Особисті відносини між подружжям за національним правом

Особисті відносини між подружжям за національним правом

Тільки належно оформлений шлюб породжує взаємні права та обов'язки між подружжям. Шлюбно-сімейні відносини поділяються на особисті та майнові. Особистим відносинам у законодавстві держав відводиться менше уваги, ніж майновим, адже в багатьох правових системах діє принцип невтручання в суто особисті справи подружжя.

Переважна частина особистих відносин між подружжям регулюється звичаями, нормами моралі, шлюбним договором (контрактом). Законодавство обмежується тільки регулюван­ням питань вибору прізвища подружжя, їх обов'язку сумісно­го проживання, досягнення повноліття на час реєстрації шлюбу, права анулювати шлюбний договір (контракт), укла­дений між подружжям.

У законодавстві правових систем "сім'ї континентального права" здебільшого проголошується принцип рівності под­ружжя у шлюбі. Так, у Франції подружжя спільно здійснює моральне керівництво сім'єю та піклується про її матеріальне забезпечення. Воно повинно дбати про виховання дітей та готувати їхнє майбутнє (ст. 213 Цивільного кодексу Франції в редакції від 4 червня 1970 р.). На рівність чоловіка й жінки стосовно особистих прав вказують також і ст. З та 4 КпШС України.

Особистим правом є можливість вибору місця проживання подружжя за взаємною згодою (наприклад, ч. 2 ст. 215 Цивіль­ного кодексу Франції в редакції від 11 липня 1975 p.). Дружина має право взяти прізвище чоловіка чи зберегти своє дошлюбне. Норми про це містить сучасне законодавство Австрії, Іспанії, Італії, України, ФРН та інших держав. До особистих прав подружжя належить також право на вибір за­нять, професії (ст. 21 КпШС України). Але законодавство держав по-різному уточнює його. Наприклад, КпШС України вказує на вільний вибір занять; Цивільний звід Німеччини (ст. 1356) — на вибір, який повинен враховувати вимоги ін­шого подружжя та сімейні обставини.

Дещо по-іншому регламентуються особисті відносини по­дружжя в державах "сім'ї загального права". Тут принцип рів­ності чоловіка й жінки в сімейних відносинах не отримав за­конодавчого закріплення і не сформульований судовою прак­тикою. У нормах, що стосуються прав дружини, вказується на рівність прав заміжніх і незаміжніх жінок, на усунення "непра­воздатності" заміжніх, але не про надання їм таких самих прав, як і чоловікам.

У державах зазначеної "сім'ї" особисті відносини подружжя ще й досі характеризуються привілейованою роллю особис­того імені чоловіка (Англія; США; Канада, за винятком її провінції Онтаріо). Виявом привілейованої ролі особистості чоловіка є "консорціум", тобто обов'язок спільного подружньо­го життя з можливим спільним веденням господарства тощо. Поняття "консорціуму" охоплює й право дружини мати прі­звище чоловіка та її обов'язок слідувати за чоловіком, про­живати в обраному ним місці. Порушення дружиною остан­нього може стати підставою для звернення до суду з позовом про розлучення. Загалом вичерпної регламентації "консорціу­му" у джерелах права не існує. У практиці судів згаданих держав до 1970 p. недотримання "консорціуму" могло потяг­нути заявления чоловіком позову з вимогою відновлення по­дружнього проживання. За останні 20 років значення цього інституту в шлюбно-сімейних відносинах істотно зменшилось.