Стиль саморегуляції довільної активності лижника-гонщика в спорті вищих досягнень

Стиль саморегуляції довільної активності лижника-гонщика в спорті вищих досягнень : РЕФЕРАТ

Фізкультура і спорт

СТИЛЬ Саморегуляція ДОВІЛЬНІЙ АКТИВНОСТІ Лижник-гонщик у спорті вищих ДОСЯГНЕНЬ

Специфічними сторонами психічної активності є "свідомість" і "дію" [4], а активність спортсмена як індивіда, особистості і індивідуальності здійснюється у формі дії, тобто різних видів активності і регулюється свідомістю у формі процесів саморегуляції різних видів активності. Розмежування двох сторін психічної активності щодо відповідності але, один припускає іншу і не існує без неї. Узагальнена схема взаємодії людини з світом у разі конкретного суб'єкта може бути представлена наступним чином: суб'єкт-індивідуальний стиль саморегуляції активності-індивідуальний стиль (реалізація) активності-вимоги дійсності. Виходячи з цього, індивідуальний стиль визначається як індивідуально-типове своєрідність саморегуляції і реалізації довільної активності людини [2].

Більшість сучасних досліджень у спорті присвячено вивченню саме індивідуального стилю реалізації, а не регуляції активності, компонентами якої в залежності від її виду є індивідуальні прийоми, способи, форми поведінки, спілкування, пізнання, практичних дій спортсмена. Стильові прояви регуляторних процесів довільної активності спортсмена до цих пір не стали предметом систематичного дослідження в спортивній діяльності, хоча їх регуляторний значення підкреслюється багатьма фахівцями.

З урахуванням викладеного однією з цілей психолого-педагогічних досліджень у спорті вищих досягнень повинен бути аналіз закономірностей оптимізації діяльності й конкретних дій. Кардинальний шлях до цього лежить через удосконалення компонентів саморегуляції дій, оптимізацію психологічної структури спортивної техніки і тактики, формування соціально адекватних мотивів і соціально значущих для спортивної діяльності рис особистості [1].

Дослідження діяльності спортсменів вищої кваліфікації дають унікальні можливості для виявлення феномену індивідуального стилю саморегуляції в його найбільш розвинених формах, так як особливу значимість в успішній підготовці спортсменів набувають склалися у них стильові особливості, індивідуальні регуляторні можливості програмувати цілі та засоби спеціальної і загальної підготовки, свідомий але підкорятися прийнятим планам і коригувати їх залежно від результатів різних етапів підготовки. Успішність виступи лижників-гонщиків, як і представників інших видів спорту, у відповідальних змаганнях залежить від вміння програмувати цілі та засоби спеціальної підготовки, свідомо підпорядковувати поведінку і спосіб життя прийнятим планам. Висока значимість індивідуальної розвиненості цих процесів і в загальному процесі підготовки, і в спеціальної діяльності, постійна спрямованість лижників на їх вдосконалення створюють передумови більш повного і точного усвідомлення і самооцінки особливостей саморегуляції спортсменів.

З метою вивчення стилю саморегуляції довільної активності в 1996 - 1998 рр.. проведено комплексне дослідження лижників-гонщиків, членів збірної команди РФ (7 осіб, які мають спортивну кваліфікує цію МСМК, м. Тюмені). Його ЕЗУЛЬТАТИ узгоджуються з деякими раніше проведеними дослідженнями [3] і дозволяють зробити наступний висновок.

Індивідуальний стиль саморегуляції характеризує загальний цілісний індивідуальний стиль довільної активності з боку типових для спортсмена особливостей самоорганізації довільної активності, в яких інтегровано вплив особистісних змінних і зовнішніх умов на особливості досягнення поставлених і прийнятих суб'єктом цілей. Феномен стилю саморегуляції проявляється в тому, яким чином спортсмен планує і програмує свої дії, якою мірою він здатний при цьому враховувати значущі для досягнення поставлених цілей умови навколишньої дійсності, яка індивідуальна розвиненість процесів контролю, оцінки і корекції своїх дій, а також наскільки він при цьому самостійний, цілеспрямований, здатний враховувати зміну зовнішніх обставин і т.д.

Індивідуальний стиль саморегуляції довільної активності спортсмена характеризується стильовими особливостями цілісної системи саморегуляції (ступенем її індивідуальної розвиненості і взаємопов'язаності реалізують її регуляторних процесів), а також стильовими особливостями її ланок (індивідуальної специфікою регуляторного профілю, відносною вираженістю в загальній структурі саморегуляції окремих регуляторних процесів, моделювання умов, програмування, контролю і корекції своєї довільної активності). Особистісні характерологічні змінні детермінують індивідуальну специфіку регуляторного профілю вираженості окремих регуляторних процесів. Зовнішні умови і специфіка спортивної діяльності, в якій реалізується стиль, дозволяють визначити стильові особливості регуляторікі, що сприяють успіху в спортивній діяльності і потребують компенсації по мірі формування стилю для забезпечення необхідної суб'єкту успішності.

На основі структурних характеристик (індивідуаль ний рівень розвитку цілісної системи саморегуляції, характер індивідуального регуляторного профілю) виділені гармонійний і акцентуйовані типи стилів саморегуляції. Гармонійні стилі саморегуляції, що включають у свою структуру високорозвинені та взаємопов'язані стильові особливості регуляторікі, виступають суттєвою передумовою досягнення високої успішності. Такі стилі саморегуляції частіше розвиваються в видах спортивної діяльності з гранично високими вимогами до розвиненості саморегуляції і можуть бути сформовані поза безпосередній залежності від особистісного типу за умови високої мотивації до досягнення успіху і наявності спеціальних здібностей. Загальний же низький рівень, слабка сформованість основних процесів саморегуляції стають перешкодою для досягнення високої успішності в спортивній діяльності.

акцентуйовані стиль саморегуляції характери зуется різним ступенем розвиненості окремих регуляторних процесів. Специфіка індивідуального профілю детермінується розвиненістю регуляторно-особисто ки властивостей (самостійністю, гнучкістю, надійністю та ін.) При наявності вираженої індивідуальної специфіки в профілі саморегуляції і розбіжності її з регуляторної специфікою діяльності успішність багато в чому буде залежати від прагнення і можливості суб'єкта сформувати такий стиль саморегуляції, в якому недостатня розвиненість окремих регуляторних процесів буде компенсована іншими, високорозвиненими.

Особистісна акцентуація характеру обумовлює індивідуальну структуру стилю саморегуляції, але ця залежність опосередковується специфікою і розвиненістю регуляторно-особистісних властивостей, одні з яких можуть бути передумовами формування того чи іншого стилю, інші розвиватися стихійно або формуватися усвідомлено як його новоутворення в процесі досягнення поставлених суб'єктом цілей.

Список літератури

1. Ломов Б.Ф., Косов Б.Б., Конопкін О.А. Теоретичні проблеми самоконтролю та управління спортивної діяльністю// Пізнавальні процеси у спортсменів. М., 1976, т. 2, с. 9-30.

2. Моросанова В.І. Індивідуальний стиль і саморегуляція довільної активності людини// Індивідуальність в сучасному світі: Матер. міжнар. науч.-практ. конф. Смоленськ, 1996, ч. 1, с. 89-93.

3. Моросанова В.І. Про методи прогнозу надійності психологічної регуляції змагальної діяльності стрілка-пулевіка: Метод. реком. М., 1984 .- 24 с.

4. Рубінштейн С.Л. Людина і світ// Проблеми загальної психології. М., 1973, с. 255-420.

5. Т.В. Бондарчук, доктор педагогічних наук, професор, В.Н. Потапов, кандидат педагогічних наук, професор. Стиль саморегуляції довільної активності лижника-гонщика в спорті вищих досягнень.

Тест
Дослідження вольової саморегуляції

Мета дослідження: визначити рівень розвитку рольової саморегуляції.

Матеріал та обладнання: тест-опитувальник А. В. Звєрь-кова і Е. В. Ейдмана, бланк для відповідей і ручка. Процедура дослідження

Дослідження вольової саморегуляції за допомогою тесту-опитувальника проводиться або з одним досліджуваним, або з групою. Щоб забезпечити незалежні відповіді, кожен отримує текст опитувальника, бланк для відповідей, на якому надруковані номери питань і поряд із ними графа для відповідей.

Інструкція: «Вам пропонується тест, який містить ЗО тверджень. Уважно прочитайте кожне і вирішіть, правильне чи неправильне це твердження щодо Вас. Якщо правильне, то на аркуші для відповідей проти номера цього твердження поставте знак "плюс" (+), а якщо неправильне — "мінус" (-).

Тест

1. Якщо щось не клеїться, у мене нерідко з'являється бажання залишити цю справу.

2. Я не покидаю своїх планів і справ, навіть якщо доведеться обирати між ними і приємною компанією.

3. Мені неважко стримати спалах гніву, якщо це необхідно.

4. Зазвичай я зберігаю спокій в очікуванні приятеля, який запізнюється.

5. Мене важко відволікти від розпочатої роботи.

6. Мене сильно вибиває з колії фізичний біль.

7. Я завжди намагаюсь вислухати співрозмовника не перебиваючи, навіть якщо йому не терпиться заперечити.

8. Я завжди «гну» свою лінію.

9. Якщо потрібно, я можу не спати впродовж ночі (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в «хорошій формі».

10. Мої плани дуже часто перекреслюють зовнішні обставини.

11. Я вважаю себе терплячою людиною.

12. Мені не просто примусити себе холоднокровне спостерігати за видовищем, яке хвилює.

13. Мені рідко вдається примусити себе продовжити роботу після серії образливих невдач.

14. Якщо я ставлюсь до когось погано, мені важко приховати це.

15. Я можу зайнятись своїми справами при незручних та невідповідних обставинах, якщо це необхідно.

16. Мені сильно ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно обов'язково зробити до певного терміну.

17. Вважаю себе рішучою людиною.

18. Фізичну втому я переношу легше, ніж інші.

19. Краще почекати ліфт, який щойно поїхав, ніж підніматися сходами.

20. Зіпсувати настрій мені не так просто.

21. Іноді якась дрібниця охоплює мої думки, не дає спокою, і я ніяк не можу від неї відчепитися.

22. Мені важче зосередитись на завданні або роботі, ніж іншим.

23. Пересперечати мене важко.

24. Я завжди прагну закінчити розпочаті справи.

25. Мене легко відволікти від справ.

26. Я іноді помічаю, що намагаюсь досягти свого всупереч обставинам.

27. Люди часом заздрять моєму терпінню і ретельності.

28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.

29. Я помічаю, що під час монотонної роботи несвідомо починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це призводить до погіршення результатів.

ЗО. Мене, зазвичай, сильно дратує, коли «перед носом» зачиняються дверцята транспорту або ліфта, який від'їжджає.

Обробка результатів

Мета обробки результатів — визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) й індексів за субшкалами «настирливість» (Н) і «самоконтроль» (С).

Кожен індекс — це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей досліджуваного з ключем загальної шкали або субшкали.

В опитувальнику шість маскувальних тверджень, тому загальний сумарний бал за шкалою «В» має перебувати у діапазоні від 0 до 24, за субшкалою «настирливість» — від 0 до 16 і за субшкалою «самоконтроль» — від 0 до 13.

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції

Аналіз результатів

У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції мають на увазі міру володіння власною поведінкою у різних ситуаціях, здатність свідомо управляти своїми діями, станами та спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому й окремо за такими властивостями характеру як настирливість і самоконтроль.

Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони становлять більшу половину максимально можливої суми збігів, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, настирливості або самоконтролю. Для шкали «В» ця величина дорівнює 12, для шкали «Н» — 8, для шкали «С» — 6.

Високий бал за шкалою «В» притаманний особам емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним. Для них характерний спокій, впевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного обов'язку. Як правило, вони добре рефлек-сують особисті мотиви, планомірно реалізують наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки; їм властива виражена соціально-позитивна спрямованість. Іноді можливе зростання внутрішньої напруженості, пов'язаної із прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривогою з приводу її спонтанності.

Низький бал спостерігається у людей чуттєвих, емоційно нестійких, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений, їм властива іпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як із незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, яка не підкріплена здатністю до рефлексії і самоконтролю.

Субшкала «настирливість» характеризує силу намірів людини — її прагнення до завершення розпочатої справи. На позитивному полюсі — діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть виконати заплановане, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи та спокуси, головна їх цінність — розпочата справа. Таким людям притаманні повага до соціальних норм, прагнення повністю підпорядкувати їм власну поведінку. У крайньому разі можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення за цією шкалою свідчать про підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, які можуть призводити до непослідовності і навіть хаотичної поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільної трактовки соціальних норм.

Субшкала «самоконтроль» відображає рівень вільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою у різних ситуаціях. Для них притаманний внутрішній спокій, впевненість у собі, які звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприйняття нового, неочікуваного і, як правило, поєднуються зі свободою вчинків, тенденцій до новаторства і радикалізму. Прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призвести до підвищення внутрішньої напруженості, переваги постійного занепокоєння і втоми.

На іншому полюсі цієї субшкали — спонтанність і імпульсивність, поєднані з образливістю і наданням переваги традиційним поглядам, відгорожують людину від інтенсивних переживань та внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному фону настрою.

Соціальна бажаність високих показників за шкалою неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життєдіяльності і відносинах із людьми. Часто вони відображають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. Низькі рівні настирливості та самоконтролю у багатьох випадках виконують компенсаторні функції, проте також свідчать про порушення у розвитку властивостей особистості, її вміння будувати свої відносини з іншими людьми й адекватно реагувати на різноманітні ситуації.

Отримавши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розробити програму вдосконалення, зазначивши ті риси, які насамперед потребують розвитку або корекції.

За матеріалами:

Пашукова Т. Й., Допира А. Й., Дьяконов Г. В.

Психологические исследования. Практикум по общей

психологии. Учеб. пособие. — М.: Изд-во «Институт

практической психологии», 1996.

Стильова саморегуляція психічних станів кваліфікованих тенісистів : автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / Ю.О. Ємшанова; Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. — К., 2007. — 21 с. — укp.

Коротко

Стильова саморегуляція психічних станів кваліфікованих тенісистів

Ссылкаhttp://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07eyoskt.zipДобавлено2008-10-20 21:22:12Содержание/описание Досліджено проблему індивідуалізації психологічної підготовки кваліфікованих тенісистів на підставі даних, одержаних завдяки вивченню впливу стильової саморегуляції психічних станів на результативність змагальної діяльності. Експериментально встановлено, що рівень стильової саморегуляції залежить від спортивної кваліфікації тенісистів. Специфікою впливу індивідуального стилю їх саморегуляції на психічні стани є наявність у змагальному періоді збільшення щільності взаємозв'язку між показниками стильової саморегуляції та показниками, що відображають психічний стан даних спортсменів. Особливості стильової саморегуляції значною мірою взаємопов'язані з проявами психічного стану тенісистів, а саме: вегетативним коефіцієнтом Шипоша, сумарним відхиленням від аутогенної норми, стабільністю саморегуляції, проявами властивостей уваги, а також даними самозвітів спортсменів про їх стан у різні періоди ігрової діяльності. Розроблено практичні рекомендації щодо побудови та проведення психологічної підготовки кваліфікованих тенісистів з урахуванням виявлених найбільш значущих психологічних чинників, що забезпечують ефективність стильової саморегуляції психічних станів і, відповідно, ефективність діяльності змагання кваліфікованих спортсменів на різних етапах спортивного вдосконалення.