Склад і порядок відшкодування судових витрат

“Склад і порядок відшкодування судових витрат”

План

Вступ.

1. Поняття та види судових витрат.

2. Порядок відшкодування судових витрат:

а) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

б) відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів;

в) відшкодування судових витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Висновок.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадянської активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини громадянина і держави все більшою мірою будуються на принципах паритету і законності. Зміцнення даних принципів наближає нас до країн розвинутої демократії, таких, як: ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проблем і завдань. До однієї з таких відноситься проблема вдосконалення видів судових витратта порядок їх відшкодування у кримінальному процесі України.

Як повноправний член світового співтовариства Україна має послідовно запроваджувати в дію міжнародно-правові акти про права і свободи людини, а це вимагає приведення національного кримінально-процесуального законодавства у відповідність до загальновизнаних міжнародних норм.

Становлення української правової демократичної держави відбувається нерозривно з процесом оновлення юридичної бази захисту прав і свобод людини, використання нетрадиційних для старої системи права елементів. Нині Україна змінює своє законодавство, приводить його у відповідність до європейських норм.

У Конституції України проголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Для кримінально-процесуального законодавства це означає, що воно має бути зорієнтоване на забезпечення можливостей здійснення учасниками судочинства процесуальних прав і додержання законності під час його відправлення. Права і свободи громадянина захищаються судом.

Держава зацікавлена в розширенні й максимальному використанні громадянами прав, наданих їй законом. Адже реалізація потерпілими прав, закріплених за ними кримінально-процесуальним законодавством, необхідна не лише для обстоювання та задоволення особистих інтересів, а й для запровадженняконституційних засад кримінального судочинства, залучення громадян до боротьби зі злочинністю, що сприятиме зміцненню законності.

Судово-правова реформа в Україні спрямована переважно на створення об’єктивного слідства, кваліфікованого сильного захисту та незалежного суду. Рівночасно, щоб ця триєдина формула правосуддя була практично життєвою, необхідні розроблення і створення сильного правового інструментарію правосуддя, який гарантував би досягнення об’єктивної істини в кожній справі. У зв’язку з цим важливе значення має вдосконалення правовогостатусу потерпілого та інших учасників кримінального процесу. Потерпілий від злочину, як і решта учасників кримінального процесу, має право на те, щоб його законні інтереси були забезпечені. Законодавець враховує це право, але, на жаль, не повною мірою і не завжди.

Тому законодавці, зваживши на чинні нормативні положення, вітчизняний нормотворчий досвід і наявні в літературі наукові концепції, спробували розв’язати комплекс проблем щодо вдосконалення правового статусу потерпілого у кримінальному процесі України, особливо щодо відшкодування матеріальної шкоди, що була йому нанесена злочином. Адже одним із напрямків судово-правової реформи є створення такого судочинства, яке б гарантувало б право на захист не лише підозрюваному, обвинуваченому та підсудному, а й потерпілому, затверджувало б рівність усіх учасників процесу перед законом. Законодавець підкреслює, що для нього однаково важливим є забезпечення прав і законних інтересів усіх учасників кримінально-процесуальної діяльності.

1. Поняття та види судових витрат.

Судові витрати – це витрати на кримінально-процесуальне провадження, відшкодування яких покладається на певних учасників кримінального процесу.

У відповідності до ст. 91 КПК України судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, попереднього слідства і суд при провадженні у даній справі.

Згідно ст. 92, 93 КПК свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і до суду.

За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов'язок по службі.

Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, попереднього слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

Вказані особи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1991 року мають право на:

- відшкодування вартості проїзду до місця виклику і назад, до місця постійного проживання (оплачується на підставі проїзних документів за встановленими тарифами). З дозволу органу, який викликав, у разі неподання проїзних документів сплачується мінімальна вартість проїзду з місця постійного проживання до місця явки;

- витрат по найму житлового приміщення (в тих самих розмірах, що і особам, які перебувають у відрядженні);

добових, якщо місце проживання викликаної особи знаходиться в іншому населеному пункті (в тих самих розмірах, що і особам, які перебувають у відрядженні);

- свідки, потерпілі та їх законні представники і поняті, які не є працівниками підприємств, установ, організацій, за відрив їх від роботи або звичайних занять також виплачується винагорода в розмірі 12% мінімального розміру заробітної плати;

- експертам і спеціалістам встановлюється винагорода в розмірі від 2 до 5% мінімального розміру заробітної плати, яка визначається органом, який викликав, в залежності від кваліфікації експерта, спеціаліста і складності виконуваної роботи;

- перекладачам розміри винагороди встановлюються в залежності від їх кваліфікації, а також того, носив переклад письмовий чи усний характер.

Усі вищезазначені витрати виплачуються органом, що викликав за постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду негайно після виконання викликаною особою своїх обов’язків.

Відшкодування витрат військовослужбовців по явці за викликом проводиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Самим військовослужбовцям витрати не відшкодовуються.

Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

При закритті справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Якщо у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 47 КПК України, оплата праці захисника по поданню юридичної допомоги була проведена за рахунок держави, відшкодування витрат державі може бути покладено на засудженого.

Порядок оплати праці адвокатів за подання юридичної допомоги у кримінальних справах громадянам, звільненим органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом від оплати юридичної допомоги, а також у випадках, коли адвокат брав участь у дізнанні, попередньому слідстві або у суді за призначенням, визначається Положенням, затвердженим Міністерством юстиції і Міністерством фінансів України 27 листопада 1991 року.

Оплата праці адвокатів у цих випадках здійснюється за рахунок державного бюджету у розмірі 0,5 мінімальної зарплати за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий по справі не повний робочий день, оплата його праці провадиться пропорційно затраченому часу, виходячи із вказаного розміру.

Відшкодування адвокатам витрат за час знаходження їх у відрядженні за місцем фактичного розгляду справи, проведення дізнання чи розслідування здійснюється в порядку і в розмірах, передбачених чинним законодавством.

Підставою оплати праці адвокатів за подання юридичної допомоги у кримінальних справах є постанова судді або особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвала суду про звільнення громадянина від оплати за юридичну допомогу чи про призначення адвоката і довідка про участь адвоката у справі, яка щомісячно видається особою, що провадить дізнання, попереднє слідство або судом, з зазначенням у ній кількості затрачених адвокатом днів та обсягу виконаної роботи.

У постанові, ухвалі про звільнення громадянина від оплати за юридичну допомогу чи призначення адвоката вказується причина звільнення чи призначення.

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати юридичної допомоги або про виділення адвоката за призначенням, довідка про участь адвоката у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання, який складає довідку-розрахунок з визначенням суми, що підлягає виплаті адвокату за рахунок державного бюджету, засвідчує її своїм підписом і печаткою. Адвокат, який працює індивідуально, складає довідку-розрахунок самостійно. Один примірник довідки-розрахунку надсилається особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору або суду для приєднання її до кримінальної справи, другий примірник залишається у справах

адвокатського об'єднання чи у адвоката, що працює індивідуально.

У випадку, коли адвокат брав участь у дізнанні, попередньому слідстві або суді за призначенням, при визнані громадянина винним у вчиненні злочину і при відсутності підстав для звільнення його від оплати за юридичну допомогу відшкодування витрат в бюджет покладається на засудженого.

Щомісячно адвокатське об'єднання чи адвокат, який працює індивідуально, подають управлінню юстиції відповідно Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по кожній справі окремо копію постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати юридичної допомоги чи про призначення адвоката; довідку про участь адвоката у справі, видану особою, яка провадила дізнання, слідчим, прокурором або судом; довідку-розрахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за рахунок бюджету.

Управління юстиції відшкодовує зазначені витрати адвокатському об'єднанню чи адвокату, який працює індивідуально, протягом 10 днів після одержання від неї перелічених документів за рахунок коштів, що виділяються Міністерством юстиції України на ці цілі.

До відшкодування витрат адвокатське об'єднання може виплатити адвокату аванс за свій рахунок.

Відповідно до ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при поставленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 КПК.

Якщо позов не було пред'явлено, суд при постановленні вироку вправі з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування цих витрат.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 КПК України.

В випадку заподіяння шкоди здоровю потерпілого неповнолітнім, витрати на його стаціонарне лікування повинні бути відшкодовані особами, які за законом несуть матеріальну відповідальність за неповнолітніх.

Обчислення фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину встановлено Постановою Кабінету Міністрів України за № 545 від 16 липня 1993 р. «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», згідно якої такі кошти підлягають відшкоду-ванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Стягнені в установленому порядку кошти незалежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванню потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

2. Порядок відшкодування судових витрат:

а) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим.

Як вже зазначалося, що порядок відшкодування судових витрат із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим, закріплений в статті 92 КПК. В ній зазначено, що свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і до суду.

За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов'язок по службі.

Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, попереднього слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

На підставі Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710, встановлені такі правила:

За свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, понятими, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив виклик).

Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять.

Крім того, всім зазначеним у цьому пункті особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.

Перекладачам, а також особам, які виконують функції експертів чи спеціалістів не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода.

Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається з урахуванням характеру їх занять у межах від 20 до ЗО відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 5 до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди:

- за письмові переклади - від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);

- за усні переклади - від 5 до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'язю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'язю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

У кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в абзацах другому, третьому і четвертому пункту 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

У цивільних справах виплати свідкам і експертам провадяться судом з коштів, що їх вносить сторона, яка порушила клопотання про виклик свідків або проведення експертизи, а у разі коли ці дії здійснюються за ініціативою суду чи за клопотанням обох сторін - з коштів, що вносяться обома сторонами порівну.

Розмір суми, яку наперед має внести сторона (сторони), визначається судом орієнтовно. Остаточний розрахунок провадиться після виконання викликаними особами своїх обов’язів.

Якщо суми, наперед внесені сторонами, виявилися недостатніми для розрахунків із свідками і експертами, виплати провадяться з коштів суду, незалежно від часу надходження додаткових платежів сторін.

Якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, зазначені виплати провадяться з коштів суду. З цих же коштів виплачується винагорода перекладачеві.

Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм, зазначених у пунктах 3, 5, 6 цієї Інструкції, та час, затрачений нею у зв'язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання).

Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовуються.

Науково-дослідні установи судової експертизи Мін'юсту проводять судову експертизу з кримінальних та адміністративних справ за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз (цей пункт в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 869).

Вартість проведення експертиз, що призначаються за кримінальними та адміністративними справами, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, попереднього слідства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Мін'юсту (цей пункт в реда-кції постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 869).

У разі виклику працівника науково-дослідної установи судової експертизи Мін'юсту органами дізнання, попереднього слідства чи суду для виконання функцій, передбачених статтями 128^і і 270^і Кримінально-процесуального кодексу України, заробітна плата за час виконання зазначених функцій і витрати на відрядження відшкодовуються за рахунок державного бюджету в межах кош-тів, передбачених на проведення судових експертиз (цей пункт в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 869).

Підраховуючи по іншому, особам, що не працюють, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять у межах від 20 до 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день. В разі виклику названих осіб в інший населений пункт їм виплачуються суми, затрачені на проїзд та оренду житла для проживання, і добові в розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Перекладачам, експертам і спеціалістам які виконують свої функції не в порядку службового завдання, залежно від його кваліфікації та складності завдання, крім того, виплачується винагорода за виконану роботу: експертам і спеціалістам - у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годи­ну роботи, а в разі проведення експертизи особливої складності - збільшеним ще на 25 відсотків; перекладачам - за усні переклади від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за го­дину роботи, за письмові переклади від 10 до 15 відсотків неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян за один авторський аркуш.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'язю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також із стародавніх мов, так само, Як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'язю, свою графіку, написані ієрогліфами, кли­нописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

У кримінальних справах зазначені виплати провадяться орга­ном, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються коштори­сом на зазначені потреби.

Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди, та час, затрачений нею у зв'язку зі з'явленням за викликом і невиконання даного їй завдання).

Відповідно до статті 15 Закону України “Про судову експертизу” науково-дослідні установи судової експертизи проводять судову експертизу за рахунок замовника.

Вартість проведення експертизи, а також досліджень, що призначаються за кримінальною справою, визначається за домовленістю між установою і замовником і складається із собівартості проведеної роботи (заробітна плата, оплата відрядження, вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 відсотків собівартості.

У разі виклику працівника установи до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи до суду для виконання функцій, передбачених статтями 128-1 і 270-1 КПК України, установі відшкодовується сума заробітної плати працівника за час виконання зазначених функцій і сума оплати відрядження.

Витрати, пов'язані зі з'явленням, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" встановлені такі норми.

Підлягають відшкодуванню витрати: на проїзд (включаючи пе- ревезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що надаються у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряд­жається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на користування'у готелях холодиль­ником і телевізором; на комісійні у разі обміну валюти; витрати на проїзд у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1 - 4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 кате­горії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квит­ками 1 класу та бізнес-класу.

Граничні норми добових виплат по Україні становлять 6 гривень. Працівників, що направляються у відрядження за кордон, забезпе­чують коштами у національній валюті країни, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні пе­ребування згідно із встановленими нормами.

При цьому встановлюються такі норми виплат відповідно добо­вих та за оренду житла (в гривнях):

Виходячи із вказаних нормативів, мають відшкодовуватися і кошти, затрачені учасниками в разі виклику до правоохоронних органів у межах України та із-за кордону.

Б) Відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів

Згідно чинного законодавства, відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде ви­знано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі по­винні бути стягнені витрати з кожного із них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільне­ний від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

При закритті справи у зв'язку з примиренням по­терпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазна­чені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, суд може поклас­ти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням провадиться за рахунок держави в поряд­ку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі витрат у цьому випадку за зго­дою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них.

Нинішня редакції статті 93 КПК із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1851-09 від 23.03.77, № 6834-10 від 16.04.84 та згідно з Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 3780-12 від 23.12.93, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 - набула чинності з 29.06.2001 р.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821 "Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави" судові витрати на оплату праці адвокатів (захисників) у разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, при­ймаються на рахунок держави. Держава оплачує працю захисника з розрахунку 15 гривень за повний робочий день (станом на 1 січня 2001 року).

Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допо­мога громадянам у кримінальних справах у таких випадках є пос­танова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь ад­воката у справі.

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівникові адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який скла­дає довідку-розрахунок у трьох примірниках.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної спра­ви, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об'єднання (адвоката).

Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатсь­кому об'єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севасто­польським міськими управліннями юстиції. Ці кошти мають бути пе­реховані адвокатському об'єднанню чи безпосередньо адвокату про­тягом 10 днів з моменту подачі відповідних документів.

В) Відшкодування витрат на стаціонарне ліку­вання особи, яка потерпіла від злочину.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при переви­щенні меж необхідної оборони або в стані сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок про­тизаконного насильства чи тяжкої образи з боку по­терпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбачено­му статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 КПК.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне ліку­вання потерпілого, не було прийнято, стягнення їх прова­диться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від зло­чинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 КПК.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних вит­рат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, яким обумов­люються такі правила.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку за­вдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку по­терпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закла­дом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів виз­начається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Висновок

Процесуальні права, якими потерпілий наділений відповідно до ст. 49 КПК України, необхідні йому для встановлення, викриття і покарання особи, що вчинила злочин, а також; для відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Гарантією здійснення потерпілим своїх прав є дотримання процесуальних норм, що забезпечують всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи, винесення судом законного та обгрунтованого рішення. Громадянинові, визнаному потерпілим у справі, повинна бути забезпечена можливість здійснення в суді прав, наданих йому законом.

Знання потерпілим своїх прав дозволяє йому в конкретній ситуації здійснити вибір найбільш ефективних засобів для охорони порушених злочином інтересів.

З усіх суспільних цінностей, як правило, найменше захищені правом найцінніші. І не тільки тому, що вони найбільш привабливі для посягання і найуразливіші, але й тому, що держава вважає свої інтереси найважливішими. Ставить їх на перше місце серед інших об”єктів кримінально-правової охорони.

Держава не тільки сама не захищає життя громадян належним чином, але не дозволяє, не дає можливості громадянину самому захистити своє життя у хвилину посягання на нього. Проголосивши, з одного боку, право на необхідну оборону від злочинного посягання, держава, з другого боку, обмежила це право такими межами, які зовсім перекреслили його. Справді, хто ризикне дати відсіч злочинцю при посяганні, якщо навіть у випадку нанесення тілесного ушкодження середньої тяжкості винному в цьому загрожує покарання за перевищення меж необхідної оборони. Встановивши такі обмеження, держава у колізії інтересів громадянина-нападаючого і громадянина, який захищається, стопа на бік нападаючого. Зараз це може бути найсуттєвішою причиною зростання насильницької злочинності і нездатності держави домогтися у боротьбі із злочинності і нездатності держави домогтися у боротьбі із злочинністю будь-яких значних успіхів, оскільки з цієї боротьбі виключена наймогутніша сила-сила самозахисту особи.

Завданням першочергової ваги, що стоїть сьогодні перед кримінально-процесуальною наукою, є розробка системи надійних гарантій встановлення об’єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян. У цьому зв”язку потребує удосконалення правовий статус потерпілого на стадії закінчення досудового слідства. Так само, як і підсудному, йому до початку судового засідання необхідно вручати копію обвинувального висновку, а після його закінчення-копію вироку або іншого рішення.

Потерпілий має стати однією з повноправних сторін у змагальному кримінальному процесі. Йому слід надати беззастережне право на участь у дебатах сторін незалежно від участі прокурора. Він повинен мати рівні права з обвинуваченим у дослідженні та перевірці доказів. Після дебатів сторін потерпілому має бути надане право зробити свої заяви.

Потерпілому має бути надано можливість знайомитися з постановою про призначення експертизи, реалізувати своє право навідвід експерта.

Реалізуючи принцип публічності, держава повинна взяти на себе обов”язок часткового відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому злочином, а після того розкривати злочин та, шляхом регресного позову, відшкодовувати свої витрати за рахунок засудженого. Для цього необхідно створити відповідний страховий фонд. З приводу бувший голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко зазначав, що в проекті Кримінального-процесуального кодексу передбачено “ право потерпілого вимагати відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок відповідного державного фонду, заснування якого давно назріло. Формування активів цього фонду можливе за рахунок заставних сум, звернутих у доход держави, штрафів і конфіскації майна в кримінальних та адміністративних справах.

Кримінальний процес належить до числа навчальних дисциплін, які посідають центральне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації. В реальному житті практично кожному випускнику юридичного закладу освіти так чи інакше доведеться зіткнутися з фактами злочинів. Тому глибоке вивчення кримінально-процесуального права та теорії кримінального процесу-одна з умов успішної праці на посадах слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, співробітників оперативних апаратів органів внутрішніх справ та в інших сферах правозастосовної діяльності. Важливо і те, що сам кримінальний процес дозволяє поглибити уявлення про істину, законність та справедливість, вчить уважному і чуйному ставленню до людини, навіть якщо вона переступила межу, дозволену законом.

Укріпити та зберегти ці якості для юриста дуже важливо, Не випадково В,А.Сухомлинський писав: “Моральне обличчя людини залежить від того, якою вона вийшла із зустрічі зі злом”. Саме тому в курсі кримінального процесу пильна увага приділяється принципу презумпції невинності та іншим наріжним каменям правосуддя.

Треба мати силу, волю, мудрість та знання, щоб розумно відповідати на добро добром, на зло - справедливістю.

Саме знання дозволяють захистити честь та гідність людини у складному змагальному процесі.

Використана література

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України.-1996. №30.- Ст. 41.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К, 2002 р.

3. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участьу кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р.

4. Закон України “Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій” від 6 травня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №24-Ст.121-131.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р.№2 (із змінами від ЗО грудня 1997р., 27лютого 1981 р., 4 червня 1993 р. ) “ Про судову практику в кримінальних справах ,які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів “Бюл. законодавства і юрид. практики України. - К, 1995.- №1,6. -С. 208-212.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978р. №8 (із мінами від 29 червня 1984р. та 4 червня 1993р.) “Про деякі питання ,що виникли в практиці застосування судами України кримінально процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів “// .постанова Пленуму Верховного Суду України.-ч.2-К, 1995. - С. 252-256.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”.

8. Михеєнко М.М. ”Громадське обвинувачення і громад-ський захист у радянському кримінальному судочинстві.”- К., 1963р.

9. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К., 1999.

10. М.І. Гошовський, О.П. Кучинська – “Потерпілий у кри-мінальному процесі України “- К. - Юрінком Інтер - 1998.

11. О.М. Джуджа, Є.М. Моісеєв - Проблеми потерпілого від злочину. - К.1994.

12. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966р. \ Там само. - С. 36-62.

13. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки уголовного процесса. – Воронеж, 1989.

14. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М., 1968.

15. Тертышник В.М. Уголовный процесс. - Харьков, 1999.

16. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.

Додаток № 1

ПОРЯДОК

оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821.

1. Цей Порядок визначає механізм оплати праці адвокатів з надання правової допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором чи судом від оплати правової допомоги у зв'язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у процесі дізнання, попереднього слідства чи в судових засіданнях.

Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги громадянам в кримінальних справах у таких випадках є постанова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі (додаток 1).

2. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках згідно з додатком 2.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об'єднання (адвоката).

3. Оплата праці адвокатів здійснюється згідно з цим Порядком за рахунок державного бюджету в розмірі 15 гривень за повний робочий день.

Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до затраченого часу виходячи з цього розміру оплати.

4. У разі коли адвокат надавав правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному у процесі дізнання, попереднього слідства або в судових засіданнях за призначенням, то при визнанні громадянина винним у вчиненні злочину і за відсутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомогу відшкодування витрат покладається на засудженого.

5. Контроль за виконанням вироку суду в частині стягнення з винної особи витрат на оплату праці адвоката здійснюється в установленому законодавством порядку.

6. Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатському об'єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим,

обласним, Київським та Севастопольським міським управлінням юстиції протягом 10 днів після одержання від них документів, передбачених у цьому Порядку.

Додаток № 2

ПОРЯДОК

обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне

лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб

коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545.

1. Згідно із статтею 459/1 Цивільного кодексу УРСР кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми, зазначеними у статтях 446, 447 цього Кодексу, витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

2. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

3. Відповідно до статті 93-1 Кримінально-процесуального кодексу України визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується з винної особи судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Якщо позов не було подано, суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування зазначених витрат.

У разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, а також статтями 7,7/2, 8,9 і 10 Кримінально-процесуального кодексу України.

4. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування),або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

5. Витрачення зазначених надходжень провадиться у загальному порядку на заходи, передбачені бюджетом (відомством).