піклувальники підсудного (як захисники) і сам підсудний.

У цивільному процесі у судових дебатах можуть брати участь:

позивач та його представник; відповідач та його представник; третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги, та її представник;

третя особа без самостійних вимог; уповноважені органів держав­ного управління, профспілок, державного підприємства, установи, кооперативних організацій та їх об'єднань, представники громадсь­ких організацій і трудових колективів і, звичайно ж, прокурор (ст. 194 ЩІК України).

В адміністративному процесі згідно зі статтями 268—279 Ко­дексу України про адміністративні правопорушення на засіданні суду заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи. До них відносяться: особа, яка притягається до адміністративної відпові­дальності; потерпілий; законні представники особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; адвокат; прокурор.

Судова промова державного обвинувача у кримінальному про­цесі своїм змістом має: громадсько-політичну оцінку злочину й осо­би підсудного; характеристику складу злочину, який, на його дум­ку, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні; вичерпний аналіз зібраних і перевірених на судовому слідстві доказів і обгрун­тування ними своєї позиції щодо вини підсудного, кваліфікації його дій та міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтри­мує пред'явлений ним або цивільним позивачем позов, якщо цьо­го вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадян, а також висловлює й обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, які належить вирішити судові під час постановления виро­ку (ст. 324 КПК України).

Судова промова громадського обвинувачення повинна насамперед відобразити ставлення до вчиненого злочину та особи підсудного громадської організації або колективу трудящих, які уповноважили його для участі в судовому розгляді справи. Проте громадський об­винувач* є самостійним учасником процесу і викладає судові свою думку про доведеність обвинувачення, суспільну небезпеку вчине­ного злочину та особи підсудного, грунтуючись на даних судового слідства. У своєму виступі він має право також висловити свої мірку­вання щодо застосування кримінального закону, міри покарання та інших питань.

Судові промови цивільного позивача і цивільного відномдача або и представників своїм основним змістом мають питання, які сто­суються відшкодування завданої злочином майнової шкоди: дове­дення чи недоведення факту вчинення злочину, наявність чи відсутність підстав для пред'явлення і задоволення позову, його пред­мета та розміру відшкодування. Питання вини підсудного та обран­ня йому міри покарання ними не обговорюються, оскільки це не пов'язано з цивільним позовом.

Судова промова громадського захисник, спрямована на вико­нання функції захисту. В ній громадський захисник викладає судові свої міркування з приводу: обставини, що пом'якшують вину підсуд­ного або виправдовують його; можливості пом'якшення йому покарання; умовного засудження чи відстрочки виконання вироку, мож­ливості передати підсудного на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник бере участь у розгляді справи. При цьому громадський захисник обов'яз­ково дає характеристику особи підсудного, виходячи з його трудо­вої та громадської діяльності.

Судова промова захисника, зумовлена його функцією у кримі­нальному процесі — функцією захисту і повністю підпорядковуєть­ся відстоюванню законних інтересів свого підзахисного. За своєю структурою вона, як правило, є аналогічною промові державного обвинувача. Проте за своєю спрямованістю — різко відмінною від промови прокурора. Захисник у своїй промові всі факти і докази розглядає під кутом інтересів підсудного, тлумачить їх так, щоб спро­стувати обвинувачення, а якщо воно безсумнівно доведене — по­м'якшити його вину і відповідальність.

Репліка — частина судової промови, основне призначення якої коротко, в стислій формі звернути увагу суду на перекручення фактів, домисли та принципово неправильні судження, допущені учасниками дебатів у своїх промовах (ст. 318 КПК України).

Судові промови впливають на формування внутрішнього пере­конання судді, допомагають суду глибше розібратися у всіх обста­винах справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідити ці обстави­ни, установити істину у справі і прийняти правильне рішення ².

До предмета судової промови в кримінальних справах у суді пер­шої інстанції входять:

• фактичні обставини справи (п. 1 ст. 64, п. 1 ст. 324, ст. 420, п. 1 ст. 448 КПК України) та їх суспільно-політична оцінка;

• аналіз та оцінка доказів (п. З ст. 318 КПК України);

• юридична оцінка установлених фактичних обставин — квалі­фікація злочину (п. 2 ст. 64, п. 2—4 ст. 324, п. 2 ст. 420 КПК України);

• характеристика особи підсудного, а в необхідних випадках й інших учасників процесу (п. З ст. 64, п. 7 ст. 324, п. З ст. 420);

• питання, пов'язані із застосуванням кримінального пока­рання або звільнення від нього (п. З ст. 64, п. 4, 6 ст. 324 КПК України);

• питання, пов'язані з вирішенням цивільного позову (п. 4 ст. 64, п. 9 ст. 324 КПК України);

• інші питання, які вимагають свого вирішення (п. 10—14 ст. 324 КПК України);

• аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23, 23-2 КПК України).

Предметом судової промови в цивільних справах у суді першої иктешрТ є:

1) фактичні обставини справи;

2) оцінка доказів;

3) пропозиції про застосування того чи іншого закону у справі;

4) пропозиції про винесення окремої ухвали при наявності для цього

підстав (ст. 235 ЦПК України).

Аналіз ст. 27, ЗО ЦПК України дає можливість зробити висно­вок, що предметом доказування виступають:

• обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову);

• обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення);

• інші обставини, які мають значення для правильного вирі­шення справи. А в цілому — обставини, які повинні бути встанов­лені як підстави для розв'язання спору між сторонами; всі наявні юридичні факти й обставини, що мають значення для справи.

Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Так, відповідно до ст. 456 ЦК України до складу підстави позову, що є предметом доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових відносин потерпілого з особою (підприємством), настання каліцтва чи іншого пошкодження здо­ров'я у зв'язку з виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків;

настання певної шкоди; наявність збитків та їх розмір; вину органі­зації в заподіянні шкоди.

Труднощі й помилки у визначенні необхідного факту доказу­вання виникають тоді, коли диспозиція норми матеріального права має відносно визначений характер. Це норми, якими врегульовані питання про виселення за неможливістю сумісного проживання, про розподіл майна подружжя та ін., при застосуванні яких повинні враховуватися «груба необережність самого потерпілого», «майнове становище», «інтереси неповнолітніх дітей чи інтереси одного з под­ружжя, що заслуговують на увагу» (ст. 454 ЦК, ст. 29 Кодексу про шлюб і сім'ю та ін.)'.

Виступаючи з судовою промовою в адміністративних справах, учасники розгляду повинні з'ясувати:

• чи було вчинено адміністративне правопорушення;

• чи винна дана особа в його вчиненні;

• чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

• чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення до товариського суду, громадської організації;

• інші обставини, що мають значення для правильного вирі­шення справи (ст. 280 Кодексу України про адміністративні право­порушення).

Предметом судової промови в суді другої інстанції при розгляді справи в касаційному порядку є:

• критика або обгрунтування правильності вироку чи рішення;

• обгрунтування касаційного подання чи касаційної скарги або їх критика;

• аналіз і оцінка додаткових матеріалів;

• пропозиції про винесення певної ухвали касаційної інстанції. Таким чином, до змісту судової промови обов'язково входять ті елементи, які утворюють її предмет. Одначе слід мати на увазі, що на зміст і форму судової промови великий вплив мають харак­тер і обсяг справи, особа ритора, судова аудиторія. Особа промовця і судова аудиторія визначають певну побудову і виклад судової про­мови. Як немає однакових справ і людей, так не може бути і одна­кових судових промов.

Вільне володіння формами судової промови є мистецтво, яке, як і всяке інше мистецтво, може набути у деяких риторів трафарету. Головними в судовій промові є її зміст і думки ритора.