Управління ресурсами та запасами

Приватний навчальний заклад

Інститут ділового адміністрування

Кафедра менеджменту та маркетингу

Контрольна робота

З дисципліни

«Операційний менеджмент»

Кривий Ріг

Зміст

Управління матеріальними ресурсами та виробничими запасами

Організація диспетчеризації виробництва

Задача

Управління матеріальними ресурсами та виробничими запасами

В теперішній час на основі наукових розробок і господарської діяльності практики підприємств сформулювали основні принципи управління матеріальними ресурсами:

o плюралізм джерел забезпечення (матеріальні ресурсі можна купувати як у оптовиків так і в самих виробників даних ресурсів);

o самостійність підприємств-постачальників і підприємств-споживачів в використанні ресурсів, що знаходяться в рамках їх власності;

o зарегулювання на основі діючих за допомогою керуючих дій елементів державної економічної політики для досягнення збалансованості виробництва з матеріальними ресурсами;

o ресурсозбереження і противитратність (ресурсі та витрати мають знаходить у рівновазі на загально необхідному рівні;

o ідентифікація використання матеріальних ресурсів в наслідок досягнення максимально можливого ступеню їх задіяння у виробничій обіг, тобто багатоцільового використання головним чином відходів;

o комплексність (тобто задіяні всі необхідні матеріальні ресурси);

o оперативність (спроможність системи швидко реагувати на потреби ринку та індивідуальні – окремих підприємств-партнерів);

o зворотність (можливість переходу продукції як товару з натурально-речової форми в вартісну і навпаки;

o сприйнятливість до науково-технічного прогресу (постійний розвиток, нова продукція, реклама, використання новітньої техніки у виробництві, маркетингу);

o реалізація пріоритету споживача - задоволення індивідуальних і суспільних потреб в матеріальних ресурсах і послугах на необхідному рівні при найменших витратах;

Ці принципи мають працювати одночасно, бо визначають умови рівноважного стану і ефективного функціонування системи. В протилежному випадку система управління деформується, що призводить до збою в процесі матеріально-технічного забезпечення: виникненню дефіцитних ситуацій при одночасному виникненні надлишку запасів товарно-матеріальних цінностей.

В наш час підприємства забезпечені сучасною обчислювальною технікою за допомогою якої стає можливим моделювання матеріальних потоків з врахуванням впливу різних факторів внутрішнього за зовнішнього середовища підприємства, а також розробка з урахуванням вказаних принципів систем управління матеріальними ресурсами.

Особливість системи управління матеріальними ресурсами в тому, що в ній відсутня ієрархія управління, і рух ресурсів виконується за допомогою реальних економічних важелів. В такій системі всі її користувачі рівноправні (привілегії мають тільки стабільно працюючі підприємства).

В умовах ринкової економіки встановлюється поширений рівень витрат матеріальних ресурсів, який є суспільно необхідним, перевищення ж цього рівня негативно вплине на економіку підприємства – аж до банкрутства.

Управління запасами – це один з видів виробничої діяльності, об'єктом якої є створення і збереження запасів.

Ціль створення запасів на підприємстві – створення буферу між поставками матеріалів, комплектуючих і виключення необхідності безперервних поставок. А ціль управління запасами – знизити щорічні витрати на утримання запасів до мінімуму при встановленні задовільного обслуговування споживачів.

Розроблено багато систем управління запасами, їх вибір залежить від особливостей виробництва, цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту та ін..

Розгляну декілька три таких систем:

1. Система з фіксованим об'ємом замовлень. Об'єм замовлень суворо фіксований і не змінюється ні за яких умов. Для оптимізації розмірів замовлень використовують спеціальні методики і формули.

2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. В ній замовлення роблять у суворо визначені моменти часу через рівні інтервали, наприклад, раз у місяці, раз в неділю і т.д.

Ці дві системи у порівнянні приводять до висновку про наявність в них взаємних недоліків та переваг:

Порівняння основних систем управління запасами

3. Система управління запасами "Канбан". Вона з'явилась як внутрішньовиробнича система (Японія, фірма Тойота, 70-ті роки). Система дозволяє мінімізувати довжину виробничого циклу, позбавитися з виробничих підрозділів складів матеріалів, готової продукції і скоротити до мінімально можливих об'єми між операційних запасів.

Система "Канбан" працює за принципом прямого поповнення запасів, але при дуже невеликому об'ємі серії запасу. Переваги: виробництво полу фабрикатів на пряму пов'язане з реальним споживанням, не призводить до додаткового навантаження на відділ планування і дозволяє уникати великого об'єму паперової роботи. Непрямі переваги: відділ постачання виробництва дії м'яко і за короткий час пустий контейнер знову наповнюється.

Картки замовлень

Рисунок 1. Схема роботи системи "Канбан"

Послідовність дій учасників системи, умови та вимоги, які при цьому необхідно дотримуватись, можна зібрати в правила "Канбан":

1) Наступна дільниця "витягує" вироби.

2) Наступна дільниця виготовляє виробів рівно стільки, скільки раніше було вийнято.

3) Бракована продукція не надходить на наступну дільницю.

4) Кількість карток "Канбан" повинно бути мінімальним.

5) Об'єм запасу виробів на складі повинен бути мінімальним.

6) Коливання попиту компенсується зміною інтенсивності потоку карток "Канбан".

7) Виробнича потужність дільниць має бути збалансованою.

8) Дисципліна поставок не допускає порушень.

Зараз розроблені модифіковані версії системи "Канбан". Їх можна об'єднати в наступні типи системи "Канбан":

- поставки рівними партіями;

- поставка через рівні проміжки часу;

- варіювання об'єму партії;

- варіювання типів заготовок в партії.

Організація диспетчеризації виробництва

Диспетчеризація – це система централізованого оперативного контролю і регулювання робіт по виконанню виробничих завдань згідно календарних графіків. Головна ціль такої системи – попередити, знайти і ліквідувати виробничі несправності та відхилення від графіку, а також направити рух виробничого процесу в рамках встановленого режиму, забезпечивши умови для виконання виробничих завдань.

Диспетчеризація являє собою заключний етап оперативного управління виробництвом. У відповідності з головною ціллю диспетчеризація охоплює наступні види робіт:

- безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;

- виявлення відхилень від встановлених завдань і аналіз їх причин;

- прийняття оперативних заходів по усуненню і подальшому попередженню відхилень від графіку;

- координація поточних робіт взаємопов'язаних виробничих підрозділів для забезпечення рівного ритму виробництва у відповідності з календарним графіком.

Диспетчеризація здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів зв'язку і сигналізації. В роботі диспетчерних відділів широко застосовуються різні прибори і апарати як провідникових так без провідникових засобів зв'язку, телевізійні установки, світові табло, блоки автоматичного підрахунку і обліку випуску виробів, апаратура магнітного запису, звукопідсилюючі станції тощо.

На основі даних оперативного обліку і контролю ходу виробництва здійснюється оперативне управління всією виробничо-господарчою діяльністю підприємства.

Вся інформація, що надходить, наприклад, від виробничих підрозділів підприємства поділяється на групи:

- перша – направлена на ліквідацію збоїв на дільницях виробництва, які затримують або зривають добовий (змінний) план випуску продукції;

- друга – використовується для ліквідації несправностей, які порушують запланований хід виробництва, але не зривають добового плану випуску продукції;

- третя – систематична інформація про хід виробництва, використовується для контролю за процесом виробництва.

Диспетчеризація зводиться до безперервного контролю за ходом виконання плану виробництва і до поточного керування орієнтованого на виконання планових завдань.

Так комплексна функція диспетчеризації охоплює облік, контроль, аналіз, регулювання і реалізується відповідним структурним підрозділом підприємства – "диспетчерська служба".

Вищою інстанцією диспетчерської служби підприємства є начальник виробництва – він же головний диспетчер підприємства. Головний диспетчер володіє всією повнотою повноважень в області виробничої діяльності. Саме йому, як правило, делегується право керівника підприємства при вирішенні більшості виробничих питань. Він організує виробництво підприємства, ритмічне виконання планів підрозділами, систематично розраховує календарно-планові нормативи, залучаючи для цього відповідні служби підприємства, і втілює їх у виробництво. На основі цих нормативів і вибраних планово-облікових одиниць з залученням виробничо-диспетчерського відділу розробляються плани-графіки запуску-випуску деталей, вузлів та виробів в цілому. На основі планів диспетчерський апарат планово-розпорядницьких бюро організують і відстежують реалізацію оперативних планів.

Задача

Дані

Визначити:

1) Трудомісткість, машиномісткість робіт по возведенню нульового циклу житлового будинку.

2) Розрахувати довжину всіх робіт;

3) Побудувати сітьовий графік;

4) Розрахувати ранній початок і закінчення робіт;

5) Визначити повні і часові резерви часу всіх робіт.

6) Визначити роботи критичного шліху.

Використана література

1. А.С. Курочкин Операционный менеджмент. – К.: МАУП, 2000.

2. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. — 480с.

3. Менеджмент организации. Учебное пособие. Румянцева З.П., Саломатин Н.А., Акбердин Р.З. и др. — М.: ИНФРА-М. — 1996. — 432 с.

4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для экон. Спец. Вузов. — М.: Высш. шк., — 1994. — 224 с.

5. Экономика: Учебник / Под. ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 1997. — 816 с.