Корнелій Уельс видатний вчений стародавнього Риму

Пошукова робота

з предмету: “Інфекційні хвороби”

“Корнелій Уельс – видатний вчений стародавнього Риму”

План

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

1. Автобіографія, історичні відомості.

2. Значення його праць для медицини.

3. Осоратники з якими він працював.

ІІІ. Висновок.

В період життя Корелія Цельсу медицина займає досить важливе місце. В цей час значного розвитку набула санітарія і гігієна, які станови­ли гордість Риму. Заслуговує на увагу організація медичного обслуговуван­ня в Стародавньому Римі. Там існували посади головних лікарів (архіятрів), які контролювали діяльність інших лікарів. Лікарі були при цирках, театрах, громадських са­дах, при об'єднаннях ремісників. Особливо добре була організована медична допомога в армії. Тут були створені військові госпіталі, в яких існували табірні лікарні, лікарні легіонів тощо.

До наших днів збереглися сліди санітарних споруд, які обслуговували мирні потреби великих міст цієї держави. В римських законах розроблялися вимоги санітарного харак­теру: заборонялося ховати мертвих у межах міста, вико­ристовувати для пиття воду з Тібру, а рекомендувалося вживати джерельну воду.

В цей час на рубежі старої і нової ери трудився римський лікар-мислитель Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).

Він був всесторонньо освіченою людиною, добре розбирався в різних областях знань. Він вивчав філософію, медицину, юриспруденцію, риторику, воєнну справу і т.п.

Цельса без сумніву можна віднести до енциклопедистів, про що свідчить його багатогранна праця “Artes” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання стародавніх в самих різних областях: агрономії, юриспруденції, філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому було близько 50 років.

До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві . Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи великим рабовласником, по суті створив лікувальний посібник для рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню цього посібника передувало навчання медичним знанням у грецьких лікарів, які проживали в Римі.

Медицинська школа (Schola medicorum) і валетудінаріум (лікарня для рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині. Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла, Еризистрата, Асклепіада і др.

Медичний розділ Про лікарську справу (De re medica) у 8 книгах – єдина збережена частина твору. Хоча Цельс не був практикуючим лікарем (про нього ми знаємо лише, що він жив в епоху Тіберія) і його праця адресована неспеціалістам, твір становить великий інтерес, оскільки є основним джерелом зведень по медицині пізньої античності.

Ідеї, що висловлює Цельс у таких областях, як пластична чи хірургія навчання про малярію, свідчать про високий ступінь розвитку медицини в його час.

У своїй праці Цельс найчастіше посилається на Асклепіада, лікаря з Віфінії, що практикували в Римі. Але Цельс був ще і великим шанувальником Гіппократа й одним з перших став популяризувати навчання грецького лікаря серед римлян. Цельса навіть називали «латинським Гіппократом».

На творі Цельса, поряд з Гіпократовим корпусом (зібранням творів школи Гіппократа) і працями Галена, ґрунтуються практично всі наші пізнання в області античної медицини. Праця Цельса був опублікований у 1478 і з'явився однієї з перших книг по медицині в Європі.

Ще в 16 в. слава й авторитет Цельса були настільки високі, що Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493–1541), знаменитий алхімік і лікар, прийняв ім'я Парацельс (що значить «переважаючий Цельса»).

Анатомічні описи Цельса короткі, але дуже виразні. Цельс був проти вівісекції людини, але розкриття трупів вважав за можливе. Цельс указував, що пульс – недостатній показник стану здоров'я, оскільки залежить від підлоги, віку і статури пацієнтів. Він відзначав, що навіть тимчасовий розлад травлення приводить до ослаблення пульсу.

Цельс залишив чудовий опис малярії. Його думка, що жар викликається зусиллями, що починаються природою, по виведенню з організму шкідливих речовин, набагато випередило його час.

Цельс запропонував літотомію (каменероздроблення) – операцію по роздробленню каменів у сечовому міхурі. Описав пластичні операції по відновленню носа, губ і ушей. Цікавився лікуванням раней, переломів, вивихів, захворювань кіст, некрозів. Описував фістули, виразки, пухлини, грижі, ампутацію кінцівок і трепанацію черепа. Перелічив методи зупинки кровотеч і способи перев'язки кровоносних судин.

Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань симптоматики, діагностики, лікування і прогнозу хвороби. В його працях є важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення праці в житті людини: “Неробство прискорює прихід старості, праця ж продовжує нашу молодість”.

Детально описав признаки деяких хвороб і загальні способи їх лікування: кровопускання, банки, розтирання, дієтичне харчування. В праці також приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозування. У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії ме­дицини великий досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно ро­били вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5 тисячі років до н. е. Опи­суючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Цельсові: «Notae vегае inflamationis sunt quattuor: rubor еt tumor сum colore et dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль, підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті, поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медичним ціцероном.

Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до примирення всіх медичних шкіл.

Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання, а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розмірковування робило добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”.

На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях, так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим песимістично ставився на її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.

Використана література

1. Історія медицини. – М., 1989.

2. Медична енциклопедія. – В 4-х томах. – Т.4.