Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького

Факультет економіки та менеджменту

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

«ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ»

З навчальної дисципліни «Менеджмент»

Виконала:

студентка 5 курсу

6 групи МЗЕД

Дачкевич Мар’яна

Перевірила:

Смолінська О.Є.

ЛЬВІВ 2010

МЕТА

Метою лекції є розробка напрямів підвищення ефективності фінансового менеджменту в корпораціях, а саме:

- дослідити методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях;

- визначити сутність і місце фінансового менеджменту в загальній системі менеджменту акціонерного підприємства та формуванні його дивідендної політики;

- дослідити основи функціонування інституціональних інвесторів та їх значення і функції в системі фінансового управління;

- здійснити оцінку систем формування моделей фінансового менеджменту в корпораціях;

- розробити механізм створення акціонерних товариств з державною (муніципальною) часткою власності та визначити основні функції контролю за діяльністю таких товариств;

- розробити методи і критерії формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Створення ефективного механізму функціонування сучасного підприємства ґрунтується як на відомих вітчизняній економічній науці підходах, так і на нових елементах сучасної системи управління економікою та окремими її галузями. Серед останніх вагоме значення має механізм фінансового управління підприємствами. Акціонерна організаційно-правова форма управління, переваги якої визнані у всій світовій системі господарювання, водночас має певні особливості, вивчення яких є пріоритетним для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної діяльності корпорації.

Разом з тим, окремі аспекти фінансового менеджменту залишаються дискусійними і потребують подальшого наукового дослідження. До таких проблемних питань цього напряму належать: управління дивідендною політикою, ефективне використання акцій як інструмента фінансового управління, участь інституційних інвесторів у керуванні акціонерними товариствами, підвищення ефективності управління державними пакетами акцій у статутних фондах акціонерних товариств, удосконалення методики підготовки й проведення загальних зборів акціонерів тощо. Поза увагою науковців залишаються специфічні особливості комплексної фінансової системи управління підприємством, обумовлені взаємозв’язками системи фінансового управління із системою управління персоналом, системами стратегічного менеджменту, бухгалтерського обліку та оперативного управління на підприємстві. Необхідність розробки методологічних і прикладних проблем управління акціонерним товариством визначила наукову й практичну актуальність даної теми.

ТЕМА: Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

1. Теоретико-методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях.

2. Чинники формування фінансових процедур в менеджменті корпорацій.

3. Напрямки удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях.

1. Теоретико-методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях

Ключовим фактором розвитку акціонерного товариства є ступінь відповідності та погодженості інтересів учасників корпоративних відносин, який у цілому обумовлює продуктивність використання акціонерного капіталу в ході досягнення стратегічних цілей економічного, фінансового, соціального та виробничого характеру. Основу всієї системи управління корпорацією складає менеджмент, який передбачає постійний розвиток виробничої системи. Важливого значення в даний час набуває фінансовий менеджмент, основна мета якого – здійснення підприємством успішної фінансової діяльності. Фінансовий менеджмент не є окремою сферою менеджменту на підприємстві. Ця система тісно переплітається з іншими аспектами управлінської діяльності, серед яких: стратегічний менеджмент, інвестиційний менеджмент, управління персоналом та інші види глобального менеджменту корпорації.

Проведений аналіз економічного механізму фінансового менеджменту засвідчує, що серед його економічних параметрів найбільший вплив на господарську діяльність корпорації мають склад акціонерів і дивідендна політика акціонерного товариства. Безпосередньо управлінські рішення стратегічного й тактичного характеру реалізуються в ході підготовки та проведення загальних зборів акціонерів. Залучення нового капіталу може здійснюватися через процедуру проведення додаткової емісії акцій, однак безпосередньо економічна мета функціонування корпорації – максимізація прибутку – реалізується через формування оптимального співвідношення між коштами на реінвестування виплату дивідендів, розробку стратегій дивідендних виплат, які в свою чергу визначаються інтересами основних груп акціонерів.

Серед акціонерів великих корпорацій, як за кордоном, так і в Україні, значну роль відіграють інституційні інвестори. Будучи інституційними інвесторами банки, страхові компанії, інститути спільного інвестування в силу своєї економічної природи спеціалізовано працюють з акціонерними товариствами і цей взаємозв'язок підвищує ефективність функціонування корпоративних структур. Кожен вид інституційних інвесторів має свої особливості функціонування в сфері інвестиційної діяльності, фінансів, але в цілому, дослідженнями виділено такі їх основні функції: залучення коштів, управління інвестиціями, впровадження методів оцінки активів та моделі розрахунку дивідендів, визначення пріоритетів роботи на ринку цінних паперів.

Винятково з акціонерними товариствами працюють незалежні реєстратори, основна задача яких – ведення реєстрів акціонерів. Крім роботи з інституційними інвесторами і реєстраторами, акціонерні товариства вступають в економічні відносини з іншою категорією учасників фінансової системи – спеціалізованими оцінювачами, фондовими консультантами, аудиторськими компаніями, фінансовими аналітиками, які повинні підказати оптимальні шляхи і методи оцінки вартості майна в інвестиційному проекті, допомогти при підготовці і проведенні загальних зборів акціонерів.

Встановлено, що одним з найважливіших елементів механізму фінансового управління корпораціями на сучасному етапі як в Україні, так і в закордонних корпоративних моделях є процедури роботи корпорації на ринку цінних паперів. Пріоритетність переходу прав власності через цінні папери, пріоритетність інвестування через цінні папери й обумовлює значимість для сучасної корпорації ступеня її інтеграції в процеси, що відбуваються на ринку цінних паперів та ступеня залучення інституційних інвесторів у систему фінансового управління.

Вагоме значення в фінансовому менеджменті корпорацій мають фінансові інвестори (акціонери та кредитори) – особи, що здійснюють найбільші внески власних коштів у розвиток акціонерного товариства. Акціонерний капітал створює основу для формування та розвитку корпоративних відносин, навколо нього відбувається об’єднання вкладень інших учасників.

2.Чинники формування фінансових процедур в менеджменті корпорацій

Акціонерна організаційно-правова форма управління, яка одержала широке поширення і має загальновизнані переваги в світовій системі господарювання, разом з тим, несе в собі деякі особливості, вивчення яких має пріоритетне значення для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної фінансової діяльності корпорації. До таких особливостей можна віднести наступні: система фінансового менеджменту в акціонерних товариствах є більш громіздкою в порівнянні з підприємствами інших організаційно-правових форм господарювання: приватними підприємствами і підприємствами державного сектора економіки; склад акціонерів може постійно змінюватися; якщо кількість акціонерів є значною, а корпорація інвестиційно-привабливою, то у якості номінальних власників акцій неминуче з'являються інституційні інвестори; діяльність акціонерного товариства як емітента обов'язково припускає його взаємодію с професійними операторами фондового ринку, а також органами державного регулювання, що регламентують діяльність учасників фондового ринку.

Зазначені особливості визначають необхідність вивчення процесу перерозподілу фінансових функцій управління в великих акціонерних товариствах.

Новий перерозподіл функцій передбачає наділення правління товариства функціями представницького характеру та посилення взаємодії з органами державного регулювання. Разом з тим, значну увагу необхідно приділити завданню побудови ефективної системи фінансового управління акціонерним товариством.

Аналіз фінансових елементів сформованих процедур менеджменту в корпораціях України неможливо провести без вивчення досвіду функціонування закордонних корпорацій. Зокрема, основним питанням функціонування будь-якої корпорації є створення ефективної системи залучення фінансових інвестицій. В корпоративній моделі Німеччини основним методом залучення інвестицій є банківське кредитування. В Японії банки також є основними кредиторами промислових корпорацій і форми залучення інвестицій за допомогою емісії акцій не одержали тут достатнього поширення в силу специфічних прийомів і методів японського стилю управління та менталітету працівників, які прагнуть бути не співвласниками корпорації, а скоріше почувати себе членами однієї великої родини – корпорації. Із закордонних моделей корпоративній системі України найбільш близька англо-американська модель залучення фінансових коштів, для якої характерна тенденція зростання числа інституційних акціонерів порівняно з індивідуальними.

В Україні роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і формування системи фінансового менеджменту корпорацій. Проте приватизація не була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення змінювалися відповідно до державних пріоритетів ринкового реформування економіки. Основними етапами приватизації у 1991-2004 рр. стали наступні: колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 рр.), масова сертифікатна приватизація (1995-1998 рр.), приватизація за грошові кошти (1999 р. – теперішній час). Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою позначилися на формуванні корпоративних відносин і системі фінансового управління.

3. Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях

Процедури фінансового управління різноманітні й тісно пов'язані з загальною системою менеджменту корпорації, їм притаманний значний вплив на економічну діяльність акціонерного товариства. Аналіз існуючих дивідендних стратегій дозволяє розглядати дивідендну політику як один з методів фінансового менеджменту підприємства. Однак, існує цілий ряд практичних аспектів вирішення даних питань в процесі функціонування акціонерних товариств на Україні. Одним з них є пошук балансу інтересів у фінансовому управлінні корпорацією з державним пакетами акцій у її статутному фонді.

Відмінною рисою діяльності таких корпорацій є поєднання стратегії розвитку корпорації при одночасному нормативному обмеженні на реінвестування прибутку з метою поповнення місцевого бюджету. У відношенні дивідендної політики, інтереси інституційних інвесторів збігаються з інтересами держави, тому такі об'єкти є потенційно привабливими для інвестування в них коштів інституційних інвесторів. У той же час, державою не створена ефективна система участі в управлінні такими корпораціями як на загальнодержавному, так і на муніципальному рівні.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами-працівниками корпорації. Одним з найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогоднішній день є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств з державною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак, для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Альтернативним варіантом залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку може стати випуск корпоративних облігацій. При цьому умови випуску боргових зобов'язань повинні бути привабливими для вкладників, що в реальності зустрічається поки досить рідко. До того ж кошти, зібрані від розміщення облігацій, являють собою різновид кредиту, повернення якого в нестабільних умовах ринкової економіки пов'язане з високим ризиком.

При додатковому випуску акцій корпорація має визначити спосіб розміщення та можливого посередника. Нами узагальнено наступні методи розміщення додаткових випусків акцій: розміщення прав на купівлю акцій додаткового випуску серед існуючих акціонерів без підтримки інвестиційного банку, розміщення прав при одночасній підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов'язань, розміщення акцій на ринку через інвестиційний банк на умовах гарантованих зобов'язань. При розрахунку обсягу додаткової емісії акцій необхідно враховувати вплив чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин. Тому ми вважаємо, що обсяг додаткової емісії акціонерного товариства має відповідати наступному комплексу умов:

(1)

де D_агр- частка “агресора” після розміщення додаткової емісії;

D_аб- частка “основного” акціонера після розміщення додаткової емісії;

V_агр- обсяг акцій “агресора” до розміщення додаткової емісії;

V_аб - обсяг акцій “основного” акціонера до розміщення додаткової емісії;

а - кількість акцій, яку зможе придбати “агресор” при розміщенні додаткової емісії;

в - кількість акцій, яку зможе придбати “основний” акціонер при розміщенні додаткової емісії;

d - кількість акцій, яку зможе придбати нейтральний акціонер при розміщенні додаткової емісії;

СФ₀ - розмір статутного фонду до розміщення додаткової емісії;

ДСФ - розмір додаткової емісії;

– гранична частка “агресора” в акціонерному капіталі, при якій він впливатиме на реалізацію рішень “основного” акціонера;

- гранична частка основного акціонера, при якій він частково або повністю втрачає контроль над акціонерним товариством.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок є одним з факторів, що сприятиме надходженню інвестицій до реального сектору української економіки. Він водночас є механізмом залучення внутрішніх джерел фінансування, включаючи заощадження українських громадян, коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків та інших фінансових установ та є одним з показників розвиненості економіки в цілому.

ВИСНОВОК

Становлення системи фінансового менеджменту в корпораціях нерозривно пов'язано з розвитком фінансових відносин в суспільстві, розвитком акціонерної форми власності і принципом обмеженої відповідальності. Протягом останніх років на Україні йшов процес становлення акціонерної форми власності, а отже і фундаменту для розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях. У 2004 році основним джерелом формування акціонерного капіталу була емісія акцій відкритих і закритих акціонерних товариств. Становлення корпоративного сектора в Україні і, разом з цим, розвиток відносин фінансового управління тісно пов'язані з процесом приватизації, який в останні роки переходить у нову стадію: приватизуються пакети акцій, що належать державі в статутному фонді акціонерних товариств, створюються концерни, консорціуми, холдинги за участю держави. Економічну основу багатьох соціально-економічних процесів, що проходять сьогодні в Україні складають підприємства корпоративної форми власності.

Список використаної літератури

1. Головко С.І. Фінансово-економічні засади створення і функціонування інституційних інвесторів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 204: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1070-1074.

2. Головко С.И. Основные тенденции развития процедур корпоративного управления // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 205: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1086-1093.

3. Головко С.І. Фінансові стратегії формування дивідендної політики акціонерних товариств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. - №6. – С. 66-70.

4. Головко С.І. Основи функціонування інституційних інвесторів і їхнє значення в системі корпоративного управління // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 206: В 4 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 254-259.

5. Головко С.І. Організація фінансового моніторингу у банківській системі України // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2005. – № 2. – С. 97-103.