Дослідження екстраверсії-інтроверсії і нейротизму

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Контрольна робота

з дисципліни

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Виконала студентка 2 курсу

Спеціальність психологія

Ігнат’єва Євгенія Юріївна

ЦЗДН м. Лубни 2011 р.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСТРАВЕРСІЇ-ІНТРОВЕРСІЇ І НЕЙРОТИЗМУ

ОПИТУВАЛЬНИК АЙЗЕНКА

Ввідні зауваження. Автор двохфакторної моделі особистості Г. Айзенк як показники основних властивостей особистості використовував екстраверсию-інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзек ввівще одне вимірювання особистості – психотизм, під яким розумів схильність суб'єкта до агресії, жорстокості, артизму, екстравагантності, демонстративності). У загальному сенсі екстраверсія — це спрямованість особистості на навколишніх людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, синонімічне тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Ці властивості, складові структуру особистості по Айзенку, генетично детерміновані. Їх вираженість зв'язана із швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження — гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації. Проте найбільш розробленим із двох названих властивостей на фізіологічному рівні в теорії Айзенка є навчання про екстраверсію-інтроверсію. Зокрема, відмінності між екстравертами і інтровертами Айзенку і його послідовникам вдалося встановити більш ніж за п'ятдесяти фізіологічними показниками.

Так, екстраверт, в порівнянні з інтровертом, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, унаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і тому подібне Типовими поведінковими проявами екстраверта є товариськість, імпульсна, недостатній самоконтроль, добра пристосовність до середовища, відвертість у відчуттях. Він чуйний, життєрадісний, упевнений в собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

У інтроверта переважають наступні особливості поведінки: він часто занурений в себе, зазнає труднощі, встановлюючи контакти із людьми і адаптуючись до реальності. В більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений, миролюбний, його дії продумані і раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як робитиме, не піддається моментальним спонукам, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої відчуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

На одному полюсі нейротизму (високі оцінки) знаходяться так звані нейротики, які відрізняються нестабільністю, неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легко збуджуються, для них характерні мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, недовірливість, повільність, нерішучість.

Інший полюс нейротизму (низькі оцінки) — це емоційно-стабільні особи, що характеризуються спокоєм, врівноваженістю, упевненістю, рішучістю.

Показники екстраверсії-інтроверсії і нестабільності-стабільності взаємонезалежні і біполярні. Кожен з них є континуумом між двома полюсами надто вираженої особової властивості. Поєднання цих двох різною мірою виражених властивостей і створює неповторну своєрідність особи. Характеристики більшості випробовуваних розташовуються між полюсами, частіше десь близько до центру. Віддаленість показника від центру свідчить про ступінь відхилення від середнього із відповідною вираженістю особових властивостей.

рис. 1

екстраверсія інтроверсія нейротизм опитувальник айзенка

Зв'язок факторно-аналітичного опису особистостііз чотирма класичними типами темпераменту — холеричним, сангвінічним, флегматичним, меланхолійним відбивається в «колі Айзенка» (рис. 1): по горизонталі в напрямі зліва направо збільшується абсолютна величина показника екстраверсії, а по вертикалі від низу до верху зменшується вираженість показника стабільності.

Опитувальник Г. Айзенка має дві паралельні, еквівалентні форми — А і В, які можуть застосовуватися як одночасно — для більшої достовірності результатів, так і роздільно, з інтервалом в часі — для перевірки надійності опитувальника або з метою отримання результатів досліджень в динаміці.

Мета завдання. Дослідження екстраверсії-інтроверсії і нейротизму.

Оснащення. Бланк опитувальника Айзенка (форма А) (див. дод. 1), список відповідей (форма 38).

Опитувальник форми А містить 57 питань, з яких 24 пов'язані з шкалою екстраверсії-інтроверсії, ще 24 — з шкалою нейротизму, а останні 9 входять в контрольну Б-шкалу (шкалу брехні), призначену для оцінки ступеня щирості випробовуваного при відповідях на питання.

Порядок роботи. Експеримент проводиться індивідуально або в групі. Експериментатор повідомляє випробовуваним інструкцію: «Вам буде запропоновано відповісти на ряд питань. Відповідайте тільки "так чи ні" знайомий плюс у відповідній графі, не роздумуючи, відразу ж, оскільки важлива ваша перша реакція. Майте на увазі, що досліджуються деякі особові, а не розумові особливості, так що правильних або неправильних відповідей тут немає». Потім експериментатор нагадує, що випробовувані повинні працювати самостійно і пропонує приступити до роботи.

Обробка результатів. Після заповнення випробовуваними у відповідь листів експериментатор, використовуючи ключ (див. дод. 2), підраховує бали за показниками: Е — екстраверсія, Н — нейротизм, Б — брехня (кожна відповідь, що співпадає із ключем, оцінюється як один бал). Результати записуються| в протокол.

За допомогою «кола Айзенка» на основі отриманих показників Е і Н визначається тип темпераменту випробовуваного. Наступний етап обробки результатів може бути пов'язаний з розрахунком середньогрупових показників Е, Н, Б із диференціацією випробовуваних, наприклад за статевою ознакою.

При аналізі результатів експерименту слід дотримуватися наступних орієнтирів.

ЕКСТРАВЕРСІЯ: 12 — середнє значення; 15 — екстраверт; 19 — яскравий екстраверт; 9 — інтроверт; 5 — глибокий інтроверт.

НейротИзм: 9–13 — середнє значення нейротизму, 15— високий рівень нейротизму, 19 — дуже високий рівень нейротизму, 7 — низький рівень нейротизму.

Брехня: £ 4 — норма, > 4 — нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованості випробовуваного на соціальне схвалення.

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

Експеримент за бланком опитувальника Айзенка (форма А) проводився індивідуально. Результати подані у протоколі заняття. Відповіді вказаної людини позначені значком +, ті з них, котрі співпадають з ключем (дод. 2), позначені літерами Е (екстраверсія), Н (нейротизм), Б (брехня). В нижньому рядку знайдені відповідні суми.

ПРОТОКОЛ ЗАНЯТТЯ

Прізвище, ім'я, по батькові Петрів Ю.В.

Дата 2011 квітень 08

Вік___35___Освіта__вища

СПИСОК ВІДПОВІДей (форма 38)

На підставі отриманих|одержувати| даних роблю висновок|укладення|. Людина, яка була опитана мною, має надто низький рівень екстраверсії (Е = 3), тобто є глибоким інтровертом (меланхоліком), також має дуже високий рівень нейротизму (Н = 19), тобто є глибоким нейротиком.Ця ж людина щира у своїх відповідях (Б = 2) і не демонструє свою поведінку на соціальне схвалення. Я раджу опитаному більше спілкуватися з людьми, розширити коло друзів, менше нервувати через дрібниці, не брати близько до серця неприємності та невдачі.

Контрольні питання

1.Який основний зміст екстраверсії і інтроверсії?

У загальному сенсі екстраверсія — це спрямованість особистості на навколишніх людей і події. Ще екстраверсію можна буквально розуміти як "вихід з себе", "показ себе зовнішньою стороною". Екстраверт, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, унаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і тому подібне. Типовими поведінковими проявами екстраверсії є товариськість, імпульсність, недостатній самоконтроль, хороша пристосовність до середовища, відвертість у відчуттях. Він чуйний, життєрадісний, упевнений в собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

Інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ. Інтроверсія є прямою протилежністю екстраверсії, приблизно так, як два поняття в діалектиці. У інтроверта переважають наступніособливості поведінки: він часто занурений в себе, зазнає труднощі, встановлюючи контакти із людьми і адаптуючись до реальності. В більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений, миролюбний, його дії продумані| і раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як робитиме, не піддається моментальним спонукам, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої відчуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

2.Що розуміється під нейротизмом

Нейротизм у буквальному розумінні слова означає тривожність, емоційну нестабільність та неврівноваженість, напруженість, депресивність. На ранніх етапах нейротизм може не мати нічого спільного з нервовими та психічними розладами, проте, якщо нейротик сам не змінить своєї поведінки, або йому вчасно не підкажуть, як і що треба зробити, як результат проявляються нервові захворювання, іноді з тяжкими наслідками не лише для нервової, а й для серцево-судинної системи (інсульт та інфаркт міокарду).

У нейротизмі, як і в діалектиці, виділяють два протилежних полюси. На одному полюсі нейротизму (високі оцінки) знаходяться так звані нейротики, які відрізняються нестабільністю, неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легко збуджуються, для них характерні мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, недовірливість, повільність, нерішучість.

Інший полюс нейротизму (низькі оцінки) — це емоційно-стабільні особи, що характеризуються спокоєм, врівноваженістю, упевненістю, рішучістю.

3. На основі «кола Айзенка» опишіть, чим відрізняється холерик-екстраверт від сангвіника-екстраверта?

Сангвінік-екстраверт по своїй натурі відкритий, доступний, говіркий, полюбляє багато і жваво спілкуватися з іншими, безпечний, живий, безтурботний, та такий, що прагне до лідерства.

На відміну від нього холерик-екстраверт у переважній кількості випадків активний, агресивний, збудливий, неспокійний, завжди ображається на всіх з приводу і без, імпульсивний, часто змінює свої думки та рішення (про зміну насторю в такої людини я вже мовчу, бо передати це неможливо). Холерики-екстраверти є також оптимістами.

4. Які особливості інтровертів-флегматиків в порівнянні з інтровертами-меланхоліками?

Інтроверти-флегматики пасивні, обережні, розсудливі, миролюбиві, стримані, надійні, урівноважені та спокійні.

Інтроверти-меланхоліки не люблять (а іноді й ненавидять) спілкуватися, тихі, замкнені у собі, песимістичні, тверезі, ригідні, неспокійні та похмурі.

Додаток 1

Особовий опитувальник

ФОРМА А

1.Чи часто ви відчуваєте тягу до нових вражень, для того, щоб «стряхнутися», відчути збудження?

2.Чи часто ви потребуєте друзів, які вас розуміють, можуть підбадьорити або утішити?

3.Ви людина безтурботна?

4.Чи не знаходите ви, що вам дуже важко відповідати «ні»?

5.Чи замислюєтеся ви перед тим, як що-небудь зробити?

6.Якщо ви обіцяєте щось зробити, чи завжди ви стримуєте свої обіцянки (незалежно від того, зручно це вам чи ні)?

7.Чи часто у вас бувають спади і підйоми настрою?

8.Зазвичай ви поступаєте і говорите швидко, не роздумуючи?

9.Чи часто ви відчуваєте себе нещасною людиною без достатніх на те причин?

10.Зробили б ви майже все що завгодно на суперечку?

11.Чи виникають у вас відчуття боязкості і відчуття сорому, коли ви хочете завести розмову із симпатичною(ним) незнайомкою(цем)?

12.Чи виходите ви іноді із себе, чи злитеся?

13.Чи часто ви дієте під впливом хвилинного настрою?

14.Чи часто ви турбуєтеся через те, що зробили або сказали що-небудь таке, чого не слід було б робити або говорити?

15.Чи ви вважаєте за краще книги зустрічам з людьми?

16.Чи легко вас образити?

17.Чи любите ви часто бувати в компанії?

18.Чи бувають у вас іноді думки, які ви хотіли б приховати від інших?

19.Чи вірно, що ви іноді повні енергії так, що все горить в руках, а іноді зовсім мляві?

20. Чи вважаєте ви за краще мати менше друзів, але особливо близьких вам?

21. Чи часто ви мрієте?

22. Коли на вас кричать, ви відповідаєте тим же?

23. Чи часто вас турбує відчуття провини?

24.Чи всі ваші звички хороші і бажані?

25.Чи здатні ви дати волю своїм відчуттям і щосили повеселитися в компанії?

26.Чи вважаєте ви себе людиною збудливою і чутливою?

27.Чи вважають вас за людину живу і веселу?

28.Чи часто, зробивши яку-небудь важливу справу, ви переживаєте почуття, що могли б зробити його краще?

29.Ви більше мовчите, коли знаходитеся в товаристві інших людей?

30.Ви іноді розпускаєте плітки?

31.Чи буває, що вам не спиться через те, що різні думки лізуть в голову?

32.Якщо ви хочете дізнатися про що-небудь, то ви вважаєте за краще прочитати про це в книзі, ніж запитати?

33.Чи буває у вас серцебиття?

34.Чи подобається вам робота, яка вимагає від вас постійної уваги?

35.Чи бувають у вас напади тремтіння?

36.Чи завжди ви платили б за провезення багажу на транспорті, якби не побоювалися перевірки?

37.Вам неприємно знаходитися в суспільстві, де жартують один над одним?

38.Чи дратівливі ви?

39.Чи подобається вам робота, яка вимагає швидкості дій?

40.Чи хвилюєтеся ви з приводу якихось неприємних подій, які могли б відбутися?

41.Ви ходите поволі| і неквапливо?

42.Ви коли-небудь спізнювалися на побачення або на роботу?

43.Чи часто вам сняться кошмари?

44.Чи вірно, що ви так любите поговорити, що ніколи не упустите випадку бесіди із незнайомою людиною?

45.Чи турбують вас які-небудь болі?

46.Ви відчували б себе дуже нещасним, якби тривалий час були позбавлені широкого спілкування із людьми?

47.Чи можете ви назвати себе нервовою людиною?

48.Чи є серед ваших знайомих люди, які вам явно не подобаються?

49.Чи можете ви сказати, що ви вельми упевнена в собі людина?

50.Чи легко ви ображаєтеся, коли люди указують на ваші помилки в роботі або на вашіособисті промахи?

51.Ви вважаєте, що важко отримати справжнє задоволення від вечірки?

52.Чи турбує вас відчуття, що ви чимось гірше за інших?

53.Чи легко вам внести пожвавлення до досить нудної компанії?

54.Чи буває, що ви говорите про речі, на яких не знаєтеся?

55.Чи турбуєтеся ви про своє здоров'я?

56.Чи любите ви жартувати над іншими?

57.Чи страждаєте ви від безсоння?

Додаток 2

КЛЮЧ

Екстраверсія – питання: 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56 — відповіді «Так»; питання: 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51 — відповіді «Ні».

НейротИзм — питання: 2, 4, 7, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57 — відповіді «Так».

Брехня — питання: 6, 24, 36 — відповіді «Так»; питання: 12, 18, 30, 42, 48 — відповіді «Ні».

ЛІтература

1. Абульханова-Славская К.А.,Воловикова М.И., Елисеев В.А. Проблемы исследования индивидуального сознания //Психологический журнал. 1991. № 4. С. 27-40.

2. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. М.: Наука, 1982.

3. Айвазян С.А., Бухштабер В.М., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная статистика: классификация и снижение размерности. М.: Финансы и статистика, 1989.

4. Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная статистика: исследование зависимостей. М.: Финансы и статистика, 1983.

5. Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная статистика: основы моделирования и первичная обработка данных. М.: Финансы и статистика, 1983.

6. Айзенк Г.Ю. Структура личности, М.: КСП+, 1999.