Організація енергетичного господарста

План.

1. Організація енергетичного господарства підприємства.

2. Прогнозування і планування енергопостачання.

3. Шляхи економії енергоресурсів.

1. Організація енергетичного господарства підприємства.

Склад, значення і завдання енергогосподарства.

Енергетичне господарство це не тільки допоміжний участок підприємства, але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну сукупність процесів в-ва, перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує в-во на даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Найбільшу питому вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30% всієї вживаної енергії.

Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.

Теплоносії – пар і гаряча вода – поступають головним чином від теплових сіток тереторіальних енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко використовують так звані другорядні енергоресурси – теплота вихідних газів нагріваючих печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випарювальному охолодженні, від отоплення, а також відпрацьованого пару.

Забезпечення стисненим повітрям підприємств здійснюється децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневмозажимів, підйомників і ін.

Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об’ємах, при організації водозабезпечення особливе значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води і викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.

На підприємстві використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо в залежності від технології в-ва.

В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо – мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.

Газоподібним паливом служить природній газ, який використовується нагрівальними установками. В виробничому процесі використовують також інші гази – кисень, вуглекислий газ.

Важливим фактором, який дозволяє правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації є надійність і безперебійність забезпечення енергією. Перериви в енергозабезпеченні ведуть до порушень виробничих процесів і економічним збитком.

Процес в-ва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в якому всі елементи взаємозв’язані. Структура і об’єм енергозабезпечення залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв’язків з територіальною енергетикою.

Енергетичне господарство на підприємстві ділиться на:

- загальне

- цехове

Загальне – це генеруючі, перетворюючі і виробничі спорудження, установки і пристрої, які об’єднуються в підрозділи, цехи:

- теплосиловий

- електросиловий

- газовий

- електромеханічний

- слаботоковий

Теплосиловий – це контрольні установки, теплова сітка підприємства, водозабезенчення, каналізація, кмпресорні установки і сітка зрідженого повітря, конденціонери, мазутоперекачуючі установки.

Електросиловий – понижаючі підстанції, трансформаторні установки, кабельні сітки, електролінії.

Газовий цех – газопровідна сітка, киснева станція, склади з балонами, які наповнені різним газом.

Електричний цех – виконує роботи по ремонту електрообладнання і електроапаратури.

Слаботоковий участок – здійснює технічне обслуговування АТС, комутаторних установок, акумуляторних підрозділів, радіотелевізійної сітки.

Організація і управління енергозабезпеченням підприємства.

Енергогосподарство:

- електросиловий цех

- тепловий цех

- електромеханічний цех

які в свою чергу діляться на виробничі участки (всього більше 20 цехів і участків):

- підстанції

- електросітка

- трансформаторно-масляний

- акумуляторний

- релейного захисту

- зв’язку і сигналізації

- котельні

- теплозабезпечення

- повітря і газозабезпечення

- водозабезпечення і каналізації

- топливозабезпечення

- вентиляційний

- розбірно-збірний

- слюсарний

- механічний

- обмоточний

- дослідний

- масляний

- електромонтажний

- комплектовочний

Виробнича структура енергогосподарства відображає організаційні і технічні особливості його як об’єкта управління.

Велика кількість різного енергообладнання і складних енергоустановок вимагають єдиного керівництва енергогосподарством.

На підприємствах це здійснює головний енергетик (якщо це невелике підприємство, то це служба входить до головного механіка).

Аппарат відділу головного енергетика ВГЕ складається з функціональних бюро, груп і лабораторій.

Головний енергетик має 2 заступників:

- по енергетичній частині

- по теплотехнічній частині

Обов’язковою умовою для забезпечення нормальної роботи в-ва є черговий енергетик, який має безпосередній зв’язок з диспетчерською службою підприємства.

Різні відділи і бюро займаються виконанням обов’язків, які передбачені відповідними положеннями і регламентуються умовами діяльності при любих формах внутрішньогосподарського розрахунку.

Енергетична частина має:

- електричні бюро

- енергоконструкторські бюро

- планово-економічне бюро

- електроцех

- виробничі участки

Теплотехнічна частина має:

- вентеляційне бюро

- бюро ППР

- теплотехнічне бюро

- тепловий цех

- виробничі участки

Черговий енергетик має в своєму підпорядкуванні:

- енергоучастки виробничих цехів

- електроремонтний цех

- виробничі участки

Вдосконалення організаційної структури управління енергогосподарством треба співставляти з розробкою міроприємств по їх оптимізації.

2. Прогнозування і планування енергопостачання.

На підприємствах в зв’язку з ростом виробництва, а також його вдосконалення, введенням нової технології росте потреба в паливо – енергетичних ресурсах. Тому потребув цих ресурсах треба добре прогнозувати і планувати.

Процес прогнозування передбачає дослідження впливу економічних, технологічних і організаційних факторів в залежності від прийнятя планових рішень, які повинні відображати тенденції зміни енергоспоживання і враховувати їх на найближчу перспективу.

За 15 років аналіз даних про розхід енергоресурсів показав, що розхід електроенергії плановий і фактичний майже ніколи не співпадає, відхилення досягають 10 – 15 %, а іноді доходять до 30 – 50 %.

Основна причина відхилень в тому, що авртість і енергомісткість продукції знаходиться не в однаковому співвідношенні. Тому навіть якщо облік продукції ведеться в незмінних цінах, то зміна номенклатури визиває коливання питомого розходу е /е.

Крім того, вагомими фактами, які вплвають на зміни в споживанні е /е є зміна основних фондів, чисельності, встановлених енергопотужностей.

Надійнеі економічне забезпечення потреби в енергоресурсах необхідної якості являється однією з умов ефективної і ритмічної роботи промислоих підприємств і залежить від багатьох факторів, серед яких головну роль відіграє організація технічного обслуговування і ремонту обладнання.

Основне завдання ремонту – це постійна підтримка обладнання в робочому стані зі збереженням нормальних експлуатаційних характеристик.

На кожен технологічний процес ремонту складаються технологічні карти для всього основного і допоміжного енергообладнання.

Ремонтна служба в енергогосподарстві вирішує широкий круг завдань, серед яких важливе значення має вибір раціонального способу ремонту, організація праці на ремонтних роботах, технологічна і матеріальна підготовка ремонтів.

Як і для всіх ремонтів ремонт енергообладнання проводять :

Централізованим

Децентралізованим способами.

Змішаним

Капітальний ремонт на енергообладнання проводить на спеціалізованих ремонтних підприємствах.

3. Шляхи економії енергоресурсів.

Шляхи економії енергоресурсів.

Комплексний підхід до організації раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко – економічний аналіз резервів економії енгергоресурсів, розробку планів організаційно – технічних міроприємств і їх реалізацію.

Економія енергоресурсів досягається за рахунок інтенсифікації технологічних роцесів і впровадження нової техніки і прогресивної технології, скорочення норм розходу на виробництво продукції, зменшення витрат енергії, робота обладнання в економних режимах, використання вторинних енергоресурсів.

Резерви економії розподіляють:

1) 60 – 70 % дає розробка і використання нової більш економного енергоспоживання обладнання, застосування менше енергомістких технологій, застосування засобів автоматизації і контролю;

2) 20 – 25 % можна отримати шляхом зниження енергоресурсів на стадії споживання і при передачі, транспортуванні і зберіганні енергоресурсів;

3) 10 – 15 % можуть давати організаційно – технічні міроприємства, в т.ч. використання вторинних енергоресурсів.

Оцінка ефективності енергозбереження повинна проводитися при обов’язковому співставленні деяких варіантів: якість готової продукції, продуктивність обладнання, конструктивно-технологічні особливості, ступінь забруднення навколишнього середовища.

Серел економічних показниеів треба виділити коефіцієнт попиту:

К_с = К_з ∙ К_о

К_з – коефіцієнт загрузки, який показує, яку частину від максимально можливої потужності складає загрузка електроприйомників;

К_о – коефіцієнт одночасності, який показує, яка частина всіх встановлених прийомників знаходиться в роботі.

Цей коефіцієнт використовуєтьяс при проектуванні нових об’єктів для визначення максимальної погрузки.

Поряд з організаційно-технічним міроприємствами по економії паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу за їх ефективне використання.

В теперішній час необхідне комплексна система стимулювання, яка передбачає:

1) посилення дії стимулювання (премії, доплати, надбавки) на підвищення ефективності енерговикористання, прискорення впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання і поліпшення якості продукції

2) забезпечення єдності інтересів робітників, спеціалістів, службовців і керівників

3) стимулювання персоналу за підтримку на оптимальному рівні показників роботи обладнання

4) колективні форми стимулювання

Основними показниками для нарахування винагороди є квартальні дані бухобліку і статистичних звітів про досягнення економій енергоресурсів. Стимулювання повинно проходити за:

1) економію топлива, теплової і електричної енергії

2) компенсація реактивної потужності

3) перевиконання норм повернення конденсату

4) проведення міроприємств по регулюванню нагрузки в години пік.