Аналіз стану і використання основних фондів підприємства

Аналіз стану і використання основних фондів підприємства

Аналіз складу, структури й технічного стану основних фондів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин – нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Аналіз використання виробничих потужностей

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

· якості й складу сировини;

· трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

· інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

· асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

· кількості та якості ремонтів устаткування;

· рівня організації праці й управління;

· інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв’язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5 – 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей – особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

· неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

· конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

· некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

· недостача кваліфікованої робочої сили;

· недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

· відсутність належного обсягу попиту на ринку;

· інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш “вузького” місця на виробництві (рис. 5). Виявлення та усунення таких місць – важливе завдання аналізу.

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

1. Підприємство із збалансованими потужностями окремих виробництв

2. Підприємство з окремими виробництвами різної потужності

Рис. 5. Визначення виробничої потужності підприємства (П_п)

Аналіз використання основних фондів

Усі показники використання основних фондів звичайно поділяються на дві групи показників:

· екстенсивного використання;

· інтенсивного використання.

Показники екстенсивного використання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники інтенсивного використання пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з плановим, вивчати його в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявністю інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Після цього слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в їх використанні можуть бути пов’язані з:

1) наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) змінами асортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або інших видах устаткування;

3) рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) іншими причинами.

Дані для аналізу використання основних фондів

Розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції за даними, наведеними в табл. 7.2

І. З використанням величини основних фондів

1) зміна величини виробничих основних фондів

36,3 • 2 = 72,6 тис. грн.;

2) зміна фондовіддачі

(–20,1) • 696,3 =–69,63 тис. грн.

Разом +3,03 тис. грн.

II. З використанням виробничих площ

1) зміна виробничих площ

(–600) • 100 = –60,0 тис. грн.;

2) зміна випуску продукції в розрахунку на одиницю площі

5 • 12 600 = 63,0 тис. грн.

Разом 3,0 тис. грн.

III. З використанням кількості верстатів

1) зміна кількості верстатів

5 • 17,6 = 88 тис. грн.;

2) зміна середньорічного виробітку одного верстата

(–1062,5) • 80 = –85 тис. грн.

Разом 3,0 тис.грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу

1) зміна кількості відпрацьованих годин

(–17 700) • 8,8 = –155,76 тис. грн.;

2) зміна виробітку за 1 верстато-годину:

1,2 • 13 200 = 158,76 тис. грн.

Разом 3,0 тис.грн.

Те саме, але з трьома факторами можна подати так:

1) зміна кількості верстатів

5 • 2000 • 8,8 = 88 000 грн.;

2) зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік

(–346,25) • 80 • 8,8 = –243 760 грн.;

3) зміна середнього виробітку за 1 верстато-годину

1,2 • 1653,75 • 80 = 158 760 грн.

Разом +3000 грн.

Зведення резервів, тис. грн.

1. Підвищення фондовіддачі до планового рівня 69,63

2. Доведення виробничих площ до планового рівня 60,0

3. Підвищення середньорічного виробітку одного верстата до планового 85,0

4. Більш повне використання часу роботи верстатів 155,76

5. Доведення часу роботи кожного верстата до запланованого рівня 243,76

Всього 243,76

Примітка. Оскільки всі резерви, крім другого, дублюють один одного, то слід брати тільки найбільший. Зменшення обсягу продукції за рахунок площ (екстенсивний фактор) не може бути резервом у разі виконання плану виробництва.