Види акцій та їхнє призначення

Приватизація і роздержавлення державного майна передбачає акціонування підприємств, створення на базі державних підприємств акціонерних товариств відкритого або закритого типу. Акціонерними товариствами здійснюється випуск пайових зобов'язань, як правило, у вигляді акції. Про те, що собою представляє акція, які реквізити вона повинна мати, яких видів можуть бути акції, що являє собою дивідендна політика акціонерного товариства, яким чином можна визначити курс акцій - ці питання будуть розглянуті в цьому розділі.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Емітент самостійно приймає рішення про розмір його статутного фонду, про те, на скільки рівних частин він буде поділений. При цьому емітент повинен враховувати встановленні законодавством обмеження, що стосуються мінімальних розмірів статутного фонду, якщо вони існують. Власник акції є власником частки майна, грошових коштів, цінних паперів, а також майнових та немайнових прав, що належать емітенту на правах власності. Конкретно - пайова участь акціонера означає не тільки те, що йому належить певна частка статутного фонду емітента, а й те, що йому належить пропорційна цій частці доля вище перерахованої власності емітента, що була придбана останнім у процесі підприємницької діяльності.

Акція повинна мати такі реквізити: власне найменування акціонерного товариства /АТ/ та його адреса; найменування цінного паперу "акція"; її порядковий номер, дату випуску; вид акції та її номінальну вартість; ім'я власника /для іменних акцій/; розмір статутного фонду АТ на день випуску акцій, що випускаються; строк виплати дивідендів та підпис голови правління АТ або іншої уповноваженої на це особи, печатку АТ. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Акції сплачуються в національній валюті, а у випадках, передбачених статутом АТ, і в іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу, вартість акцій виражається в гривнях. Підприємства, організації і установи можуть придбати акції за кошти, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Після повної сплати їх вартості акції видаються покупцеві. АТ може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів здійснюється без врахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

За підсумками року в порядку, передбаченому статутом АТ, з прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати передбачених законодавством податків, інших платежів до бюджету та процентів за банківський кредит, на акції виплачуються дивіденди. У випадку, коли прибуток відповідного року є недостатнім, дивіденди на привілейовані акції виплачується з резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам на прості акції, перевищує розмір дивідендів на привілейовані акції, то власникам останніх може здійснюватися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Порядок використання переважаючого права на одержання дивідендів визначається статутом АТ. Оподаткування доходів з цінних паперів здійснюється згідно з законодавством України.

Акції бувають прості і привілейовані, іменні та на пред'явника, а в залежності від функцій, які вони виконують, можуть бути й інші їх види.

Прості акції. Власник такої акції, як правило має один голос на зборах акціонерів. Дохід у вигляді дивіденду на просту акцію виплачується в останню чергу, тобто після сплати дивідендів за привілейовані акції. Дивіденди, як правило, виплачуються у випадку отримання емітентом достатнього чистого прибутку. Якщо емітент за результатами річної діяльності отримав незначний прибуток, або взагалі збитки, то дивіденди за прості акції не виплачуються. Тобто виплата дивідендів за прості акції не гарантується емітентом.

З досвіду інших країн мають місце випадки, коли емітент, якщо це не заборонено його установчими документами, має можливість виплачувати дивіденди за прості акції за останній рік навіть тоді, коли він не отримав достатнього прибутку або закінчив рік із збитками, але має нерозподілений прибуток за попередні роки.

підприємства

інвестиційні компанії

( фонди )

банки

інші

Кумулятивні

Конвертовані

Поворотні

Акції з ордерами

Акції з коригова-

ним дивідендом

Рис. 1. Характеристика акцій

В Україні діюче законодавство дозволяє емітентам виплачувати дивіденди за акції з прибутку, отриманому в конкретному році.

В ряді країн, включаючи Україну, рішення про виплату та розмір дивідендів за звичайні акції приймається загальними зборами акціонерів; в інших - радою директорів, а загальні збори акціонерів лише затверджують це рішення.

Якщо емітент ліквідується, то власник простої акції отримує пропорційну частину майна емітента в останню чергу, тобто після розрахунку емітента з державою, кредиторами, трудовим колективом і власниками привілейованих акцій. Держателі простих акцій мають такі права та переваги: право отримувати будь-які дивіденди, що виплачуються компанією на звичайні акції; можливість нагромадження капіталу; порівняно сприятливе оподаткування; можливість легко збільшити, зменшити чи продати свою частку акцій; право голосу; право вибирати директорів і затверджувати фінансові та аудиторські звіти та інші документи; право отримувати копії річних та квартальних звітів і т.п.; право з'ясовувати питання діяльності товариства на зборах акціонерів; обмежену відповідальність.

Привілейовані акції називаються так тому, що їх власник має певні привілеї в порівнянні з власниками звичайних акцій того самого емітента. Перелік та зміст привілеїв, як правило, закріплюється в установчих документах емітента. Найчастіше привілеї полягають в тому, що власник привілейованих акцій отримує фіксований дохід у вигляді дивіденду. Крім того, дивіденди за привілейовані акції виплачуються до виплати дивідендів за звичайні акції і незалежно від того, чи отримав емітент прибуток в звітному році. Це означає виплату дивідендів навіть тоді, коли на прості акції вони не виплачуються.

При ліквідації емітента власник привілейованої акції, як правило, отримує пропорційну частину майна емітента в передостанню чергу, тобто після розрахунків з державою, кредиторами та трудовим колективом. Однак є винятки, коли установчі документи емітента можуть регулювати дані відношення по іншому. У багатьох випадках надання емітентом привілеїв супроводжується втратою власником привілейованої акції ряду прав: права на участь в управлінні справами емітента, права на голосування /але не в усіх випадках/, права на висунення кандидатур та деяких інших.

В діяльності розвинутих ринків, наприклад, американського, зустрічаються випадки, коли привілейованість може знайти своє відображення не лише в майновому виразі. Так, поряд із звичайними акціями класу "одна акція - один голос" можуть випускатися привілейовані акції класу "одна акція - визначена кількість голосів".

Про привілейовані акції далі розповідатиметься дещо детальніше. Передбачено розглянути законодавче регулювання випуску і обігу привілейованих акцій, їх види та характеристику, оцінку їх інвестиційних якостей.

Іменна акція - це цінний папір, на бланку якого зазначається ім'я його власника. При випуску таких акцій емітент повинен завести книгу реєстрації іменних акцій, до якої заносяться відомості про їх власників - реальних чи номінальних. В реєстраційній книзі вказується кількість і номери акцій, їх вид та приналежність до конкретного інвестора. Якщо право власності на зазначену акцію переходить до іншого інвестора, то в книзі реєстрації повинні бути вказані відповідні зміни. Книгу може вести сам емітент, але лише в тому випадку, якщо кількість власників іменних паперів не перевищує 500 ; ця функція також може передаватися іншим установам - незалежним реєстраторам або депозитаріям. Іменні акції-це як сертифікаційні так і електронні цінні папери. При зміні власності на такі акції емітент може вилучити акцію, в якій вказане ім'я попереднього інвестора, і видати нову, вказавши в ній ім'я останнього / при електронній формі змінюється запис про зміну власника і видається передавальне доручення та ін./. Однак емітент може зробити інакше. На звороті бланку акції він може вказати приз віще нового власника і дату здійснення передачі, завірену підписом уповноваженої особи та печаткою емітента.

Акція на пред'явника може випускатися як в паперовій, так і в без паперовій формі. Якщо вона випускається в паперовій формі, то на її бланку ім'я власника не вказується. Якщо ж вона випускається у вигляді комп'ютерного запису, то у файлі електронного депозитарію напроти прізвища власника просто вказується кількість акцій.

Емітент; що випустив акції на пред'явника, може не знати в кожний потрібний момент, хто є його акціонером та якою кількістю його акцій володіють конкретні інвестори. Перехід таких акцій із власності одних інвесторів у власність інших не вимагає, щоб на бланку фіксувалась дата переходу права власності, ставилися підпис уповноваженої особи та печатка емітента.

На такі акції виплата дивідендів здійснюватиметься особі, котра пред'явить належні їй акції або відповідний документ депозитарію про те, що цьому інвестору належить певна кількість акцій і вони знаходяться на збереженні в депозитарії.

Якщо акції на пред'явника випущені у вигляді електронних цінних паперів, то емітент повідомляє про розміри дивідендів депозитарій, який, спираючись на показники файла акціонерів, здійснює виплату дивідендів. У ряді випадків депозитарій може видавати документи, що підтверджують наявність акцій у власності конкретних інвесторів, згідно з якими останні можуть отримати гроші в емітента. Існують також схеми, коли вся сума дивідендів перераховується депозитарію, а той перераховує конкретні дивіденди на банківські рахунки інвесторів. В цьому випадку інвестори отримують свої дивіденди в банку.

У традиційному вигляді номінальна акція представляє собою цінний папір, на бланку якого вказана його номінальна вартість. На бланку ж без номінальної акції цім номінальна вартість не зазначається. Електронні акції також можуть бути номінальними та без номінальними. В першому випадку номінальна вартість акції зазначається в комп'ютерному файлі поряд з кількістю акцій, у другому - просто проставляється кількість акцій.

Вітчизняними акціями є такі акції, які випущені і знаходяться в обігу на території держави, де здійснена державна реєстрація емітента. По відношенню до інших держав, на території яких укладатимуться угоди з приводу акцій даного емітента, вони будуть іноземними акціями. Наприклад, емітент, головний офіс якого знаходиться в Україні та який внесений в український державний сектор юридичних осіб, випустив акції, частина яких знаходиться в обігу в Україні, а інша за її межами. Ті акції, що перебувають в обігу на українському ринку цінних паперів, є вітчизняними; ті ж які знаходяться в обігу на іноземних ринках, будуть по відношенню до останніх іноземними. З іншого боку, коли керівний офіс емітента знаходиться в будь-якій іноземній країні і в цій країні емітент занесений до державного реєстру, то його акції, якщо вони перебувають в обігу на території України, є іноземними. Ринки таких акцій в Україні ще тільки формуються.

Це такі акції, які продаються емітентом безпосередньо або через посередників у власність інвесторів. Емітент здійснює продаж акцій при їх випуску. Купуючи акції інвестор сплачує їх вартість. Законодавство України, як і законодавство інших країн, припускає можливість оплати вартості акцій, що випускаються, грошовими коштами, майном та немайновими правами, цінними паперами.

Емітент може здійснювати додаткові випуски акцій з метою збільшення статутного фонду. Акції додаткового випуску також можуть продаватися або акціонерам, або новим інвесторам. Однак бувають випадки, коли емітент приймає рішення про капіталізацію частини свого нерозподіленого прибутку за деякі роки. Тобто на певну суму вказаного прибутку додатково випускається відповідна кількість акцій за номінальною вартістю, що дорівнює номінальній вартості раніше випущених акцій. При цьому суми нерозподіленого прибутку перетворюються в засоби статутного фонду (капіталізуються) та зараховуються як оплата акцій додаткового випуску. В свою чергу, акції додаткового випуску безкоштовно передаються емітентом у власність акціонерів з дотриманням відповідної пропорційності. Виходячи з того, що акціонери не сплачують вартість отриманих акцій, тобто останні дістаються їм (буцім) даром, то такі акції називаються преміальними.

В іноземній практиці регулювання ринків цінних паперів не має єдиного кількісного критерії, на основі якого можна було б впевнено стверджувати, що певні акції є акціями вільного обігу, а інші з обмеженим колом обігу. Це питання пов'язане з визначенням відкритого і закритого випусків акцій. Саме тому законодавства більшості країн, включаючи й українське, дають описання критеріїв їхнього розмежування. Так, коли емітент пропонує свої акції для продажу усім потенційним інвесторам, а не будь-якій групі, то такий випуск вважається відкритим. Іншими словами, в даному випадку емітент завчасно не знає, хто з потенційних інвесторів стане його акціонером. Якщо ж емітент продає свої акції тільки визначеним й відомим йому інвесторам, то такий випуск є закритим.

Але не всі країни застосовують описані критерії при розмежуванні вільного та обмеженого обігу акцій.

На практиці, акції відкритого випуску в подальшому знаходяться у вільному обігу, а акції закритих випусків у подальшому можуть знаходитися в обмеженому обігу, або взагалі поза всяким обігом.

Вільний обіг означає, що акції емітента можуть переходити із власності одних інвесторів у власність інших і на них може укладатися різна кількість угод. Жодних обмежень щодо їх обігу умовами випуску не передбачається.

Обмежений обіг означає, що акціонери можуть відчужувати акції, що є у них у наявності, третім особам, тобто за межі кола акціонерів даного емітента, при дотримав певних умов. Цими умовами можуть бути, зокрема, встановлення акціонерам заборони відчужувати акції, що є у них в наявності, протягом певного періоду; припустимість відчуження акціонером акцій після отримання згоди на це емітента та інші.

Поза обігом акції знаходяться у тих випадках, коли акціонери не можуть відчужувати акції, що є у них, третім особам, тобто за межі кола акціонерів, однак можуть їх перепродавати один одному або емітенту. В останньому випадку емітент також не має права продавати викуплені акції третім особам, але має змогу продавати їх своїм акціонерам.

Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникає ряд прав і обов'язків.

До переліку прав емітента можна віднести: право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладання контрактів від свого імені; право відповідати за свої обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися долею випущених, але не сплачених у встановлені строки акцій; право вимагати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно із статутом.

До переліку основних обов'язків емітента, як правило відносяться: обов'язок направляти акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище; сплата дивідендів в строки, зазначені в статуті чи умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів; повідомлення акціонерів про матеріально значиму інформацію та інше.

Права акціонера можна розділити на майнові та немайнові. До майнових відносяться: право отримувати дохід у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунків з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються потім емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність в межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами у випадку ліквідації останнього/в даному контексті термін "треті особи" означає кредиторів емітента, його партнерів по господарській діяльності трудовий колектив та деякі інші /.

До групи немайнових прав акціонерів відносяться: право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента, що стосуються результатів його господарської діяльності та фінансового становища; право на отримання від емітента інформації, що може суттєво вплинути на рішення акціонера щодо купівлі нових або продажу старих акцій; право на участь в розподілі власності, що належить емітенту, у випадку його ліквідації та інше.

Основними акціонерів можуть бути : обов'язок своєчасно сплатити вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти відомості про те, чи є він дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента у випадку придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та інше.

Література

1. Фінанси України - підр. за ред. Огійчуко М.Ф. – К. 2008 р.

2. Фінанси України – журнал - № 3-12 – 2009 р.

3. Фінансове право – підр. за ред. Марков В.Г. – К. – 2007 р.