Підвищення продуктивності праці

Підвищення продуктивності праці має для торговельної галузі важливе економічне значення. Воно ефективно впливає на багато показників: товарооборот, витрати обігу, фонду заборгованості плати, прибутку.

Показником продуктивності праці в торгівлі рахується величина товарообігу на одного середньоспискового працівника в цілому, а також по окремих групах (оперативних працівниках, продавцях). Цей показник знаходиться тісній залежності від товарообороту, що веде до відбіркового застосування в аналітичній роботі. Так він може бути застосований для глобального виміру продуктивності праці, коли немає здвигав у структурі товарообігу і зовсім його не можна застосовувати для порівняльного аналізу двох або більш різнопрофільних підприємств.

Але сам показник загальної продуктивності підлягає впливу ряду факторів.

Одним з таких факторів є зміна структури робочої сили (складу працівників).

Вихідними розрахунковими формулами можуть бути:

де N^p– об’єм товарообороту;

R – чисельність працівників;

D – продуктивність праці.

Маючи дані про питому вагу продавців в загальній чисельності робітників (продавці, касири, контролери, консультанти, адміністратори, менеджери та ін.), питому вагу оперативних працівників в загальній чисельності всіх працюючих, можна визначити вплив на показник продуктивності праці зміну складу торговельних працівників. Залежність продуктивності праці від складу торговельних працівників в загальному вигляді відображається так:

,

де R^I– чисельність продавців

R^ІІ – чисельність оперативних працівників

R^ІІІ – чисельність усіх працюючих.

Продуктивність праці безпосередньо пов’язана з якістю або з бездефектністю праці торговельних працівників усіх категорій. Більш того, система бездефектної праці, направлена на розвиток ініціативи робітників, виховання почуття відповідальності за особистий вклад у трудові зусилля колективу, забезпечує підвищення якості всієї роботи та якості обслуговування покупців.

Облік і аналіз різних недоліків і упущень в роботі, які раніше не завжди фіксувалися, дозволяє прийняти систему бездефектної праці за основу раціонального використання трудових ресурсів, найбільш продуктивної праці, поставити у велику залежність оплату праці та її кількість і якість.

Кількісна оцінка праці – важливий складник в системі бездефектної праці.

Кількісним показником є коефіцієнт якості праці. Він представляє можливість кількісно відобразити ступінь якості праці як окремого працівника, так і праці всього колективу підприємства та його підрозділів. Найвище значення даного показника прирівнюється до одиниці. Всі недоліки і упущення в роботі окремих робітників оцінюються величинами, меншими за одиницю, так, щоб їх сума її не перевищувала. Практично їх сума майже завжди складає лиш частину одиниці.

Кількісні величини залуження коефіцієнта якості праці, які можна назвати субкоефіцієнтами, встановлюються диференційовано для кожної групи працівників: продавців, касирів, робітників, адміністраторів, завідуючих складами і т.д.

У таблиці 3.1 наведені субкоефіцієнти, що встановлені для продавців ДП “Будівельник” тобто зниження коефіцієнтів якості праці за кожний випадок порушення в долях одиниці.

Таблиця 3.1.

Субкоефіцієнти зниження коефіцієнта якості праці за кожний випадок порушення на ДП “Будівельник”.

Показана система субкоефіцієнтів відрізняється визначеною подвижністю, що дає можливість її застосування до специфіки торговельного підприємства.

По мірі її удосконалення кількісні значення коефіцієнтів можуть уточнюватися, а їх кількість збільшуватись або зменшуватись.

Фактичний місячний коефіцієнт якості праці окремого працівника визначається різницею коефіцієнта якості праці і сумою субкоефіцієнтів зниження за формулою:

,

де К_Я.П. – фактичний місячний коефіцієнт якості праці.

К₃ – величина коефіцієнта зниження якості праці за кожний випадок порушення.

Зниження фактичного коефіцієнта якості праці супроводжується зменшенням преміальних виплат.

Аналіз результатів впровадження системи бездефектної праці показує, що кількість відступлень від встановлених правил торгівлі і внутрішнього розпорядку постійно зменшується і з часом випадки порушень будуть носити одиничні випадки.

2.4. Основним показником якості праці є її продуктивність. Вона формується під впливом всієї сукупності трудових всієї сукупності трудових чинників. Однак зростання продуктивності праці потрібно відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації). Таке розрізнення є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і в забезпеченні соціальної справедливості. На жаль, за чинними методиками аналізу і при наявній інформаційній базі таке розрізнення ускладнюється. Слід зауважити, що зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій (капіталізації праці), що передбачає вихідне оцінювання обгрунтованості завдань щодо зростання її продуктивності.

Враховуючи, що зростання продуктивності праці може відбуватися на основі реалізації організаційно-технічних заходів, тобто при мобілізації чинників її підвищення, цей можливий приріст розраховують за формулою:

де - відносна сумарна економія чисельності працюючих при реалізації і - 1 групи організаційно-технічних заходів, чол.;

Ч_З- чисельність працюючих, розрахована, виходячи із фактичної трудомісткості виробничої програми та базових норм виробітку, чол.

Таким чином, прогнозний рівень продуктивності праці працюючих визначають як:

,

де Р_б- базовий рівень продуктивності праці.

Аналіз зміни продуктивності праці за техніко-економічними чинниками найдоцільніший в оцінках годинного виробітку одного робітника. Щодо аналізу середньомісячного чи середньорічного виробітку одного робітника, то при цьому необхідно враховувати і використання робочого часу. Зокрема, середньорічний виробіток одного робітника аналізують під впливом таких чинників, як:

- зміна числа відпрацьованих кожним робітником робочих днів уроці;

- зміна середньогодинного виробітку одного робітника.