Організація і забезпечення матеріально-технічними ресурсами 2

Лекція:Організація забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

План.

1. Структура і функції матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.

2. Організація поставок матеріальних ресурсів на підприємстві.

3. Організація забезпечення виробничих участків.

1. Структура і функції матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.

Для безперебійного функціонування в-ва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через органи МТЗ.

Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення в-ва необхідними ресурсами відповідно комплектності і якості.

Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати попит і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Служби забезпечення для своєї роботи керуються такими напрямками:

1. Планування, яке вивчає:

- внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, а також ринок окремих товарів

- прогнозує і визначає потреби всіх видів ресурсів, планує оптимальні господарські зв’язки

- оптимізує виробничі запаси

- планує потреби матеріалів і встановлює їх ліміт на відпуск цехом

- оперативно планує забезпечення

2. Організація, яка включає:

- збір інформації про потреби в сировині, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах

- аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального

- укладання з постачальниками господарських договорів на поставку продукції

- отримання і організація завозів реальних ресурсів

- організацію складського господарства, яке входить в склад служб забезпечення

- забезпечення цехів, участків, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами

3. Контроль і координація роботи в склад яких входять:

- контроль за виконанням договірних зобов’язань постачальників, виконання ними строків поставки продукції

- контроль за розходом матеріальних ресурсів на в-ві

- вхідний контроль за якістю і комплектністю поступаючих матеріальних ресурсів

- контроль за виробничими запасами

- висунення претензії постачальникам, транспортним організаціям

- аналіз роботи служб забезпечення, розробка міроприємств по координації діяльності цих служб і підвищення її ефективності.

В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставля є працівників МТЗ вивчати ринок, а також якість поставок, співпрацювати з різними постачальниками.

Організаційна побудова, характер і методи роботи служб забезпечення на підприємствах відрізняються між собою.

В залежності від об’ємів, типів і спеціалізації підприємств, матеріаломісткості продукції і територіального розміщення на підприємствах складаються різні умови, які вимагають відповідного розподілу функцій і вибору структури органів забезпечення.

На невеликих підприємствах, які споживають малі об’єми матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі функції органів забезпечення накладаються на невеликі групи або окремих працівників господарських відділів підприємства.

На великих підприємствах цю функцію виконують спеціальні відділи МТЗ.

Найбільш характерний вид структури органів забезпечення називається змішаним, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізуються по забезпеченню конкретними видами сировини, матеріалів, обладнання. Однаково поряд з товарними групами у відділ МТЗ входять планова група, диспетчерська група.

Такий тип структури найбільш раціональний, він вимагає від працівників відповідальності.

Змішана структура відділу МТЗ.

Головна група виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринкові дослідження, визначає потреби в МТР, оптимізує ринкову поведінку по найбільш вигідному забезпеченню, розробляє плани забезпечення і аналізує їхнє виконання, контролює виконання договорів поставок.

Товарні групи виконують функції по забезпеченню в-ва конкретними видами матеріальних ресурсів – планують, обліковують, завозять, зберігають і відпускають сировину, матеріали на в-во, тобто регулюють роботу матеріальних складів.

Диспетчерські групи – виконують оперативне регулювання і контроль за виконанням плану забезпечення підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, які виникають в ході забезпечення в-ва, контролює і регулює хід поставок матеріалів на підприємство.

Для великих підприємств служби МТЗ можуть бути розширені і будуються по функціональному або матеріальному признаку. В першому випадку функція забезпечення (планування, заготовка, зберігання, відпуск) виконуються окремою групою працівників. В другому випадку окремі групи працівників виконують всі функції забезпечення по конкретному виду матеріалів, а також такі (змішані), як ми розглянули. Також на великих підприємствах можуть бути відділи зовнішньої кооперації.

Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції в-ва підприємство створює відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.

Основною ланкою для любого відділу МТЗ являються складські господарства, основне завдання яких є прийом і зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами.

Склади діляться на:

- матеріальні

- виробничі

- збутові

Завіз матеріалів і робота складів організовується на основі оперативно-заготівельних планів.

2. Організація поставок матеріальних ресурсів на підприємстві.

Поставки матеріальних ресурсів на підприємстві здійснюються через господарські зв’язки.

Господарські зв’язки – являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємовідношень, які виникають між постачальниками і споживачами засобів в-ва і оббігу, повну відповідальність кількості, якості і асортименту, своєчасність і комплектність поставок.

Господарські зв’язки між підприємствами можуть бути прямі і непрямі (побічні), змішані, тривалі і короткочасні.

Прямі – це зв’язки які являють собою зв’язки при яких відношення по поставках продукції встановлюється між підприємством-виробником і підприємством-постачальником прямо, безпосередньо.

Непрямі – це зв’язки, коли між підприємством-виробником і підприємством-постачальником є хоча б один посередник.

Постачання здійснюється змішаним шляхом, тобто напряму або через посередників (дистибютор, джоббер, агенти, брокер).

2)

3)

Дистрибютори і джоббери – це фірми, які здійснюють збут на основі оптових закупок у крупних промислових підприємств – виробників готової продукції.

Дистрибютори – це круті фірми, мають власні склади і встановлюють довгострокові договори на поставку.

Джоббери – купують окремі партії товарів для швидкої перепродажі.

Агенти і брокери – це фірми або окремі підприємці, які здійснюють збут продукції промислових підприємств на основі комісійної винагороди.

Прямі господарські зв’язки для підприємств являються найбільш економічними і ефективними в порівнянні з непрямими, так як вони виключають посередників, зменшують витрати обертання, документообіг, поставки стають більш регулярні і стабільні. Ці зв’язки використовують великі підприємства.

Але якщо підприємство використовує сировину і матеріали в певних кількостях, які не досягають транзитних поставок, то щоб не створювати на підприємстві лишні матеріальні запаси, то краще пряцювати через посередників.

Як прямі так і непрямі зв’язки можуть носити довгостроковий і короткостроковий характер.

В зв’язку з поділом зв’язків на прямі і непрямі тісно пов’язаний поділ по формах організації поставок – транзитна і складська форма забезпечення.

Транзитна форма забезпечення – це ресурси переміщуються від постачальника до споживача прямо, без завозу їх на проміжні склади і бази посередницьких організацій. Крім того підприємство отримує сировину прямо від постачальника, що прискорює поставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Але якщо підприємству не потрібна така поставка як транзитна, то використання такої форми приводить до збільшення запасів і зв’язаних з ним розходів.

При складській формі метеріальні ресурси завозять на склади, бази посередницьких організацій, а потім з них відгружаються безпосередньо споживачу. Складська форма грає роль для забезпечення малих підприємств.

Але для того, щоб правильно вибрати ту чи іншу форму забезпечення потрібно економічно обгрунтувати вибір форм забезпечення.

Для технічно-економічного обгрунтування вибору форми забезпечення використовується формула:

P_max ≤ K(П_тр – П_екл) / (С_екл – С_тр )

P_max - максимальна кількість матеріалів, які економічно вигідно отримати від складських організацій

K– коефіцієнт використання виробничих фондів і утримання виробничих запасів, %

П_тр, П_екл – середня величина партії поставки відповідно при транзитній і складській формах забезпечення

С_екл, С_тр – величина розходів по доставці і зберіганню матеріалів при складській і транзитній формі забезпечення, % до ціни. Важливі етапи в організації МТЗ промисловості має специфікація ресурсів і заключення господарських договорів по поставках продукції.

Специфікація ресурсів – це розшифровка номенклатури по видах, марках, профілях, сортах, типах, розмірах. Наскільки правильно складена специфікація матеріальних ресурсів залежить матеріальне забезпечення в-ва. Якщо в специфікації допущена помилка, то поставка не буде відповідати дійсності. Тим самим підприємство буде під загрозою невиконання виробничої програми.

В договорах вказується назва продукції, кількість, асортимент, комплектність, якість, сорт продукції з вказаними стандартами і технічними умовами, вимогами до упаковки і тари, сроки поставки, загальний термін дії договору, ціна на продукцію, загальна вартість, умови оплати, відповідальність старіш за виконання умов договору.

Після заключення договору ВМТЗ повинні забезпечити своєчасне і комплексне отримання матеріалів, їх кількісну і якісну прийомку, правильне зберігання на складах. Оперативна робота по завозу матеріалів здійснюється на основі місячних планів, в яких вказані календарні строки і об’єми поставок по важливих видах матеріальних ресурсів. Копії планів отримують склади, щоб використовувати їх для організації подготовчих робіт.

Існує 2 варіанти завозу МР:

- централізована доставка

- самозавоз

Самозавоз – підприємство саме домовляється з транспортними організаціями і не вимагає спеціалізованого транспорту – головне вивезти матеріальні ресурси.

Централізоване – підприємство-відправник і підприємство-одержувач створюють єдиний орган, ціль якого оптимізувати сукупний матеріальний потік. Для йього розробляються графіки, оптимальні маршрути, створюється парк спецмашин.

Це дає змогу:

- підвищити ступінь використання транспорту і складів

- оптимізувати товарні запаси

- підвищити якість і рівень МТЗ

- оптимізувати розміри партії поставок продукції

3. Організація забезпечення виробничих участків.

Забезпечення МР виробничі цехи, участки і інші підрозділи підприємство пропонує слідуючим чином:

- Встановлення кількісних і якісних завдань по забезпеченню (лімітуванню)

- Підготовка МР до виробничого споживання

- Відпуск і доставка МР зі складу служби збуту на місце її безпосереднього споживання або на склад цеху, участку

- Оперативне регулювання забезпечення

- Облік і контроль за використанням матеріальних ресурсів в підрозділах підприємства

Забезпечення цехів приводить до ліміту. Ліміт встановлюється виходячи з виробничої програми.

Рохрахунок ліміту:

Л = Р ± Р_нзп + Н_з – О

Р – потреба в матеріалах для цеху

Р_нзп – потреба в матеріалах для зміни залишків незавершеного в-ва

+ збільшення; – зменшення.

Н_з – норматив цехового запасу даної продукції

О – очікуваний залишок продукції на початок планового періоду.

Розрахунок проводять в поточних вимірах.

Очікуваний запас О визначають:

О = О_ф + В_ф – (Р_о.п + Р_нзп + Р_бр)

О_ф – фактичний залишок на 1 число по бух даних

В_ф – кількість відпущених цеху матеріалів за весь період

Р_о.п – фактичний розхід на основне в-во

Р_нзп – фактичний розхід на зміну незавершеного в-ва

Р_бр – розхід на брак (оформлений актом списання)

Фактичний розхід на основне в-во і ремонтно-експлуатаційні нужди розраховується шляхом множення фактичних об’ємів робіт на діючі норми розходу МР в даному періоді.

Встановлений ліміт фіксується в план-карті, лімтній карті або заборній відомості, які направляються в склади і в цех-споживачу.

План-карта застосовується в масовому і крупносерійному в-ві, тобто в умовах стабільного споживання і чіткої регламентації в-ва. В ній вказані встановлені ліміти по кожному виду матеріалів, строки і величина партії. Склад доставляє матеріали в цех в точно визначені терміни. Відпуск зі складу оформляється приймально-здавальними накладними.

Лімітна карта використовується в тих випадках, коли чітка регламентація поставки матеріалів не потрібна в зв’язку з серійним або одиничним в-вом. В лімітній карті вказано місячна потреба в матеріалах, величина запасів і місячний розхід. У випадку коли потрібно змінити ліміт служба забезпечення оформляє разову вимогу на зміну матеріалів.

В лімітну відомість включається група однорідних матеріалів або всі товари, які отримують зі складу.

Заборна відомість вводиться при лімітуванні розходу допоміжних матеріалів, особливо у випадках, коли потреба в них нерівномірна і відсутні норми розходу.

Служба забезпечення відповідає за своєчасну і якісну підготовку матеріальних ресурсів до в-ва, для цього проводить роботу по розпаковці, комплектовці узгоджуючи це з технологічною службою підприємства.

Ціленаправлений і економний розхід матеріальних ресурсів знаходиться під постійним контролем і періодично перевіряється шляхом ревізії і матеріального олбіку.

Основою для позитивної оцінки діяльності відділів МТЗ служать відсутність перебоїв в забезпеченні в-ва, відсутність зверхнормативних запасів, своєчасне заключення договорів, зниження витрат на забезпечення.