Періодизація розвитку міжнародного бізнесу: комерційна ера, ера експансій, ера концесій

Міністерство освіти і науки України

Промислово-економічний коледж

Національного авіаційного університету

Реферат

на тему:

Періодизація розвитку міжнародного бізнесу: комерційна ера, ера експансій, ера концесій

Київ 2005

План

Вступ

1. Основна частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В наш час дуже сильно розвинений міжнародний бізнес. Але так було не завжди. Були часи, коли торгові відносини держави відбувалися лише із сусідніми державами, із якими був спільний кордон. Головним чином торгували невеликим асортиментом продукції.

Даний реферат – це спосіб донести до слухача історію розвитку міжнародного бізнесу, періоди його розвитку. Нижче вказано, чому міжнародний бізнес так швидко розвивається, причини цього, адже тільки виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних операцій дозволяє зрозуміти природу й специфіку міжнародного бізнесу як об'єкта взаємодії сформованого їм же міжнародного менеджменту.

Цей реферат містить інформацію про мотивацію підприємця до ведення саме міжнародного бізнесу.

1. Основна частина

Періодизація розвитку міжнародного бізнесу

Повторимо головну тезу: тільки виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних операцій дозволяє зрозуміти природу й специфіку міжнародного бізнесу як об'єкта взаємодії сформованого їм же міжнародного менеджменту. Мова, таким чином, йде про мотивацію підприємця (менеджера), а вона розвивалася в контексті історичного розвитку цивілізації в цілому та її економічному ядрі - насамперед. Які ж основні етапи цього розвитку?

Цікаву структуру для дослідження цієї проблеми запропонував американський дослідник Р. Робінсон, що розділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за п'ять останніх століть на чотири ери:

· комерційна ера (1500 – 1850 рр.)

· ера експансій (1850 – 1914 рр.)

· ера концесій (1914 – 1945 рр.)

· ера національних держав (1945 – 1970 рр.) (в даному рефераті не розглядається)

Наведемо їхні короткі характеристики.

1. Комерційна ера ( 1500-1850 р. р.)

Починається із часу великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX в.

Передумови розвитку міжнародного бізнесу

Робінсон справедливо відзначає, що саме пошук величезних особистих вигід, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був тією наймогутнішою рушійною силою, що більше трьохсот років визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Звичайно, настільки ж великі були й ризики цього бізнесу, пов'язані з небезпеками далеких морських подорожей (особливо в ХVI—ХVIII ст.), але сама можливість одержання прибутків, набагато (в кілька разів) вищих за витрати, була досить потужним стимулом, що втягував у цей найперший міжнародний бізнес все нові й нові покоління підприємців. Більш того, разом і паралельно з ним розвивалася досить велика сфера, що сучасною мовою можна було б назвати бізнес-сервісом властивим міжнародного бізнесу — від інвестиційного й страхового (фінансування торговельних експедицій і їх страхування) до інфраструктур (розвиток складського й транспортного господарства). Немає потреби говорити й про той потужний поштовх, що одержала промисловість європейських країн: від суднобудування й металообробки до переробки заморської сировини. Зрозуміло, все це в значно більшій мірі стосувалося таких передових в смислі розвитку міжнародного бізнесу країн, як Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція, але тією чи іншою мірою торкнуло практично всіх європейських країн. Тут доречно відзначити ще один важливий момент, щоправда, що трохи виходить за рамки комерційної ери.

Загалом кажучи; будь-який вид бізнесу всередині країни так чи інакше стикається з державною владою, її органами й установами — це природно. Чи йде розмова про реєстрацію нового бізнесу, податки, ліцензії — бізнес так чи інакше взаємодіє з державою та її інтересами. Однак принципова відмінність міжнародного бізнесу в цьому змісті досить очевидна й полягає вона у двох головних обставинах.

По-перше – жорсткий вплив взаємин країн на можливість і ефективність ведення бізнесу між їхніми фірмами.

Ера комерції дає у цьому розумінні зовсім унікальні приклади: досить згадати абсолютну самоізоляцію Японії, початок якої відноситься приблизно до середини XVII в., або нехай не такі крайні, але досить показові в цьому смислі заборони й обмеження на роботу іноземних купців у Росії в допетровські часи.

По-друге, ще більш важлива обставина - підтримка урядом країни власних підприємців у їхній закордонній діяльності.

Значення ери комерції для міжнародного менеджменту.

Підсумовуючи все вище відзначене, можна сказати, що ера комерції вперше висвітила й поставила перед підприємцями розвинених європейських держав наступні ключові питання міжнародного менеджменту (як системи керування міжнародним бізнесом):

• є чи економічний смисл переносити підприємницьку активність і ризики із внутрішнього середовища держави за рубежі держави й чи можуть відповідні вигоди й/або втрати бути оцінені заздалегідь?

• від яких основних факторів залежить прийняття такого роду рішень?

• наскільки вільний бізнес у своїх рішеннях і діях від політики своєї держави, чи може він розраховувати на його підтримку (або повинен ураховувати протидію)?

• що варто враховувати, передбачати й уживати, ведучи ділові операції на «чужій території» в інтересах забезпечення довгострокової прибутковості цих операцій і безпеки їхнього ведення?

2. Ера експансії ( 1850-1914 р. р.)

Передумови ери експансії

У зазначений період іде остаточне оформлення та структуризація колоніальних імперій на тлі бурхливого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США, викликаного промисловою революцією початку XIX в. і наступними досягненнями технологічного розвитку.

Як справедливо відзначає Робінсон, саме ці досягнення й масове індустріальне виробництво відвернули розвинуті країни від вивозу екзотичних заморських товарів до видобутку сировини й систематичному плантаційному господарству в колоніальних регіонах як до більш вигідної й економічно перспективної сфери закордонного бізнесу. Тут важливо відзначити, однак, що випливає обставина. Корінна зміна характеру «корисності» колоній, у свою чергу, призвело до різкого росту їхньої значимості для індустріального розвитку Європи. Значну частину своїх конкурентних переваг розвинені європейські країни, і в першу чергу Англія й Франція, черпали саме в дешевій сировині, виробленій у їхніх колоніях. Але це, у свою чергу, вимагало інвестицій уже в розвиток колоніальної сировинне видобувної індустрії. Одночасно росла й роль державного колоніального керування: захист колоній від зовнішньої загрози й збереження самого колоніального режиму вимагали від метрополій погоджених дій влади й національного бізнесу на території колонії. Оскільки ж у нього вже почали залучатися маси працівників тубільців, а вивіз у колонії кваліфікованої робочої сили з метрополій був економічно невигідний, то з усією гостротою постали питання обліку місцевих культурних особливостей, освіти й соціальних проблем місцевого населення. Зрозуміло, що для простого грабунку місцевого населення й ресурсів нічого такого не потрібно, але як тільки мова йде про розвиток місцевої промисловості й сільського господарства з використанням тубільної робочої сили, то колоніальна влада й бізнесмени метрополії, що ведуть справи в колоніях, волею-неволею повинні були починати про це думати. Саме починати, оскільки до початку Першої світової війни (тобто до кінця ери експансії) ці питання ще тільки вставали перед найбільш розвинутими адміністраторами й підприємцями в колоніях.

Варто особливо зупинитися й на тій частині розвитку міжнародного бізнесу, що ніяк не зачіпається в структурі Робінсона. Мова йде про інтенсивний розвиток внутрішньо європейського міжнародного бізнесу, також ініційованому промисловою революцією й епохою масового виробництва. Саме різні темпи розвитку європейських держав у цей період, розходження в забезпеченості природними ресурсами, різний рівень освіченості населення й інші фактори того ж роду визначили доцільність і вигідність того, що лише з відомою часткою умовності можна назвати міжнародним поділом праці. Скоріше, варто розрізняти свого роду країни виробники промислової продукції й країни-ринки для цієї продукції (заради справедливості треба визнати, що останні в багатьох випадках виробляли дешеву сільськогосподарську продукцію). Якщо сьогодні досить багато говориться із приводу торговельних воєн між країнами, то варто пам'ятати, що вже кінець XVIII ст., і тим більше XIX ст., – це епоха майже безперервних конфліктів такого роду. Для прикладу нагадаємо, що саме в підсумку такого роду конфліктів Росія домоглася режиму найбільшого сприяння в торгівлі із провідними європейськими країнами в останньому десятилітті 19 століття (причому переговори із цих питань були дуже важкими й велися найчастіше — як у випадку з Німеччиною — кілька років). Цікавим слідством усього цього став розвиток виробничих підприємств та філій фірм за кордоном. Розвивався й між народний фінансовий сервіс (цікаво відзначити, що відомий банк Credit Lyonnayis відкрив свою філію в Росії ще в 1879 р.), міжнародний транспорт і т.д.

Значення ери експансії для міжнародного бізнесу

Все це дозволяє констатувати, що міжнародний бізнес вже в другій (по Робінсону) ері свого розвитку дуже точно відзначив всі головні мотиви свого існування й розвитку, що збереглися й до наших днів:

• використання більш ефективних ресурсів (сировинних, природних, енергетичних);

• розширення ринків збуту;

• нові поля додатка вільних фінансових ресурсів;

• використання вигідних можливостей місцевого законодавства (подат-кового, митного й т.д.).

3. Ера концесій ( 1914-1945 р. р.)

Характеристика ери концесій

Робінсон справедливо відзначає ту найважливішу особливість історичного періоду між двома війнами, коли якісно змінилася роль най-більших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Поза залежністю від того, чи йде мова про знаменитий United Fruit, бельгійцях у Конго або перших нафтових концесіях на Середньому Сході, скрізь відповідні компанії концесіонери перетворюються у свого роду автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торговельні, освітні, медичні, транспортні, а нерідко й поліцейські функції не тільки для своїх працівників, але найчастіше й для всіх жителів прилягаючих до їхніх концесій районів.

Особливий інтерес у контексті нашого розгляду представляє форму-вання на концесійних підприємствах значної верстви тубільних менеджерів середньої ланки, яких спеціально навчали, нерідко — на підприємствах і в навчальних закладах самої метрополії. Одночасно росла й національна самосвідомість колоніальних народів. І місцевим адміністраціям, і самим фірмам-концесіонерам доводилося так чи інакше враховувати ці процеси. Помітимо в цьому зв'язку, що майбутні політичні лідери незалежних національних держав рекрутувалися почасти з тих, хто спочатку пройшов менеджерську школу на концесійних підприємствах колишніх колоній.

Відносно міжнародного бізнесу в не колоніальній сфері слід зазначити трохи найбільш характерних моментів. Перший — поразка Німеччини в Першій світовій війні й природно, що пішов за цим перерозподіл, світових ринків. Другий — Велика депресія 1929-1932 р. р.: вона з усією гостротою порушила питання про ефективність міжнародного бізнесу в співвідношенні із внутрішньокраїнним, і інтернаціоналізація використання людських ресурсів (настільки характерна для ери глобалізації) уперше заявила про себе саме в ці роки. Саме тоді відзначені перші масові появи робітників з Азії, Африки й Латинської Америки на підприємствах країн Заходу. Нарешті. виникнення двох потужних тоталітарних режимів (у СРСР і Німеччині) показувало досить ясно значні можливості державного керування зовнішньоекономічною діяльністю, але одночасно й всі слабості держави як «міжнародного підприємця». І справа тут зовсім не в тоталітарних режимах як таких (досвід показує, що в деяких відносинах вони іноді ефективніше традиційних демократій), а просто в тому, що держава в принципі – неефективний власник і це доведено багаторазово й на прикладах самих різних політичних режимів.

Значення ери концесій для міжнародного бізнесу

Таким чином, концесійна ера підготувала ґрунт для самовизначення колоніальних і напівколоніальних країн в економічному плані, а Друга світова війна дала потужний політичний імпульс цим процесам. З іншого боку, такі явища, як інтернаціоналізація світового ринку робочої сили й суперництво, що загострюється, на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів, головні учасники якого намагаються придбати конкурентні переваги, використовуючи можливості усе більше складної структури міжнародного бізнесу, означали просування не тільки до наступної ери національних держав, але й у відомому змісті до глобалізації бізнесу в цілому.

Висновок

Повторимо головну тезу: тільки виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних операцій дозволяє зрозуміти природу й специфіку міжнародного бізнесу як об'єкта взаємодії сформованого їм же міжнародного менеджменту.

Р. Робінсон розділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за п'ять останніх століть на чотири ери:

· комерційна ера (1500 – 1850 рр.)

· ера експансій (1850 – 1914 рр.)

· ера концесій (1914 – 1945 рр.)

· ера національних держав (1945 – 1970 рр.)

Даний реферат містить інформацію лише для загального ознайомлення. Для тих, хто цікавиться даною темою і хоче дізнатися більше про періодизацію розвитку міжнародного бізнесу нижче наведений список використаної літератури, який допоможе реалізувати цей намір.

Список використаної літератури

1. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. – М. : Дело, 1999. – 800 с.

2. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. – с. 502.

3. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с.

4. Белорусов А. С. Международный менеджмент: Учебник. – М.: Юристъ, 2000, – 224 с.

5. Завадський И. С. Менеджмент. Том 1. 2-ге видання. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с.