Аналіз діяльності підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Факультет заочного навчання

Кафедра обліку і аудиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

"Фінансовий менеджмент"

Варіант № 3

Виконала: студентка групи

Залікова книжка №

Перевірив: _______________

Харків 2009

ЗМІСТ

1. Аналіз майнового стану підприємства

Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і зобов'язань). Інформація про наявні у підприємства ресурси та прийняті ним зобов'язання наведена в балансі (форма №1, П(С) БО 2 "Баланс"). Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями та капіталом власників:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Наведене співвідношення відоме як основне балансове рівняння. Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з аналізом майнового стану підприємства та змін у ньому, є: активи, власний капітал, зобов'язання.

Аналіз майнового стану підприємства проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу (табл.1.1, 1.2), який утворюється з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом статей.

Аналіз скороченого аналітичного балансу поділяється на горизонтальний і вертикальний. В табл.1.1. і 1.2. графи 3, 5, 7, 9 відносяться до горизонтального, а графи 4, 6, 8 - вертикального аналізу балансу. Горизонтальний аналіз визначає абсолютні й відносні зміни величин окремих видів активів і пасивів за звітний період, а також у динаміці за ряд років. Вертикальний аналіз передбачає вивчення структури активу й пасиву балансу.

Таблиця 1.1. - Аналіз майна підприємства (станом на кінець року)

Продовження таблицi

Таблиця 1.2. - Аналіз капіталу підприємства (станом на кінець року)

Продовження таблиці

Перевагою вертикального аналізу порівняно з горизонтальним є можливість співставлення структурних показників різних за розміром капіталу підприємств аналогічного напрямку діяльності.

Аналіз структури активу й пасиву балансу доповнюється системою структурних показників (табл.1.3), які визначаються за даними табл.1.1, 1.2.

Таблиця 1.3. - Показники структури активу й пасиву балансу підприємства (станом на кінець року),%

Продовження таблиці

Крім того, для оцінки майнового стану підприємства з точки зору характеристики стану і руху основних засобів використовуються наступні показники:

1. Коефіцієнт зносу основних засобів,% (за даними балансу):

· знос основних засобів х 100

· первісна вартість основних засобів

2. Коефіцієнт придатності основних засобів,%:

· 100 - коефіцієнт зносу основних засобів

Наведені показники можуть визначатися станом на початок кінець року і в середньому за рік.

Показники стану і руху основних засобів наводяться в табл.1.4

Таблиця 1.4. - Показники оцінки майнового стану підприємства,%

Аналіз складу, структури і динаміки активів, власного капіталу і зобов'язань закінчується висновками, в яких зазначаються позитивні й негативні зміни у майновому стані підприємства. Основними позитивними тенденціями слід вважати:

- збільшення загальної вартісної оцінки активів, що свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства;

- збільшення абсолютної величини власного капіталу, зростання його питомої ваги в структурі пасивів;

- рівновага між кредиторською та дебіторською заборгованістю, скорочення сум заборгованості в динаміці;

- збільшення сум грошових коштів та їх еквівалентів (як високоліквідних активів), зростання їхньої питомої ваги в структурі майна і оборотних активів;

- відсутність сум або їх зменшення по так званих "негативних" статтях балансу: непокритий збиток; резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості за товари, роботи і послуги; довгострокові й короткострокові кредити банку (в частині кредитів, що не погашені в строк);

- зменшення коефіцієнта зносу основних засобів (відповідно збільшення коефіцієнта придатності), що вказує на поліпшення функціонального стану основних засобів.

Протилежні до наведених ознак вважаються негативними. Своєчасне дослідження існуючих тенденцій дозволяє оперативно реагувати на зміни, які відбуваються, шляхом обґрунтування комплексу невідкладних і стратегічних заходів щодо поліпшення майнового стану підприємства.

2. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Фінансова стійкість - це критерій надійності партнера. Ії оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (насамперед партнерам по договірних відносинах) визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу. Фінансова стійкість являє собою комплексне поняття, яке формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності, під впливом різних фінансово-економічних процесів, є головним компонентом загальної економічної стійкості підприємства.

Отже, фінансову стійкість можна визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне забезпечити безперервний ефективний процес виробництва та реалізації продукції, його розширення й оновлення, розвиток інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато - та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Фінансове стійким є такий господарюючий суб'єкт, який за рахунок власних фінансових ресурсів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується вчасно за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Фінансову стійкість підприємства характеризує насамперед співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Чим більшу питому вагу в структурі пасивів займає позиковий капітал, тим вищий ризик кредиторів і нижча ймовірність повернення боргів у випадку банкрутства підприємства-боржника. Однак співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями дозволяє дати лише загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Тому у світовій і вітчизняній фінансово-аналітичний практиці розроблена система фінансових коефіцієнтів, які відображають різні аспекти стану активів і пасивів підприємства. За змістом їх можна поділити на три групи:

1. Показники структури капіталу - характеризують співвідношення між статтями і розділами пасиву балансу: коефіцієнт автономії (інші назви: коефіцієнт незалежності, коефіцієнт концентрації власного капіталу); коефіцієнт концентрації залученого капіталу; коефіцієнт фінансування (коефіцієнт фінансової стабільності); коефіцієнт фінансового ризику (коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів); коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів; коефіцієнт структури залученого капіталу.

2. Показники стану оборотних активів - характеризують співвідношення між статтями і розділами активу й пасиву балансу: коефіцієнт маневреності власного капіталу; коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів; коефіцієнт забезпеченості запасів; коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (коефіцієнт маневреності функціонального капіталу).

3. Показники стану основного капіталу - характеризують співвідношення між статтями і розділами активу балансу: коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні; коефіцієнт накопичення амортизації (коефіцієнт зносу основних засобів і нематеріальних активів); коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Економічний зміст, нормативні значення та порядок розрахунку показників оцінки фінансової стійкості підприємства наведено в табл.2.1.

Коефіцієнт автономії показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, інвестованих у діяльність підприємства. Вважається, що при умові його значення ³ 0,5 (або ³ 50%), ризик кредиторів (банків, інвесторів, постачальників) є мінімальним, оскільки у цьому випадку зобов'язання підприємства можуть бути виконані за рахунок власних коштів. Чим вищий коефіцієнт автономії, тим більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує питому вагу зобов'язань в загальній величині пасивів підприємства і відображає рівень його фінансової залежності.

Таблиця 2.1. - Показники оцінки фінансової стійкості підприємств

Продовження таблиці

Продовження таблиці

Коефіцієнт фінансування показує, скільки припадає власного капіталу на 1 грн. зобов'язань, а коефіцієнт фінансового ризику, навпаки - скільки позикових коштів підприємство використало на 1 грн. вкладеного у майно власного капіталу.

Наведені чотири показники є взаємодоповнюючими, тобто якщо за результатами розрахунків одного з них формулюється висновок відносно фінансової стійкості (або нестійкості) підприємства, то такий же висновок буде й за іншими коефіцієнтами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт структури залученого капіталу відображає можливості підприємства щодо залучення довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

Коефіцієнт забезпеченості о6оротних коштів відображає питому вагу оборотних активів, які сформовані за рахунок власних коштів. Наявність у достатньому обсязі власних оборотних коштів (не менше 10% від загальної величини оборотних активів) означає здатність підприємства самостійно фінансувати свою поточну діяльність.

Коефіцієнт забезпеченості запасів характеризує рівень достатності власних оборотних коштів для формування запасів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів показує питому вагу грошових коштів (як найбільш ліквідних активів) у загальній величині власних оборотних коштів.

При умові відсутності у підприємства власних оборотних коштів коефіцієнти маневреності власного капіталу, забезпеченості оборотних коштів, забезпеченості запасів дорівнюють нулю, а коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів – не визначається.

Коефіцієнт реальної вартості майна визначає, яку питому вагу у майні займають основні засоби і оборотні виробничі фонди. Збільшення цього показника свідчить про нарощування виробничого потенціалу підприємства. Схожий зміст має коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні.

Коефіцієнт накопичення амортизації характеризує функціональний стан необоротних активів підприємства.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів вказує на рівень забезпеченості необоротних активів оборотними коштами. Виходячи з того, що фінансова стабільність підприємства досягається у випадку, коли зобов'язання гарантовано покриваються оборотними активами, ознакою такої стабільності є виконання наступної умови:

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів > Коефіцієнта фінансового ризику.

Аналіз показників оцінки фінансової стійкості підприємства проводиться за даними табл.2.1.

Аналіз показників оцінки фінансової стійкості підприємства проводиться за двома напрямами:

1. Порівняння фактичних значень показників, які визначені на дату складання балансу, з нормативними рівнями, що дозволить сформулювати висновок про фінансову стійкість (або нестійкість) підприємства за відповідним коефіцієнтом. При цьому слід мати на увазі, що незначне відхилення фактичного рівня показників від нормативних значень не завжди свідчить про фінансову нестабільність підприємства. Висновки на основі таких порівнянь повинні бути зваженими і враховувати специфіку функціонування конкретного господарського суб'єкта.

2. Порівняння фактичних значень показників у динаміці, що дасть змогу визначити тенденції у зміні фінансової стійкості підприємства.

Абсолютні значення і тенденції зміни фінансових коефіцієнтів мають, як правило, різнопланове тлумачення. Тобто, якщо за одними показниками підприємство вважатиметься фінансове стійким, то за іншими - навпаки. З метою визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості підприємства використовується методика, яка базується на розрахунку системи показників забезпеченості запасів джерелами їх формування.

Вказана методика передбачає послідовність проведення розрахунків у 5 етапів:

Визначення за даними балансу показників вихідної інформації (табл.2.3).

Таблиця 2.3. - Вихідна інформація для визначення типу фінансової стійкості підприємства

Після розрахунку показники табл.2.3. заносяться в табл.2.4.

2. Розрахунок показників, які характеризують наявність відповідних джерел формування запасів (показники 1, 5, 6 в табл.2.4).

3. Розрахунок показників забезпеченості запасів відповідними джерелами формування (показники 7, 8, 9 в табл.2.4).

4. Визначення типу фінансової стійкості підприємства:

а) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси: показник 7 ³ 0;

б) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються власними оборотними коштами і довгостроковими зобов'язаннями: показник 8 ³ 0;

в) нестійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових зобов'язань і короткострокових кредитів банків, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів: показник 9 ³ 0;

г) кризовий фінансовий стан - коли запаси не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства: показник 9 < 0.

5. Розрахунок показників, що дають уяву про динаміку фінансового стану підприємства (показники 11,12 в табл.2.4).

Таблиця 2.4. - Визначення і аналіз типу фінансової стійкості підприємства (станом на кінець року), тис. грн.

Продовження таблиці

Примітки:

1. Відхилення показників 11, 12 визначається при умові однакового типу фінансової стійкості.

2. Показник 1 - якщо абсолютна фінансова стійкість; показник 5 - якщо нормально стійкий фінансовий стан; показник 6 - якщо нестійкий або кризовий фінансовий стан.

3. Показник 7 - якщо абсолютна фінансова стійкість; показник 8 - якщо нормально стійкий фінансовий стан; показник 9 - якщо нестійкий або кризовий фінансовий стан.

Отже, фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних оборотних коштів спроможне забезпечити формування запасів, не допускає невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями.

В аналізі фінансової стійкості підприємства визначаються також показники порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості (табл.2.6). Вихідна інформація для їх розрахунку наведена в табл.2.5.

Таблиця 2.5. - Вихідна інформація для розрахунку порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості підприємства

Таблиця 2.6. - Розрахунок порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості підприємства

Продовження таблиці

3. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Іншими словами, ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко погасити свої фінансові зобов'язання. Ліквідність визначається співвідношенням величини ліквідних засобів, які можуть бути використані для погашення боргів, і величини зобов'язань. За своїм змістом ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.

Під ліквідністю балансу розуміють ступінь покриття платіжних зобов'язань підприємства його активами (платіжними засобами), строк перетворення яких в грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Чим менша тривалість періоду, протягом якого даний вид активів трансформується у грошові кошти, тим вищим є рівень його ліквідності. Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння платіжних засобів в активі, які згруповані за рівнем ліквідності, із платіжними зобов'язаннями в пасиві, які згруповані за строками погашення.

За ознакою рівня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, оборотні активи (платіжні засоби) поділяються на 4 групи (табл.3.1).

Л1. Найліквідніші активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується таким чином.

Л1 = стр.220 + стр.230 + стр.240. (3.1)

Л2. Швидкореалізовувані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для переводу яких в грошову форму потрібен більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі були отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб'єктивних і об'єктивних чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

Л2 = стр.130 + стр.140 + стр.150 + стр.160 + стр.170 + стр.180 +

+ стр. 190 + стр. 200 +стр.210 (3.2)

ЛЗ. Повільно реалізовувані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли до перших двох груп. Розрахунок цього показника проводиться таким чином:

ЛЗ = стр.100 + стр.110 + стр.120 + стр.250 + стр.270. (3.3)

Л4. Важкореалізовувані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких була відображена в першому розділі активу балансу:

Л4 = А1=стр.080 (3.4)

За даними балансу зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. Угрупування проводиться відповідно до загальновизнаних уявлень про терміновість погашення того або іншого виду зобов'язання.

Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати таким чином:

П1. Найтерміновіші зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

П1 = стр.530 (3.5)

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання по розрахунках і інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, наведених в розділі другому пасиву балансу "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", в частині сум, які плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження відноситься і до розділу п'ятого пасиву балансу "Доходи майбутніх платежів". Іншими словами, в цю групу відносяться статті четвертого розділу пасиву балансу за вирахуванням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги і статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу з урахуванням обумовлених вище обмежень. Формула визначення суми таких пасивів має наступний вигляд:

П2 = стр.620 - стр.530 + стр.430 + стр.630 (3.6)

або

П2 = стр.640 - стр.380 - стр.480 - стр.530 (3.7)

П3. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів була представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відображеними в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

П3= стр.480 + стр.430 + стр.630 (3.8)

П4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П4 = стр.380 (3.9)

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримується наступна рівність:

(3.10)

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це вабить і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу враховуються оборотні активи підприємства і привернуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться за даними табл.3.1.

Таблиця 3.1. - Аналіз ліквідності підприємства (станом на кінець року), тис. грн.

Продовження таблиці

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто Л1 і П1, відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходженні у відносно віддаленому майбутньому.

Отже, з категорією ліквідності тісно пов'язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань. Аналіз платоспроможності доцільно здійснювати у широкому і вузькому плані.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності). Економічний зміст, нормативні значення та порядок розрахунку показників оцінки платоспроможності підприємства наведено в табл.3.2.

Таблиця 3.2. - Показники оцінки плато спроможності підприємства

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами (грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями). Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства.

Проміжний коефіцієнт покриття (інша назва: уточнений коефіцієнт ліквідності) показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами дебіторську заборгованість. Цей показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови своєчасного її погашення.

Загальний коефіцієнт покриття (інша назва: загальний коефіцієнт ліквідності) - це найбільш узагальнюючий показник платоспроможності, який визначається відношенням усіх оборотних активів підприємства до суми поточних зобов'язань. Характеризує платіжні можливості підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних коштів, за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, реалізації готової продукції та, в разі потреби, оборотних виробничих фондів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки одиниць оборотних активів припадає на кожну одиницю поточних зобов'язань. Коли він стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

Наведені показники ліквідності дають відповідну характеристику рівня платоспроможності підприємства при послідовному включенні в розрахунки різних груп платіжних засобів. Крім того, кожний показник задовольняє інтереси певних користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників товарно-матеріальних цінностей найбільший інтерес має коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банки особливу увагу приділяють проміжному коефіцієнту покриття. Акціонери підприємства оцінюють його фінансовий стан переважно за допомогою загального коефіцієнта покриття.

Коефіцієнт загальної платоспроможності показує кратність перевищення вартості майна над сумою довгострокових і поточних зобов'язань. Розрахунок цього показника проводиться в умовах значного погіршення фінансового стану підприємства, аж до його банкрутства.

Підвищення (зниження) показників платоспроможності динаміці свідчить про поліпшення (погіршення) фінансового стан підприємства. Порівняння ж фактичних значень показників нормативними рівнями дозволяє сформулювати висновок про стійкий, нестійкий або кризовий фінансовий стан підприємства.

У вузькому розумінні платоспроможність означає здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів, які можуть бути негайно перетворені у платіжні засоби. Вважається, що у підприємства на рахунках повинен бути залишок грошових коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки сплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у цей же період. Відношення суми грошових коштів до різниці між кредиторською і дебіторською заборгованістю, виражене у відсотках, називається ступенем поточної платіжної готовності.

Аналіз показників оцінки платоспроможності підприємств проводиться за даними табл.3.3.

Таблиця 3.3. - Аналіз платоспроможності підприємства (станом на кінець року)

З метою оперативного аналізу поточної платоспроможності підприємства, щоденного контролю за надходженням коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), в результаті погашення дебіторської заборгованості та іншими надходженнями, а також контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками та іншими кредиторами, складається документ, який має назву платіжного календаря. У ньому, з одного боку, відображаються наявні та очікувані платіжні засоби, з іншого - платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, місяць і т. ін).

4. Аналіз фінансових результатів

Аналіз фінансових результатів і рентабельності є одним із найважливіших напрямків оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

У звіті про фінансові результати (П(С) БО 3) прибутки (збитки) поділяються за видами діяльності підприємства:

1. Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

1.1. Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

1.1.1. Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

1.1.2. Інша операційна діяльність - реалізація оборотних активів; реалізація іноземної валюти; доходи від операційної оренди; доход (втрати) від операційних курсових різниць; одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки; доход від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів; одержані гранти, субсидії; інші доходи (втрати) від операційної діяльності.

1.2. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства: доход (втрати) від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; доход (втрати) від спільної діяльності; дивіденди одержані; відсотки, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових операцій.

1.3. Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів: реалізація фінансових інвестицій; реалізація основних засобів; реалізація нематеріальних активів; реалізація інших необоротних активів; ліквідація необоротних активів: доход (втрати) від неопераційних курсових різниць; доход від безоплатно отриманих оборотних активів; уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій; інші доходи (втрати) від звичайної діяльності.

2. Надзвичайна діяльність - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно: втрати від стихійного лиха, техногенних катастроф і аварій; відшкодування збитків від надзвичайних подій.

Призначення звіту про фінансові результати полягає передусім у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Послідовність розрахунку цього показника містить визначення таких його складових (табл.4.1).

Таблиця 4.1. - Види фінансових результатів діяльності підприємства

Чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначають вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу.

Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначають як суму валового прибутку (збитку), інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховують як суму прибутку (збитку) від операційної діяльності доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів, інших доходів за мінусом фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, інших ви трат.

Прибуток від звичайної діяльності - це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і податком на прибуток. Збиток від звичайної діяльності співпадає із збитком від звичайної діяльності до оподаткування.

Чистий прибуток (збиток) визначають як суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного доходу за мінусом надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

В аналізі формування фінансових результатів поряд з показниками табл.4.1. використовується й інша інформація (табл.4.2)

Таблиця 4.2. - Вихідна інформація для аналізу формування фінансових результатів діяльності підприємств

Продовження таблиці.

Аналіз формування, структури і динаміки фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється за даними табл.4.3.

Таблиця 4.3. - Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Продовження таблиці.

Примітки. Розрахунки проводяться при умові одержання:

1. Валового прибутку.

2. Прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

3. Чистого прибутку.

4. Чистого прибутку і валового прибутку.

5. Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обертання його активів і пасивів. Показники обертання мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обертання майна, власного капіталу і зобов'язань безпосередньо впливає на його платоспроможність.

Аналіз ділової активності підприємства полягає в дослідженні рівня й динаміки різноманітних показників обертання: коефіцієнтів обертання і тривалості одного обороту окремих видів активів і пасивів (табл.5.2). Для розрахунку показників обертання використовується інформація фінансової звітності (табл.5.1).

Таблиця 5.1 - Вихідна інформація для розрахунку показників ділової активності підприємства

Продовження таблиці.

Таблиця 5.2 - Аналіз ділової активності підприємства

Продовження таблиці.

Коефіцієнти обертання показують кількість оборотів відповідних видів активів і пасивів протягом календарного року. Їх збільшення (і, відповідно, скорочення тривалості одного обороту) свідчить про прискорення оборотності активів і пасивів, а відтак, зростання ділової активності підприємства. Аналогічні розрахунки можна проводити за даними квартальної фінансової звітності (для підприємств із швидким обертанням засобів).

6. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначені в П(С) БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Отже, дебіторська заборгованість розглядається як вилучені на певний період з господарської діяльності підприємства оборотні кошти. Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних позик споживачам своєї продукції.

Виділяють поточну дебіторську заборгованість (яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу) та довгострокову дебіторську заборгованість (яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу). На відміну від поточної дебіторської заборгованості довгострокова заборгованість відображається в розділі І активу балансу, що зумовлено меншим рівнем її ліквідності.

За вихідною інформацією балансу (табл.6.1) проводиться аналіз складу, структури і динаміки поточної дебіторської заборгованості (табл.6.2).

Таблиця 6.1 - Вихідна інформація для аналізу поточної дебіторської заборгованості підприємства

Таблиця 6.2 - Аналіз поточної дебіторської заборгованості підприємства (станом на кінець року)

Продовження таблиці.

Кредиторська заборгованість - це сума заборгованості підприємства кредиторам на певну дату. Кредитори - юридичні та фізичні особи, яким внаслідок минулих подій заборгувало підприємство певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Отже, кредиторська заборгованість розглядається як залучені на певний період в господарську діяльність підприємства оборотні кошти.

За вихідною інформацією балансу (табл.6.3) проводиться аналіз складу, структури і динаміки кредиторської заборгованості (табл.6.4)

Таблиця 6.3 - Вихідна інформація для аналізу кредиторської заборгованості підприємства

Продовження таблиці.

За результатами розрахунків проводиться порівняння загальних сум дебіторської та кредиторської заборгованості з метою визначення дебетового (кредитового) сальдо. Дебетове сальдо, тобто перевищення загальної суми поточної дебіторської заборгованості над сумою кредиторської заборгованості, свідчить про те, що частина оборотних коштів вилучена з обороту підприємства і знаходиться в обороті дебіторів. Кредитове сальдо, тобто перевищення загальної суми кредиторської заборгованості над сумою поточної дебіторської заборгованості, характеризує залучення підприємством в оборот коштів юридичних і фізичних осіб. Випереджаюче зростання кредиторської заборгованості порівняно з поточною дебіторською заборгованістю вказує на погіршення фінансового стану підприємства.

Таблиця 6.4 - Аналіз кредиторської заборгованості підприємства (станом на кінець року)

Література

1. Воробьов Ю. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. - Кн.1. - Сімферополь: Таврія. 1999.

2. Ковалев А. И., Привалов В. П. Анализ финансового состояния предприятия. Издание 2-е, перер. и доп. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. - 192 с.

3. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2000.

4. Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учеб. - 2-е изд., испр. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1999. - 494 с.

5. Финансовый менеджмент /Авт. кол. под рук. Е. С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.

6. Финансовый менеджмент /Под ред. акад. Г. Б. Поляка. - М.: Финансы, 1997.

7. Фінансовий менеджмент: Підручник /Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.