Зовнішньоекономічна діяльність підприємства 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Виконав:студент IІІкурсу ,групи ЕП-18к,

денної форми навчання,

Петровський Павло Олександрович

До захисту допущений «____»_____________ 2007 р.

Житомир 2007

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ХАРАКТЕРИСТИКА СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

РОЗДІЛ2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Економічний зміст і функції цін на продукцію, роботи і послуги підприємства.

2.2 Види цін на продукцію, роботи, послуги підприємства.

2.3. Економічний механізм формування цін на продукцію, роботи, послуги підприємства.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОБГРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Функціональна роль бізнес-плану підприємства

3.2.Обґрунтування обсягів господарської діяльності

3.3. Визначення потреби в необоротних активах підприємства і витрат пов’язаних з їх використанням

3.4. Розрахунок потреби підприємства у сировині, матеріалах, роботах і послугах і обґрунтування рівня запасів оборотних активів.

3.5. Розрахунок потреби в персоналі і витрат на його використання

3.6. Формування виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

3.7. Розрахунок доходу і фінансового результату від діяльності підприємства

РОЗДІЛ 4. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки (баланс, звіт про фінансові результати, бізнес-план)

ВСТУП

Темою курсової роботи є «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства». Ця тема на сьогодні є досить актуальною, оскільки від зарубіжних ринків, тобто політики підприємства стосовно пошуку нових ринків та виходу на міжнародні ринки збуту залежить конкурентоспроможність підприємства .Наявність дискусійних питань по до даного питання свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням собівартості продукції підприємства займалися такі провідні вчені й теоретики як К.С. Солонінко, Ф.Ф. Бутинець, Ю.С. Цал-Цалко, Б.І.Холод, Л.І. Шваб, А.В.Шегда та інші.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів зовнішньоекономічної діяльності, форм ЗЕД і оцінці ефективності ЗЕД.

Метою курсової роботи э обґрунтування теоретичних положень з зовнішньоекономічної діяльності, розробка бізнес-плану, формування собівартості та дослідження системи показників оцінки діяльності підприємства.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи госпо­дарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'я­заннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодав­ством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Підприємства, діють на основі Статуту і можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, само­стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм наймену­ванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юри­дичних осіб.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власнос­ті територіальної громади;

· державне підприємство (створюється за рішенням уповноваженого органу влади та діє на основі державної власності);

· підприємство, засноване на змішаній формі власності (створюється шляхом об'єднання майна різних форм власності).

У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція
становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством
з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого
іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення та формування статутно­го фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який ви­діляє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє дохо­ди, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засно­вників, їх спільного управління справами, на основі корпо­ративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

ТОВ «Пол-Ексім» є корпоративним підприємством.

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Воно має за мету, з одного боку, отримання прибутку для господарюючого суб’єкта, а з іншого – формування доходів власників, найманих осіб і держави за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів.

Підприємництву притаманна господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у випадку, коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється; вільний найм працівників; залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків та зборів; самостійне здійснення підприємцем ЗЕД.

Наказом Держстандарту України № 441 від 22.10.96 затверджено і введено в дію з 01.07.97 Державний класифікатор України „Класифікація видів економічної діяльності”.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до постанови КМУ № 326 від 04.05.93 „Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.

Об’єктами класифікації КВЕД є всі види економічної діяльності господарюючих суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Для опису економіки держави Класифікацію видів економічної діяльності побудовано так, що виділені об’єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства:

- Сільське господарство, мисливство та лісове господарство.

- Рибне господарство.

- Добувна промисловість:

-Видобування енергетичних матеріалів;

-Видобування неенергетичних матеріалів;

- Обробна промисловість:

-Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів;

-Текстильна промисловість та пошиття одягу;

-Виробництво шкіри та шкіряного взуття;

-Виробництво деревини та виробів з деревини;

-Целюлозно-паперова промисловість;

-Видавнича справа;

-Хімічне виробництво;

-Виробництво гумових та пластмасових виробів;

-Металургія та оброблення металу;

-Виробництво машин та устаткування;

-Виробництво електричного та електронного устаткування;

-Інше виробництво, не віднесене до інших угрупувань.

- Виробництво електроенергії, газу та води.

- Будівництво.

- Гуртова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами.

- Готелі й ресторани.

- Транспорт.

- Фінансова діяльність.

- Операції з нерухомістю.

- Державне управління.

- Освіта, охорона здоров’я та соціальна допомога.

- Колективні, громадські та особисті послуги.

Підприємства можуть бути засновані на основі державної, комунальної, колективної та приватної власності.

У Статуті ТОВ «Пол-Ексім» вказані наступні віди діяльності, якими може займатися підприємство:

оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарськими, харчовими та промисловими товарами

комисійна торгівля сільськогосподарськими, харчовими та промисловими товарами

оптова та роздрiбна торгiвля паливно-мастильних матерiалiв та енергоносiiв

покупка та продаж автомобiлiв

органiзацiя пiдприемств харчовоi промисловостi та громадського харчування

будiвництво та ремонтнi роботи

надання автотранспортних послуг та автосервiс

мiжнароднi перевезення

виробництво тари та пакування

обробка каменю

холдінгова, брокерська, ділерська та інші види посередницькоі діяльнності.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або грома­дянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльно­сті товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством (АТ) є господарське товариство, яке має ста­тутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номіна­льної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства (ВАТ) можуть розповсюджу­ватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціо­нери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Вищими органами є Загальні збори товариства, Голова правління, загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Ревізійна комісія.

Акції закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Вищими органами є Загальні збори товариства, Голова правління, загальні збори акціонерів, Рада акціонерів товариства, Ревізійна комісія.

«Пол-Ексім» є Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) це господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами – Дирекція та Ревізійна комісія.

Товариством з додатковою відповідальністю (ТзДВ) є господарське това­риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установ­чими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобо­в'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожно­го з учасників. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами – Дирекція та Ревізійна комісія.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники яко­го відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм­ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприєм­ницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звер­нено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства, лише своїми вкладами.

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Особливим видом державного підприємства є казенні підприємства. Вони створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад 50%) споживачем продукції виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реа­лізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, екві­валентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Великимипідприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік пере­вищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (ро­біт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
ТОВ «Пол-Ексім» належить до середніх підприємств з чисельністю більше 50 чол.

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству України.

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

В об'єднання підприємств можуть входити під­приємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворених на тери­торії інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання і є юридичною особою.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комуналь­ні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за іні­ціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних заса­дах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання під­приємств, утворене державними підприємствами за рішенням КМУ або, у визначених законом випад­ках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компе­тентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рі­шення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Господарськими об'єднаннями є асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законодавством.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної коор­динації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріаль­них ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасни­ків асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізо­ваного регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для дося­гнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовніш­ньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інте­реси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та органі­заціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають ста­тус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'­єднання.

Підприємство-учасник господарського об’єднання має право:

1) добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об’єднання;

2) бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, заснов­ницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

3) одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

4) одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'­єднання відповідно до його статуту.

Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом госпо­дарського об'єднання відповідно до законодавства.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяль­ність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності. Рішення про утворення об'єднання підприємств та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в по­рядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське ві­дання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником господарських товариств.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (ПФГ) або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи.

ПФГ є об'єднанням, яке створюється за рі­шенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і струк­турної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кін­цевої продукції.

До складу ПФГ можуть входити промис­лові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи й організації усіх форм власності. У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин. ПФГ не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Асоційовані підприємства - це група су­б'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відно­синами економічної та організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та управлінні. Залежність між асоційованими під­приємствами може бути простою і вирішальною.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою ком­панією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів під­приємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).

РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Необхідність, суть і значення зовнішньоекономічної діяльності

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття “зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття; "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи" зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Матеріальна основа ЗЕД — зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності /в єдину органічну, успішно функціонуючу систему.

ЗЕД як об'єкт управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства-Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

Будучи складовою частиною загально фірмового управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства — основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД — поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації — спільне виробництво на основі спеціалізації – спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:

1.Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2.Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції

для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

· Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн

с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

· Зростає конкуренція між країнами.

· Забезпечення кращих умов торгівлі.

· Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

· Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

· Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

· Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

· Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної

концентрації.

2.2 Напрями зовнішньоекономічної діяльності

Основними напрямками зовнішньоекономічної діяльності є:

Експорт - продаж товарів іноземним суб'єктам і господарської діяльності і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли суб'єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб'єкту як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. Продаж фірмою своїх товарів в іншу країну або з використанням послуг належних маркетингових посередників /непрямий експорт/, або шляхом самостійних маркетингових операцій /прямий експорт/.

Реекспорт — продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.

Імпорт — закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо Д. с., з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану Д. с. та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

· зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

· активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

· підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Форми зовнішньоекономічної діяльності

У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика

складова економічного союзу.

Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

2.3 Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Основним показником за яким можна оцінити ефективність зовнішньоекономічної діяльності є платіжний баланс. платіжним балансомназиваються зовнішньоекономічні операції, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, один рік),які відображаються цілою системою рахунків

Зовнішньоторговий оборот України за 2001 р. зріс майже на 10%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в 2001 р. становило 489,6 млн. дол. США (в 2000 р. – 616,5 млн. дол.). Коефіцієнт покриття імпорту експортом – 1,03 (у 2000 р. – 1,04).

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України товарами в 2001 р. збільшився на 12,3% порівняно з 2000 р. і сягнув 32039,8 млн. дол., у тому числі експорт – 16264,7 млн. (зростання на 11,6%), імпорт – 15775,1 млн. (зростання на 13%). Зовнішньоторгові операції велись з партнерами 193 країн світу, основні з них показані на рис.1 і 2[i].

Найбільші обсяги товарів Україна експортувала у такі країни: Росію –22,6% від загального обсягу експорту,Туреччину – 6,2, Італію – 5,1, Німеччину – 4,4, США – 3,5, Китай – 3,3, Польщу – 3,1, Угорщину – 2,9%.

Найбільші імпортні надходження в Україну були з Росії – 36,9%, Туркменістану – 2,9, Білорусі та Італії – по 2,6%. Географію експорту та імпорту товарів подано на рис. 3 і 4.

Структура експорту та імпорту товарів характеризується наступними даними (див. рис. 5 і 6).

Основу українського імпорту дотепер становить імпорт мінеральних продуктів, зокрема газу та нафти. У загальному обсязі імпорту товарів 23,4% припадало на природний газ, 21,6% – на нафту і продукти переробки.

Депресивний стан світових ринків металу та погіршення торговельних умов зумовили фактичне зупинення зростання експорту чорних металів – за підсумками трьох кварталів збільшення експорту за цією статтею становило 1,2% (хоча і цей показник, без сумніву, – позитивний результат). У подібному становищі перебував й експорт хімічної продукції.

Скорочення експорту чорних металів на зовнішні ринки зумовлене різким збільшенням обсягу виробництва сталі Китаєм (приблизно у 2 рази за останні 2 роки) та відповідним збільшенням експорту китайської сталі. Це підтверджує необхідність технічного переозброєння і підвищення конкурентоспроможності продукції металургійних заводів України.

В умовах стабілізації традиційних експортних потоків зростання товарного експорту було забезпечене машинобудівною і харчовою галузями, а також сільським господарством.

2001 р. став найуспішнішим для економіки України від моменту здобуття нею незалежності. На фоні глобальної економічної рецесії країна забезпечила 9% зростання ВВП, на 14,2% збільшилось промислове виробництво. Зростання економіки було підтримане активізацією сільського господарства, в результаті чого аграрії зібрали рекордний урожай зернових, тому виробництво у цій галузі сільського господарства зросло на 10%

Таблиця 2.3.1

Основні результати 2001 р.

Найбільше зростання відбулось у виробництві коксу та нафтопродуктів – 57,1%, деревини і виробів з неї – 25,9, продукції машинобудування – 21,7, пульпи, паперу та поліграфічної промисловості – 20,5, харчової промисловості – 19,8, легкої промисловості – 15,9%. У сільськогосподарському секторі також спостерігаються позитивні зміни.

Можна виокремити кілька причин, що зумовили порівняно високі темпи зростання національної економіки. Насамперед, слід зазначити, що попит на продукцію українських підприємств на зовнішніх ринках у 2001 р. залишався на високому рівні, в результаті чого товарний експорт збільшився на 14,6%. Проте вклад експорту в зростання ВВП знизився порівняно з 2000 р. (рис. 7).

Значна роль також належить збільшенню внутрішнього попиту, який сприяв зростанню промислових галузей, зорієнтованих на внутрішній ринок, а також торгівлі та будівництва.

Зниження темпів зростання експорту при збереженні стабільного збільшення імпортних потоків призвело до поступового погіршення зовнішньоторгового сальдо.

Однією з найважливіших причин уповільнення темпів зростання експорту став перехід Росії на стягнення НДС з українських товарів. Початково це призвело до скорочення українського експорту в Росію до 50% за місяць (у липні). Загалом, за підсумками 10 місяців, експорт у Росію скоротився на 10,8%. У той же час українські експортери в черговий раз продемонстрували мобільність свого збуту – експорт до інших країн за цей же період зріс на 21,5%.

Міжнародні експерти позитивно оцінюють економічні зрушення в Україні. За їх оцінками, нині значно чіткішою стає тенденція зростання зацікавленості інвестиційних кіл у східноєвропейських ринках, зокрема українському. Той факт, що помітні зміни в Україні заслуговують оцінок, які подають надії, відзначають також представники рейтингової агенції «Moody’s». Підвищення індексу України у показниках агенції є безпосереднім відображенням поліпшення економічного клімату в країні.

Інвестиції в основний капітал у середньому по СНД у 2001 р. зросли на 10% (у 2000 р. – на 18%), у тому числі в Україні – на 17%.

У загальному обсязі інвестицій, вкладених в Україну на 1 січня 2002 р., більша частина надійшла зі США – 730,9 млн. дол., Кіпру – 478 млн., Великобританії – 420,4 млн., Нідерландів – 370,2 млн. і Росії – 295,1 млн. дол.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОБГРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

3.1 Функціональна роль бізнес-плану підприємства

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи іншу місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур.

У сучасні швидко змінюваній економічній ситуації неможливо досягти позитивних результатів, не плануючи своїх дій, не прогнозуючи наслідків. Планування потрібне будь-якій організації, яка збирається здійснювати певні дії в майбутньому. Вони змушені шукати такі форми та моделі планування, які б забезпечували максимальну ефективність рішень, які приймаються.

Оптимальним варіантом досягнення таких рішень є нова прогресивна форма плану – бізнес-план.

Успіх у світі бізнесу вирішальним чином залежить від трьох елементів:

1. Розуміння загального стану справ на даний момент.

2. Уявлення того рівня, якого ви збираєтесь досягти.

3. Планування процесу переходу з одного стану в інший.

Бізнес-план дозволяє вирішувати ці проблеми. Він включає розробку цілей та задач, які ставить перед собою підприємство на найближчий період та на подальшу перспективу, оцінку поточного стану економіки, сильних та слабких сторін виробництва, аналіз ринку та інформацію про клієнтів. У ньому дається оцінка ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей в умовах конкуренції.

БІЗНЕС-ПЛАН – це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові особливості управління ним.

БІЗНЕС-ПЛАН може сприяти залученню інвесторів та кредиторів. Перед тим як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають впевнитися у надійності розробки проекту та мати уяву про його ефективність. Вони мають впевнитися чи повернуться їхні гроші чи є сенс вкладати гроші в Ваш проект.

3.2 Обґрунтування обсягів господарської діяльності.

В даний час ринок тари розвивається досить високими темпами. Слід зазначити винятково важливе для економіки і культури сучасного суспільства значення тароупаковочного картону, призначеного для упакування і розфасовки різних продовольчих і промислових товарів. Картон у порівнянні з іншими пакувальними матеріалами (деревом, металом, тканинами), має ряд істотних переваг: відносну дешевину і доступність вихідної сировини. На долю тароупаковочних видів приходиться до 80,5% картону. Сам процес виготовлення картону здійснюється на високопродуктивних картонооброблюючих машинах, швидкістю до 600-800 м/хв, оснащених автоматичними системами контролю і регулювання основних технологічних процесів.

Картону тару легко утилізувати і до 80% її у виді макулатури повторно використовується, що має величезне ресурсозберігаюче й екологічне значення. Тому в перспективі по виробництву тароупаковочних видів картону треба приділяти значну увагу, тому що це буде сприяти більш повному й ефективному застосуванню наявних і ще недостатньо використовуваних таких сировинних ресурсів, як дрібнотоварна і низькоякісна деревина, відходи лісопиляння і деревообробки, а також макулатура.

Серед тароупаковочних картонів виділяють дві основні групи. До першої групи відносяться матеріали для виробництва гофрованого картону – картон для плоских шарів і папір для гофрирування. У європейських країнах поєднують терміном containerboards – картон для виробництва контейнерів, що обумовлено основною областю застосування гофрованого картону – виробництвом транспортної тари.

До другої групи тароупаковочного картону відносяться матеріали, призначені для споживчої тари – коробок, пачок і інших видів упакування. Звичайно їх визначають терміном коробковий картон. Це теж масовий вид картону, однак, його частка в загальному виробництві картонів усіх видів нижче, ніж у гофрокартону і складає близько 18%. Разом з тим його частка в ціннісному вираженні порівнянні. Окремі марки коробкового картону можуть використовуватися для виготовлення прокладок і решіток у картонні ящики підрозділяють на хромовий, хром-ерзац і коробковий. На практиці ці терміни найчастіше змішуються через відсутність чіткого розподілу.

У світовій практиці існують кілька класифікацій коробкового картону. По сфері застосування виділяють три види картонів:

-пакувальні;

-поліграфічні;

-дизайнерські.

Для виготовлення виробів з гофрокартону та картону ТОВ „Пол-Ексім” використовує сировину: гофрований картон різних марок і класів в залежності від призначення пакувальних засобів, а саме:

-допоміжні пакувальні засоби;

-тара та пакувальні засоби для пакування продукції та виробів не здатних витримувати навантаження в штабелі;

-габаритна високо тривка і жорстка тара, контейнери.

Застосування в різних галузях промисловості упакування з легень екологічно нейтральних матеріалів таких як картон, гофрокартон, поліпропілен дозволяє відмовитися від виробництва тари й упакування з дорогого пиловочника хвойних і листяних порід.

Підприємство виготовляє тару різних форм і розмірів з гофрокартону і картону, з нанесенням малюнку чи тексту за бажанням замовника.

Передбачувані обсяги виробництва і реалізації продукції підприємством розраховуються згідно договорів укладених з:

* ВАТ «Рудь»:

- Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120 – 1500000 шт.

* ВАТ “Житомирський лікеро-горілчаний завод”:

- Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 - 500000 шт.

- Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 – 500000 шт.

* ВАТ «Романівський склозавод», м. Романів

* Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 - 600000 шт.

* Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 - 940000 шт.

Отже з наведених обсягів замовлень маємо наступне:

Таблиця 3.2.1

Передбачувані обсяги виробництва і реалізації продукції по кварталах

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери і регіони держави, проникають у всі частини економічної системи. В них вступає безліч суб’єктів, а в сферу обігу находять різноманітні товари і послуги, що загалом формує вельми складну і багато вимірювальну структуру ринку. Вивчення останньої дозволяє комплексно дослідити єдність, взаємозв’язок і взаємодію складових елементів ринку, знаходити і розвивати нові організаційні форми господарських зв’язків і товарно – грошового обміну.

Найбільше охоплення суб’єктів ринку, групування їх з врахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п’яти основних типів ринків:

- ринку споживачів – окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

- ринку виробників – сукупність осіб і підприємств що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

- ринку проміжних продавців – сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу здачі їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

- ринку державних і громадських установ, які здобувають товари і послуги для використання їх у вигляді комунальних послуг або для передавання тим, хто в цих послугах має потребу;

- міжнародного ринку – зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

На розвиток підприємства з виробництва гофротари може вплинути економічний стан країни, тіньова економіка, не спроможність підприємства виробляти конкурентноспроможну продукцію, не правильний вибір ринку, відсутність фінансової підтримки, неправильна орієнтація на споживачів.

Конкурентноздатність товару – це сукупність якісних та вартісних характеристик, які забезпечують задоволення конкретних потреб. Конкурентноздатність – це відповідність товару вимогам ринку за своїми технічними, комерційними, іншими характеристиками.

Важливим елементом конкурентноздатності товару та рівня попиту є ціна. Встановлення ціни регулюється загальноприйнятими методами :

1) Метод ”середні витрати плюс прибуток„ є найпростішим і найбільш застосовуваним. Згідно цього методу ціна дорівнює сумі середніх витрат (собівартістю) та величиною прибутку величина якого встановлюється підприємством або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції чи послуг.

2) Метод ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового продукту користуються фірми, діяльність яких щодо одержання прибутку обмежується відповідним законодавчим актом, з іншого боку – багато фірм цільовим шляхом встановлюють певний відсоток прибутку на вкладений капітал.

3)Метод Встановлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого ) попиту.

4) Метод ціноутворення „за рівнем поточних цін” („за рівнем конкуренції”) полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів, в залежності від особливості продукції й типу ринку.

5) Встановлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу „за рівнем поточних цін” і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт)

6) Метод ціноутворення „за рівнем попиту” передбачає встановлення цін за допомогою пробного продажу товарів в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, супутні послуги. За використанням цього методу в різних місцях ринку на ті самі товари чи послуги ціни можуть бути різні.

7) Метод встановлення ціни із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство частково чи повністю бере на себе витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлення від покупців (клієнтів). Цей спосіб має місце коли фотоательє залучає до роботи кур’єрів які проводять доставку замовлень та виготовлених робіт на роздрібні точки прийому замовлень на виконання фото робіт.

8) Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім що підприємство виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат. Це б мало місце при випадку коли б ми мали пункти прийому замовлень в інших містах чи в місцях де транспортне питання займало б суттєву частину витрат.

9) За встановлення цін зі знижками підприємство змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї ураховуючи закупівлю чи замовлення великої кількості товарів чи послуг. Для приваблення постійних клієнтів. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Наше підприємство ви вибрало метод ціноутворення „за рівнем поточних цін” але в різних ситуаціях ціна може гнучко коливатися в залежності від замовника. Я маю на увазі метод встановлення цін зі знижками для приваблення постійних клієнтів і оптових замовників.

Наше підприємство на даному ринку має всі переваги серед існуючих на даній території, а саме:

- великий асортимент гофротари;

- вдале місце розташування;

- привабливі ціни для клієнтів;

- краща якість;

- індивідуальний підхід роботи з клієнтом;

3.3 Визначення потреб в необоротних активах підприємства та витрат пов’язаних з їх використанням.

Для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Пол-Ексім" орендує офісні та виробничі приміщення згідно договорів оренди.

Згідно договору оренди підприємством "Пол-Ексім" орендовано у Орендного підприємства "Житомирська облдрукарня" нежиле приміщення за адресою м. Житомир, вул. Під"їздна,13 загальною площею 600 м² де розташований та обладнаний цех по виробництву тари з гофрокартону і амін приміщення по вул. Східній ,71. Річна вартість оренди цеху 10000 грн. та адмінприміщення 2000 грн. і є обумовлена в договорі.

Для виробничих цілей товариство придбало обладнання для цеху гофроупаковки, а саме :

Таблиця 3.3.1

Обладнання цеху

Кожен верстат має своє призначення, а саме :

1. Верстат просічний СВП – 1М.

Призначений для виготовлення просічок в пакувальній тарі з трьохшарового і п’ятишарового гофрокартону типу Т або Г за ГОСТ 7376-89, а також склеєного картону КС-1, КС-2 за ДСТ 9421-80.

2. Верстат просічний СП-1600.

Призначений для виготовлення просічок в пакувальній тарі з трьохшарового і п’ятишарового гофрокартону типу Т або Г за ГОСТ 7376-89, а також склеєного картону КС-1, КС-2 за ГОСТ 9421-80.

3. Напівавтомат для склеювання коробок ФК-4М.

Призначений для склейки стандартних чотирьохклапаних коробів з гофрокартону марки А, У,Е,С.

4. Пакувальна напівавтоматична машина для обв'язки поліпропіленовою стрічкою.

Призначена для зв'язування готових виробів поліпропіленовою стрічкою в пачки зручні для транспортування.

5. Проволокошвейна машина БПШ-5 (4 штуки).

Призначена для зшивки картонних розкроїв короба скобами з дроту.

6. Верстат одноколірного флексодруку РМ-1 (модуль флексодруку) (2 штуки).

Призначений для нанесення одноколірного друку на виріб з гофрокартону.

7. Верстат просічний, універсальний (слоттер) СП-2500 (БИП-5).

Призначений для розрізування аркушів картону на окремі заготовки, проведення поперечної рильовки, просічки клапанів і інших операцій виготовлення картонної тари.

8. Верстат рильовочно-різальний КР-3.

Призначений для розрізування і рильовки гофрокартону типу Т або Г за ГОСТ 7376-89, а також склеєного картону марки КС-1, КС-2 за ГОСТ 9421-80.

9. Верстат рильовочно-різальний БИП-3.Призначений для розрізування і рильовки гофрокартону типу Т або Г за ГОСТ 7376-89, а також склеєного картону марки КС-1, КС-2 за ГОСТ 9421-80.

10. Прес ролевий РП-1600. Призначений для виготовлення пакувальної тари з тонкого листового картону і гофрокартона методом протягування між валами штанц-форми з покладеним на неї листом заготівлі виробу.

11. Прес ролевий ПР 1500/2000.

Все обладнання поділяється на 4 групи для виготовлення певного виду продукції:

1. Група № 1 приймає участь у виготовленні : Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 (см)

2. Група № 2 приймає участь у виготовленні : Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 (см)

3. Група № 3 приймає участь у виготовленні : Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120 (см)

4. Група № 4 приймає участь у виготовленні : Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70, 70х45х70, 75х50х120 (см)

Таблиця 3.3.2

Групи обладнання по видах продукції

Безперервний виробничий процес потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів (засобів). Необхідною умовою їх відновлення є поступове відшкодування вартості основних фондів, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємст­ва відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалі­зації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перене­сеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основ­них фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації - це встановлений річний (квартальний) відсо­ток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів.

В сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійс­нювати нарахування амортизації згідно Закону України "Про опода­ткування прибутку підприємств" -у податковому обліку та згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" -в бухгалтерському обліку.

Вказаним законом норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звіт­ного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податко­вий квартал):

- група 1-2 відсотки;

- група 2-10 відсотків;

- група 3-6 відсотків;

- група 4-15 відсотків.

Суб'єкт господарювання може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують вказаних норм.

У 2004 році згідно Закону України „Про Державний бюджет Украї­ни на 2004 рік" підприємства застосовують сім норм амортизації залеж­но від часу здійснення витрат на придбання основних фондів (табл. 5.1.)

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадить­ся до досягання балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного по­даткового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Таблиця 3.3.3

Норми амортизації в 2004 році

Амортизація основних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

З 1 липня 2000 р., з набуттям чинності Положення (стандарту) бух­галтерського обліку 7 "Основні засоби" підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації.

Розглянемо терміни, що наведені в Положеннях (стандартах) бухга­лтерського обліку.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (екс­плуатації).

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуата­ції), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації") - очікуваний пері­од часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбут­нього використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку його корисного використання.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію ос­новних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за та­кими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається ді­ленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу викорис­тання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуа­тації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є, передусім, простота розраху­нку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продук­ції, яка випускається і реалізується.

Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти основних засобів як нерухомість.

Недоліки цього методу полягають в тому, що при його застосуванні

не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність зоільшен-ня затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порі­внянні з першими;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

ліквідаційна вартість

Річна норма амортизації = 1 - ---------------------

первісна вартість

де n - кількість років корисного використання об'єкта основних за­собів.

Метод зменшення залишкової вартості засновується на тому, що но­вий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну екс­плуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її змен­шення надалі. Цей метод слід використовувати у випадку, коли перед­бачається наявність ліквідаційної вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації.

Річна нор­ма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;

4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Ку­мулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що
залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних
засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 5, сума чисел років до­рівнює: 1+2 + 3+4+5 = 15).

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості - є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що від­носиться на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, нада­них послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виро­бничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який під­приємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно.

В сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійснювати нарахування амортизації згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - у податковому обліку та згідно Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - в бухгалтерському обліку

За податковим методом до групи 1 належать - будинки і споруди, передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі; група 2 – офісне обладнання і комунікації, автомобільний транспорт, вузли до нього; група 3 – інше (верстати); група 4 – комп’ютери.

На даному підприємстві ми маємо:

група 1 – оренда приміщення

група 2 – 227000 грн.

група 3 – 614800 грн.

група 4 – 35000 грн.

Ми використовуємо цей метод для полегшення розрахунків бухгалтера.

Таблиця 3.3.4

Амортизація

Також амортизація по групах обладнання 1,2,3 для виготовлення ящика картонного трьохшарового 35х45х70, 70х45х70, 75х50х120 відповідно, і 4 група для виготовлення всіх 3-ох видів.

Таблиця 3.3.5

Амортизація по групах обладнання для кожного виду продукції

Таблиця 3.3.6

Витрати на експлуатацію обладнання :

Відрахування на соціальні заходи:

Поточний ремонт і експлуатація обладнання = 68,6*0,38=26,07(тис.грн)

Внутрішньозаводські перевезення вантажів=13,2*0,38=5,02(тис.грн)

Вартість МШП (інструментів)=26,03*0,38=9,89(тис.грн)

Також підприємство має на балансі :

2 вантажних автомобілядля доставки матеріалів:

- MAN 3250 – 120000 грн.

- ЗИЛ – 25000 грн.,

амортизація яких за податковим медом складає 49,87 тис.грн.

2 легкових автомобіля для адміністративних цілей:

- ВАЗ 2109 – 30000 грн.

- ВАЗ 2110 – 45000 грн.,

інше офісне обладнання на суму 7000 грн.

Амортизація автомобілів і іншого офісного обладнання за податковим методом складає 28,2 тис.грн.

10 комп’ютерів і периферійного обладнання загальною вартістю 35000 грн.

Амортизація якого за податковим методом складає 16729,78 тис.грн.

Витрати на електроенергію для обладнання цеху = 47,5 кВт (сумарна потужність двигунів) * 1627,5 (фонд робочого часу) * 0,42 (вартість одного кВт) = 32,47 (тис.грн)

в т.ч. по групах обладнання для кожного виду продукції:

1. Для ящика 35х45х70 = 13,4*0,42*1627,5=9159,57 грн.

2. Для ящика 70х45х70 = 14,8*0,42*1627,5=10116,54 грн.

3. Для ящика 75х50х120 = 13,3*0,42*1627,5=9091,215 грн.

4. Для 3-ох видів продукції6*0,42*1627,5=4101,3 грн.

Витрати освітлення цеху складають 500 кВт (кількість витрачання за місяць) *0,42 (тариф) * 12 (кількість місяців) = 2520 грн.

Витрати на паливо:

1) для вантажних автомобілів = 1000 (норма витрачання за міс.) * 12 *3,5 грн. (ціна на паливо) = 42 тис.грн

2) длялегкових автомобілів = 500(норма витрачання на міс.)*12*4(ціна на паливо) = 24 тис.грн

Витрати на електроенергію для офісу = 500*0,42*12=2520 грн.

Витрати на офісні цілі ( канцелярські прилади, папір) складають 10 тис.грн

3.4 Розрахунок потреби підприємства в сировині, матеріалах, роботах і послугах і обґрунтування рівня запасів оборотних активів.

Основними постачальниками сировини з-за кордону є:

* ВАТ “Автосільмаш”, м. Орел, Росія – запчастини, 2,5 % від загальної суми придбаних товарів, матеріалів, послуг;

* ВАТ „Чебоксарський агрегатний завод”, м.Чебоксари, Росія – постачання запчастин, 5,1 % від загальної суми придбаних товарів, матеріалів, послуг;

* ВАТ „Світлогорський ЦКК”, м. Світлогорськ, Білорусь – постачання гофрокартонної сировини, або 23,6 % від загальної суми придбаних товарів, матеріалів, послуг.

Як видно з переліку постачальників ТОВ "Пол-Ексім" активно займається зовнішньоторговельною діяльністю.

Таблиця 3.4.1

Розрахунок потреби в матеріалах окремо для кожного виробу

Таблиця 3.4.2

Сумарна вартість матеріалів

Таблиця 3.4.3

Вартість матеріалів за виключенням відходів окремо по кожному виду продукції

Таблиця 3.4.4

Розрахунок потреби в допоміжних матеріалах

Тепер розрахуємо добову потребу в матеріалах для з-ох видів продукції:

Картон = 173,68/250 = 0,695 т

Фарба металік = 15,60/250 = 0,062 т

Фарба золота = 16,05/250 = 0,064 т

Проволока = 22,67/250 = 0,091 т

Визначаємо норму запасу в днях виходячи з умови, що поставка відбувається 3 рази в місяць, тривалість доставки складає 1 день, підготовка до виробництва відбувається за 3 дні.

Отже маємо 30/3+1+3=14 днів

Норматив запасу матеріалу в тоннах :

Картон = 0,695 т*14= 9,73 т

Фарба металік = 0,062 т*14= 0,868 т

Фарба золота = 0,064 т*14= 0,896 т

Проволока = 0,091т*14= 1,274 т

3.5 Розрахунок потреби в персоналі та витрати в його використанні.

Чисельність працівників розраховується на базі трудомісткості робіт та корисного фонду робочого часу, який вказаний в балансі робочого часу одного середньо облікового робітника на плануємий рік

Таблиця 3.5.1

Фонд робочого часу одного робітника на рік

Далі розрахуємо загальну трудомісткість виробничої програми:

Таблиця 3.5.2

Трудомісткість виробничої програми

Тепер ми маємо необхідні дані щоб визначити кількість необхідних працівників:

Zпвп = (25117+36000+24500)/1725,15=50 (чол.)

Розраховуємо фонд заробітної плати основних робітників. Для них встановлена погодинна система праці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм трудомісткості, чіткого обліку їхнього виконання, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості послуг, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

Спочатку розрахуємо основну заробітну плату на виробничу програму по кожному з виробів:

Таблиця 3.5.3

Різальні операції = 330*3,43/60=18,87 грн.

Пресові операції = 320*3,10/60=16,53 грн.

Друкові операції = 250*3,10/60=12,92 грн.

Ролеві операції = 470*3,43/60=26,87 грн.

Разом =18,87+16,53+12,92+26,87=75,18 грн.

Разом основна заробітна плата основних ПВП на програму = 75,18*1100/1000=82,7 тис.грн.

Премія = 82,7*0,2=16,54 тис.грн.

Разом основна заробітна плата з премією = 82,7+16,54=99,24 тис.грн.

Таблиця 3.5.4

Різальні операції = 280*3,43/60 = 16,01 грн.

Пресові операції = 450*3,43/60 = 25,74 грн.

Друкові операції = 430*4,44/60 = 31,80грн.

Ролеві операції = 340*3,87/60 = 21,93 грн.

Разом = 16,01+25,74+31,80+21,93 = 95,48 грн.

Разом основна заробітна плата основних ПВП на програму = 95,48*1440/1000=137,5 тис.грн

Премія = 137,5*0,2=27,5 тис.грн.

Разом основна заробітна плата з премією = 137,5+27,5=165 тис.грн.

Таблиця 3.5.5

Різальні операції = 270*3,43/60=15,44 грн.

Пресові операції = 160*4,44/60=11,84 грн.

Друкові операції = 400*4,44/60=29,60 грн.

Ролеві операції = 150*3,87/60=9,68 грн.

Разом = 15,44+11,84+29,60+9,68= 66,56 грн.

Разом основна заробітна плата основних ПВП на програму = 66,56*1500/1000=99,8 тис.грн.

Премія =99,8*0,2=19,96ис.гррн

Разом основна заробітна плата з премією =99,8+19,96=119,76 тис.грн

Заробітна плата основних робітників:

Таблиця 3.5.6

Заробітна плата основних робітників

Премія = 320*0,2= 64,0 тис.грн.

Основна заробітна плата з премією = 320 + 64,0 = 384,0 тис.грн.

Таблиця 3.5.7

Заробітна плата допоміжних робітників

Таблиця 3.5.8

Заробітна плата керівників

Таблиця 3.5.9

Фонд оплати праці

3.6 Формування виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

Для розрахунку собівартості продукції необхідно визначити всі витрати, що мають місце в процесі виробництва. Витрати грошових коштів будуть здійснюватися на придбання сировини та допоміжних матеріалів, виплати заробітної плати основним робітникам, оплату енергії на додаткові витрати, пов’язані з організацією та здійсненням діяльності підприємства.

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання включають амортизаційні відрахування, експлуатаційні витрати на обладнання, транспорт, інструмент, витрати на ремонт.

Загальновиробничі витрати формуються для нашого виробництва з витрат на організацію і управляння виробництвом; на освітлення, транспортні витрати; орендної плати та інших.

Таблиця 3.6.1

Кошторис фактичних витрат підприємства.

Адміністративні витрати для нашого підприємства формується з урахуванням всіх витрат понесених підприємством на адміністративні цілі, такі як витрати на освітлення, транспорт, заробітна плата, оренда та інші.

Таблиця 3.6.2

Адміністративні витрати

Прямі витрати = 5982,51 тис. грн.

1. % Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 =927,64/5982,51=15,51%

2. % Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 =2308,98/5982,51 =38,60%

3. % Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120=2745,89/5982,51=45,90%

Загально виробничі витрати разом = 479,44 тис.грн

1. Загальновиробничі витрати на Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 = 479,44 *15,51%=74,36 тис. грн.

2. Загальновиробничі витрати на Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 = 479,44 *38,6%=185,06тис. грн.

3. Загальновиробничі витрати на Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120 =479,44 *45,9%= 220,06 тис. грн.

Незавершеного виробництва на початок і кінець періоду немає:

Визначаємо собівартість одиниці продукції:

НЗВпп+ПВі+РЗВі-НЗВкп

С/в = ----------------------------------

КВП

1. С/в1 = (927,64+74,36)/1100 =0,91 грн.

2. С/в2 = (2308,98+185,06)/1440 = 1,73 грн.

3. С/в3 = (2745,89+220,06)/1500 = 1,98 грн.

3.7. Розрахунок доходу і фінансового результату від діяльності підприємств

Господарська діяльність суб’єкта підприємництва будується на взаємодії і використанні окремих видів ресурсів: необоротних активів, оборотних активів, природних і трудових ресурсів. Мета кожного підприємства – якомога більш ефективно використати ці ресурси. В результаті господарської діяльності підприємство може мати прибуток або збиток (фінансовий результат), який є основним узагальнюючим показником його роботи і визначається за Звітом про фінансові результати.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Графічне зображення чистого прибутку зображене на рис.

Рис. 3.7.1. Розрахунок чистого прибутку (збитку).

Звіт забезпечує послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) підприємства

Таблиця 3.7.1 Характеристика доходів, які формують фінансовий результат від господарської діяльності підприємства

Значну питому вагу у складі чистого прибутку підприємства займає чистий прибуток від основної (статутної) діяльності .

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відтворена виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованих товарів:

В_ср = (В_сп+В_сз)/(К_пп+К_пз) ´ К_рз

де В_ср – виробнича собівартість реалізованої продукції;

В_сп – виробнича собівартість залишку готової продукції на початок звітного періоду (року);

В_сз – виробнича собівартість продукції, виробленої за звітний період;

К_пп – кількість (залишок) готової продукції на початок звітного періоду;

К_пз – кількість виробленої готової продукції за звітний період;

К_рз – кількість реалізованої продукції за звітний період.

Рис. 3.7.2 Формування чистого прибутку від основної діяльності.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті “Витрати на збут” відображаються витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

У статті “Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Загальний фінансовий результат, створений підприємством, визначається як сума фінансового результату від звичайної та надзвичайної діяльності до оподаткування та нарахованих відсотків за кредит.

У статті “Податки на прибуток” показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Собівартість реалізованої продукції:

СРП=0,91*1100+1,73*1440+1,98*1500=6462,2 тис.грн.

Виручка від реалізації з ПДВ = 1,5*1100+2,4*1440+3*1500=9606 тис. грн.

Чистий дохід (без ПДВ) = 9606/6*5= 8005 тис. грн.

Валовий прибуток = чистий дохід – с/в реалізованої продукції = 8005 – 6462,2 = 1542,8 тис. грн.

Операційний прибуток підприємства = Валовий прибуток-адміністративні витрати – витрати на збут + інший операційний дохід – інші операційні витрати +дохід від фінансової діяльності – втрати від фінансової діяльності =1542,8-138,1 =1404,7 тис.грн

Прибуток до оподаткування = 1404,7 тис.грн

ПП(податок на прибуток)=351,18 тис.грн.

ЧП(чистий прибуток)=1404,7*0,75=1053,52 тис.грн.

Отже підприємство є прибутковим.

Використання прибутку підприємства. У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципова схема використання чистого прибутку підприємства за підручником «Фінансова звітність підприємства та її на рис. 4.2.1. схожу схему розподілу і використання чистого прибутку рис.4.2.2. наводить А.М. Поддєрьогін у підручнику «Фінанси підприємств» [18].

Рис. 3.7.3 Схема використання прибутку підприємства.

Порядок використання прибутку (збитку) визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом та чинним законодавством.

Із загального прибутку сплачуються податки у відповідності з чинним законодавством. Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) залишається у розпорядженні підприємства і використовується в порядку, що передбачений його статутом і рішеннями власників.

Принципові напрями використання передбачають поділ прибутку на дві частини:

1) прибуток, що направляється за межі підприємства, називається розподілений прибуток (виплати власникам корпоративних прав, персоналу підприємства по результатам роботи, на соціальну підтримку);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і використовується як фінансове джерело його розвитку (нерозподілений прибуток).

РОЗДІЛ 4. СИСИТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

1. Виручка від реалізації з ПДВ

Виручка від реалізації з ПДВ = 1,5*1100+2,4*1440+3*1500=9606 тис. грн.

2 Чистий дохід

ЧД = 9606/6*5=8005 тис. грн.

3. Собівартість реалізованої продукції:

СРП=0,91*1100+1,73*1440+1,98*1500=6462,2 тис.грн.

4.Витрати

В1=927,64+74,36=1002 тис.грн

В2=2308,98+185,06=2494,04 тис.грн

В3=2745,89+220,06=2965,95тис.грн

5. Виробнича собівартість одиниці продукції

ВСо = Ві/ КВП(Р,П)і

С/в1 = (927,64+74,36)/1100 =0,91 грн.

С/в2 = (2308,98+185,06)/1440 = 1,73 грн.

С/в3 = (2745,89+220,06)/1500 = 1,98 грн.

6.Валова продукція підприємства

ВПП = ∑КВП(Р,П)і*Ці + (НВкзп-НВпзп)

впп = 1,5*1100+2,4*1440+3*1500=9606 тис.грн.

7.Продуктивність праці підприємства

ПП=ВПП(ЧД)/СОП(ЗП)

ПП= 9606/74=129,81 тис.грн/люд

8. Продуктивність основних засобів

ПОЗ=ВПП(ЧД)/СОЗ

ПОЗ=9606/876,8=10,96 грн/грн.

9. Виробнича потужність

ВПГ = СОП*ПП

ВПГ=СОЗ*ПОЗ

ВПГ=74*129,81=9606 тис.грн

ВПГ=876,8*10,96=9606 тис.грн

10.Матеріальні витрати (МВ)

Розраховано в таблиці №

МВ=121,53+5336,9=5458,43 тис.грн

11. Витрати на оплату праці (ВОП)

Оплата праці розрахована в таблиці №

ВОП=572,7 тис.грн

12. Витрати на соціальні заходи (ВСЗ)

ВСЗ= ∑ОН*СЗ=572,7*0,38=217,63 тис.грн

13. Амортизаційні відрахування

Розраховані в таблиці №

АМВ=∑ВО*НА =229,59 тис.грн.

14. Коефіцієнт зносу основних засобів

КЗ=СЗЗ/ПВО=229,59/876,8=0,26

15. Податкові платежі підприємства

ППП=∑ОП*СО=9606/6+318,59=1919,59 тис.грн.

16. Прибуток підприємства від операційної діяльності

ППО=ЧД+ЧДі.о.-СР-Ві.о.-АВ-ВЗ=8005-6462,2-138,1=1404,7 тис.грн.

17. Чистий прибуток підприємства

ЧПП=ППГ-ПНП= 1404,7*0,75=1053,52 тис.грн.

18. Ціна реалізації одиниці продукції, товарів, робіт, послуг (розрахункова).

Ц=ВСО+ЧАВ+ЧВЗ+ЧСВ+ЧПВ+ЧЧП

Ц1=927,64/1100+74,36/1100+(351,18*15,51%)/1100+(1053,52*15,51%)/1100+(1601*15,51%)/1100=1,33грн

Ц2=(2308,98+185,06)/1440+(351,18*38,6%)/1440+(1053,52*38,6%)/1440+(1601*38,6%)/1440=2,54 грн

Ц3=(2745,89+220,06)/1500+(351,18*45,9%)/1500+(1053,52*45,9%)/1500+(1601*45,9%)/1500=2,9грн

19. Валовий прибуток підприємства від реалізації продукції, робіт, послуг основної операційної діяльності.

ВПР=ЧД-СР=8005 – 6462,2 = 1542,8 тис. грн.

20. Валова прибутковість чистого доходу підприємства від реалізації продукції

ВРЧ=ВПР/ЧД=1542,8/8005=0,19 грн/грн

21. Валова прибутковість (рентабельність) одиниці реалізованої продукції основної операційної діяльності.

ВПР=(Цо-ВСо)/ВСо

ВПР1=(1,5-0,91)/0,91=64,84%

ВПР2=(2,4-1,73)/1,73=3873%

ВПР3=(3-1,98)/1,98=51,52%

22.Валова прибутковість (рентабельність) витрат собівартості продукції (робіт, послуг) основної операційної діяльності

ВРВ=ВПР/СР=1542,8/6462,2=23,87%

23. Трудомісткість господарської діяльності

ТГД=ЗП(ВОП+ВСЗ)/ВПП(ЧД)=790,33/9606=0,082

24. Матеріаломісткість діяльності підприємства

ММП=МВ/ВПП(ЧД)=5458,45/9606=0,568

25.Капіталомісткість діяльності підприємства

КМП=АМВ/ВПП(ЧД)= 229,59/9606=0,02

26. Додана вартість створена підприємством

ДВ=АМВ+ВОП+ВСЗ+ППП+ЧПП=229,59+790,33+1601+351,18+1053,52=4026 тис.грн.

ВИСНОВКИ

Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що основною виробничо-господарською ланкою економіки України с підприємство. Згідно Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, підприємство, що діє на основі колективної власності, комунальне підприємство, державне підприємство підприємство, засноване на змішаній формі власності, підприємством
з іноземними інвестиціями,унітарні та корпоративні

Залежно від способу утворення та формування статутно­го фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Воно має за мету, з одного боку, отримання прибутку для господарюючого суб’єкта, а з іншого – формування доходів власників, найманих осіб і держави за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів.

Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб’єкти господарювання з метою одержання доходу.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб’єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.

Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два “полюси” прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток.

Список використаних літературних джерел

1. Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану. Практикум (3-тє вид.). – К.: знання, 2001. – 158 с.

2. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства / М.В. Афанасьєв, А.Б. Гончаров; За ред. М.В. Афанасьєва. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 410 с.

3. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002. – 480 с.

4. Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во „Сполом”. – 1998. – 212 с.

5. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2004. – 400 с.

6. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів./ За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця. – 5-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726 с.

7. Верхов А.Г. Основи економічних теорій: Навчально-методичний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 50 с.

8. Волков О. И. Экономика предприятия: Курс лекций / О.И. Волков, В.К. Скляренко. – М.: ИНФРА-М, 2002.- 280 с.

9. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 196 с.

10. В.М.Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. Ткаченко. Економіка підприємства: Уведення в спеціальності: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д.е.н., проф. А.В. Ткаченка. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

11. Гаврилюк Л.І. економіка підприємства: Навчально-методичний посібник. – Ж.: ЖІТІ, 2000. – 152 с.

12. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін І.Ю. Основи економічних знань: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 544 с.

13. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань: Навчальний посібник / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк..; 2002. – 543 с.

14. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: ЦНЛ, 2006. – 488 с.

15. Грабар І.Г., Титаренко В.Є. Система технологій і основи бізнес-планування: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ,2002. – 128 с.

16. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 680 с.

17. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

18. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А.В.Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431 с.

19. Економіка підприємства: Навч. посібник. / А.В. Шегда, Г.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та інші; За ред. А.В. Шегди. – 3-тє випр. – К.: Знання-Прес, 2003. – 335 с.

20. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.

21. Економіка підприємства: Підручник. В 2-х Т. Т.1 / За ред. С.Ф. По кропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – 280 с.

22. Экономика предприятия: Учебник/ Под ред. проф. Волкова О.И. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 416 с.

23. Економічна теорія: Навчальний посібник для підготовки студентів до бакалаврського іспиту з економічних теоретичних дисциплін. – Житомир: ЖДТУ, 2003. – 406 с.

24. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2000. – 207 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

25. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

26. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Частина перша / Укладачі: к.е.н. доц. С.М. Лайчук, доц. Л.Л. Горецька, В.Д. Гусарі на. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 104 с.

27. Крайник О.П. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.П. Крайник, Є.С. Барвінські. – Л.: ІНТЕЛЕКТ+, 2003. – 208 с.

28. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Видавництво “Центр навчальної літератури”, 2003. – 628с.

29. Ковальчук В.М. Основи економічної теорії: короткий кутс. Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 1999. – 204с.

30. Косміна Р.М. Бухгалтерський облік : Навчальний посібник.-К. :.Вища школа, 2003.-174с.

31. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. : Підручник.-К. : КНЕУ, 2001.-234с.

32. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 280 с. („Альма-матер”)

33. Несторенко В., Рокога В. Економічна активність держави: суспільні товари і державне підприємництво // Економіка України. 1993. № 11.

34. Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця, 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 496 с.

35. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”/ Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

36. Організація виробництва: Навч. посібник / В.О. Онищенко. – К.: Лібро. 2003. – 336 с.

37. Основи бізнесу: Навчальний посібник. / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2004. – 364 с.

38. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: МАУП,1999. – 108 с.

39. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні. К.: Компас, 2001. – 168 с.

40. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

41. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 654 с.

42. Семернікова І.О. , Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник (Курс лекцій). – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. – 312 с.

43. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

44. Сопко В.В. Бухгалтерський облік у підприємництві.-К. : Техніка, 1995.-267с.

45. Сухарський В.С. Економічний словник-довідник.-Тернопіль : Навчальна книга.-Богдан, 2002.-328с.

46. Тарасюк Г.М. Бізнес-план: розробка, обґрунтування та аналіз: Навч. посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 420 с.

47. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник для студентів екон. спец.вищ.навч.закл.-6-те вид.-К. : А.С.К., 2001.-784с.

48. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 647 с.

49. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 388 с.

50. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. Посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 465 с.

Розділ1.Юридичний статус підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛ-ЕКСІМ" засноване згідно з рішенням засновників 20 червня 2006 р. № 1.

Найменування Товариства:

українською мовою - товариство з обмеженою відповідальністю

“ПОЛ-ЕКСІМ”

росiйською мовою - общество с ограниченной ответственностью

“ПОЛ-ЭКСИМ”

Скорочена назва:

українська -ТОВ “ПОЛ-ЕКСІМ”

російська - ООО “ПОЛ-ЭКСИМ”

Коди підприємства ( реєстрації, оподаткування, адміністративного кодастру) – ЕДРПОУ та інші:

Таблиця 1.1

Коди підприємства

Розташоване ТОВ "ПОЛ-ЕКСІМ" у м. Житомирі по вул. Східна,71

«Пол-Ексім» є Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) це господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами – Дирекція та Ревізійна комісія.

Ця форма організації є доцільною саме завдяки відповідальності лише майном підприємства і недоторканість особистого майна кожного з учасників. Також вона була обрана через зручність в управлінні.

Засновниками ТОВ «ПОЛ-ЕКСІМ» є:

1. Панфілов А.І. 40% (частки у статутному фонді)

2. Поліщук О.І. 60% (частки у статутному фонді)

Розділ 2. Стисла історична довідка діяльності підприємства.

Далі наведена продукція яка виробляється підприємством:

1.Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70

2.Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70

3.Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120

Таблиця 2.1

Характеристика обсягів виробництва підприємства.

Підприємство орендує приміщення цеху за 10000 грн. і адмінприміщення за 2000 грн.

Розділ 3. Характеристика продукції, що виробляється підприємством та ринків збуту.

В даний час ринок тари розвивається досить високими темпами. Слід зазначити винятково важливе для економіки і культури сучасного суспільства значення тароупаковочного картону, призначеного для упакування і розфасовки різних продовольчих і промислових товарів. Картон у порівнянні з іншими пакувальними матеріалами (деревом, металом, тканинами), має ряд істотних переваг: відносну дешевину і доступність вихідної сировини. На долю тароупаковочних видів приходиться до 80,5% картону. Сам процес виготовлення картону здійснюється на високопродуктивних картонороблючих машинах, швидкістю до 600-800 м/хв, оснащених автоматичними системами контролю і регулювання основних технологічних процесів.

Картону тару легко утилізувати і до 80% її у виді макулатури повторно використовується, що має величезне ресурсозберігаюче й екологічне значення. Тому в перспективі по виробництву тароупаковочних видів картону треба приділяти значну увагу, тому що це буде сприяти більш повному й ефективному застосуванню наявних і ще недостатньо використовуваних таких сировинних ресурсів, як дрібнотоварна і низькоякісна деревина, відходи лісопиляння і деревообробки, а також макулатура.

Наше підприємство на даному ринку має всі переваги серед існуючих на даній території, а саме:

- великий асортимент гофротари;

- вдале місце розташування;

- привабливі ціни для клієнтів;

- краща якість;

- індивідуальний підхід роботи з клієнтом;

У широкому розумінні дане підприємство є монополістом у виробництві гофротари в даному місті. У вужчому розумінні ринок є заповненим тарою яка виробляється в інших регіонах, але її вартість є вище через витрати на транспортування, звідси видно, що попит на дану продукцію достатній для успішного функціонування даного підприємства. Крім того якість продукції є вищою ніж у більшості виробників даного продукту. Саме через закупівлю картону з Білорусії, якість якого є вищою, ніж в українських виробників.

Таким чином наша фірма займає на ринку тароупакування місце незалежне від фірм конкурентів.

В наступному періоді планується збільшення кількості виготовленої продукції до 4848 тис.шт., що на 20% більше ніж обсяг за звітний період. Збільшення обсягів виробництва і реалізації планується за рахунок збільшення обсягів закупівлі місцевими та регіональними підприємствами і також виходом на загальнодержавний та міжнародний ринок.

Таблиця 3.1

Реалізація продукції за звітний рік та прогнози на перспективу

Таблиця 3.2.

Реалізація продукції за звітний рік та прогнози на перспективу залежно від ринків збуту (натуральні одиниці)

Розділ 4 Характеристика конкурентного середовища

Таблиця 4.1

Характеристика кількісних і якісних показників продукції основних конкурентів

Продукція конкурентів має певні переваги в плані якості продукції, але ціна на дану продукцію є вищою через високу вартість сировини на вітчизняному ринку, ТОВ «Пол-Ексім» закуповує сировину за кордоном, вартість якої є меншою, а отже і вартість кінцевої продукції є нижчою ніж у фірм конкурентів. Отже підприємство поки що не потребує пошуку нових пропозиції для підвищення конкурентоспроможності продукції

Розділ 5. План маркетингової діяльності

Підприємством на даний час планується організація служби збуту.

Планується закупити 2 вантажних автомобіль для доставки продукції від виробника для споживача. Приблизна вартість автомобілів складає 200000 грн.

В перспективі, з ростом виробництва і розширенням ринків збуту продукції, планується фах маркетолога. На початкових стадіях виробництва функцію маркетолога виконує директор.

Таблиця 5.1

Існуючі канали збуту продукції підприємства та у перспективі

Таблиця 5.2

Існуючі канали постачання сировини на підприємство та у перспективі

Розділ 6. План виробничої діяльності

Технологічний процес № 1 виробництва ящиків з картону і гофрованого картону містить у собі :

1. Прийом вхідної сировини , розвантаження автотранспорту з укладанням картону на піддони і переміщення його в складську зону картонажного цеху.

2. Доставка вхідної сировини – картону за технологічною схемою виробництва планується критим автомобільним транспортом, призначеним для перевезення вантажів і обладнаним відповідно до правил автоперевезень.

3. Розвантаження картону, доставленого автомобільним транспортом, провадиться вручну, з укладанням у стопи на плоскі універсальні піддони.

Складським, гідравлічним візком, стопи і рулони картону встановлюються в складській зоні картонажного цеху, з урахуванням розмірів, марки і класу картону, що надійшов.

4. Виготовлення картонного крою з картону провадиться на рольовому верстаті з використанням штанц-форм. Штанц-форми виготовляються індивідуально відповідно до нормативно-технічної документації або робітників креслень на ящик, а також для конкретних видів продукції.

Рольовий верстат складається з плоско-паралельного столу, обладнаного двома фрикційними валами, що тягнуть. Верхній з яких, оснащений поліетиленовою стрічкою у виді труби.

Працюють на верстаті, у залежності від завантаження, 2-4 верстатника. У процесі роботи робітник, з підвезеної в робочу зону стопи картону, бере лист і укладає його на штанц - форму, розташовану на одній з половини робочого столу верстата.

При необхідності роботи з картоном марки КТ і КТП, картон попередньо кроїться на заготівлі під відповідну штанц-форму.

Уключивши верстат кнопкою "Пуск", робітник тримає рукою лист картону на штанц-формі до контакту його з фрикційними валами, переходить на іншу половину столу по напрямку руху штанц-форми. Після виходу форми з валів, робітник кнопкою "Стоп" зупиняє рух і верстат виключається. Знявши зі штанц-форми картонний крій і очистивши форму від обрізків картону, робітник укладає на штанц-форму лист картону і дотримує його рукою. Верстат обладнаний реверсивною системою мотор – редуктора, направляє штанц – форму і лист картону в робочі вали вже в зворотному напрямку.

Верстат оснащений системою захисту приводних валів, аварійними "Стопами" на кожнім робочому місці, крім цього аварійними турнікетами робочої зони. Досить безпечний у роботі і дозволяє використовувати на робочих місцях працівників, що пройшли відповідне навчання і здали екзамен з техніки безпеки.

Виготовлений на рольовому верстаті картонний крій, зшивається на проволокошвейних машинах або склеюється, далі пакетується в стоси і складується на плоскі універсальні піддони в складській зоні готової продукції.

Розкладка обладнання технологічного процесу наведена на схемі №1а.

Технологічний процес № 2 виробництва ящиків з картону і гофрованого картону містить у собі :

1. Прийом і збереження сировини.

1.1 Картон, гофрокартон для виробництва тари й упакування транспортують усіма видами транспорту, з огляду на його захист від коливань вологості і температури, від атмосферних опадів і прямих сонячних променів. Аркуші картону (заготовки з гофрокартона) укладають у стоси на піддони і зберігають у складському приміщенні, захищеному від впливу атмосферних опадів, ґрунтової вологи і сонячних променів.

Стоси з заготовками повинні бути висотою не більш 3м.

2. Виробництво упакування.

2.1 Виробництво транспортного прямокутного або багатокутного упакування (тари) здійснюється з гофрованого або склеєного картону.

Спочатку провадиться розкрій картону, подовжнє різання полотнини або аркушів і нанесення ліній рильовки.

Нанесення повздовжньо-поперечних ліній рильовки і просічки клапанів заготівлі може здійснюється на спеціальному устаткуванні, на слоттирі який має пару різальних і рильовочних інструментів або поопераційно на рильовочно-різальному і просічному верстаті .

Така технологія застосовується для виготовлення звичайних чотирьохклапаних ящиків.

Інша технологія виготовлення транспортного упакування (тари) передбачає використання заготівель, що висікаються з гофрованого або склеєного картону на рольовому пресі з використанням штанц-форм. Штанц-форми виготовляються індивідуально відповідно до нормативно-технічної документації або робочих креслень на конкретний ящик.

Виготовлений крій надалі зшивається на проволокошвейній машині або склеюється на напівавтоматі для склейки ящиків .

На готовий зшитий або склеєний ящик наноситься однобарвний друк на флексографічній машині водорозчинними фарбами.

Потім ящики збирають у пачки по 20 – 25 шт. і обв'язують поліпропіленовою стрічкою на напівавтоматичній пакувальній машині.

Пачки готових ящиків укладають на піддони і зберігають на складі до моменту відправлення споживачеві.

Ящики з гофрокартону виробляються згідно індивідуальних креслень замовника або згідно технічним умовам ГОСТ 9142-90. В першому і в другому випадку робиться креслення ящику з вказівкою розмірів, це називається розкладка ящика.

Таблиця 6.1

Перелік та характеристика за терміном служби основних машин і обладнання та пропозиції.

Розділ 7. Організаційний план

Рис 7.1

Зі схеми видно, що підприємство планує створити відділ збуту і відділ зовнішньоекономічної діяльності.

Таблиця 7.2

Чисельність робітників і службовців та пропозиції щодо реструктуризації персоналу

Таблиця 7.3

Розподіл робітників та службовців за освітніми та віковими показниками

Таблиця 7.4

Середньорічна заробітна плата окремих категорій працівників

Розділ 8. Охорона навколишнього середовища

Підприємство є абсолютно екологічно безпечним і не створює забруднення. Всі відходи підприємство утилізує.

Розділ 9 Формування виробничої собівартості, доходів і чистого прибутку.

Таблиця 9.1

Формування виробничої собівартості, доходів і чистого прибутку

Розділ 10. Фінансовий план та програма інвестицій

Таблиця 10.1

Джерела отримання коштів

Таблиця 10.2

Прогнозний баланс підприємства на 3 роки

Таблиця 10.3