Право державної власності

Тернопільська академія народного господарства

Інститут обліку і аудиту

Реферат

з предмету “Господарське право”

на тему:

“Право державної власності”

Підготував студент групи ОПзс –– 31

Костюк Володимир

Перевірив:Пігач Я.М.

Тернопіль

2001

Державна власність, як і раніше, є основою економіки України. Навіть після проведення приватизації її питома вага буде досить значною.

До державної власності в Україні згідно із Законом «Про власність» належать загальнодержавна, республікан­ська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної власності є держа­ва в особі Верховної Ради України, республіканської Ав­тономна Республіка Крим, а суб'єктами права комунальної власності - адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад (за­значимо, що відповідно до ст. 142 Конституції України

суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст).

Згідно з чинним законодавством (п. 5 ст. 116 Конститу­ції України) управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України. Декретом від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» Кабінет Міністрів України поклав здійснення функцій з управління зазначе­ним майном на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади. Як виняток, функції з управ­ління майном, що є у державній власності, було делеговано ряду корпорацій - «Укрбуд», «Украгропромбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укрбудматеріали» та ін.

Органи, які здійснюють управління майном, що є дер­жавною власністю, реалізують надані їм повноваження та ким чином:

• приймають рішення про створення, реорганізацію, лік­відацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;

• затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

• укладають і розривають контракти з керівниками під­приємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;

• контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна;

• дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю;

• готують разом з відповідними місцевими радами ви­сновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування майна між державною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю;

• беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України з питань державної власності.

При здійсненні зазначених повноважень з управління майном міністерствам та іншим органам державної вико­навчої влади заборонено пряме втручання в господарську діяльність підприємств.

Виходячи з різного ступеня усуспільнення державного майна, його значення для народу, держави, законодавство відносить до об'єктів права державної власності: землю;

майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;

• оборонні об'єкти; єдину енергетичну систему; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення;

• кошти державного бюджету; національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; республікан­ські резервні, страхові та інші фонди;

• майно вищих і середніх спеціальних навчальних закла­дів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріаль­ну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У державній власності може пере­бувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і грома­дянами.

Певні особливості встановлені законодавством щодо управління державним майном, закріпленим за казенним підприємством. Більш жорсткий характер управління май­ном цих підприємств з боку органів, уповноважених управ­ляти відповідним державним майном, дає підстави (з ура­хуванням змісту ст. 38 Закону «Про підприємства в Украї­ні») говорити про управління казенним підприємством.

Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:

• призначає на посаду та звільняє з посади керівника ка­зенного підприємства за погодженням із Кабінетом Мініст­рів України;

• затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та при­ймає рішення у зв'язку з його порушенням;

• здійснює контроль за ефективністю використання май­на, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством;

• здійснює планування і фінансовий контроль за госпо­дарською діяльністю казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства та обов'язково укладає з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для держав­них потреб;

125

• визначає порядок використання чистого прибутку ка­зенного підприємства шляхом встановлення обов'язкових нормативів розподілу такого прибутку;

• затверджує умови та фонд оплати праці казенного під­приємства з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста без­посередньо або через утворені ними органи місцевого са­моврядування.

Відповідно до Закону України від 21 травня 1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені і в ін­тересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які на своїх пленар­них засіданнях вирішують питання:

• встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних терито­ріальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

• про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а та­кож переліку об'єктів комунальної власності, які не підля­гають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

придбання в установленому законом порядку приватизова­ного майна, включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або ви­знано недійсним; створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій ко­мунальної власності відповідної територіальної громади;

• про передачу іншим органам окремих повноважень що­до управління майном, яке належить до комунальної влас­ності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

• створення у разі потреби органів і служб для забезпе­чення здійснення з іншими суб'єктами комунальної влас­ності спільних проектів або спільного фінансування (утри­мання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

• відповідно до законодавства про створення підприємст­вами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.

Згідно з Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про міс­цеві державні адміністрації» (ст.19) місцева державна ад­міністрація:

• здійснює на відповідній території управління об'єк­тами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і орга­нізацій, що належать до сфери її управління, а також здій­снює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіаль­них громад;

• здійснює управління майном інших суб'єктів права вла­сності в разі передачі його в установленому порядку;

• вносить пропозиції власникам майна підприємств, уста­нов і організацій, що має важливе значення для забезпе­чення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави.

Перелік об'єктів права комунальної власності визначе­но в ст. 35 Закону України «Про власність». До нього вхо­дить майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;

майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транс­порт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналі­зоване майно, передане відповідним підприємствам, уста­новам, організаціям; інше майно, необхідне для забезпе­чення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність відповідної територіальної громади іншими суб'єктами права власності.

У зв'язку з поділом державної власності на загально­державну та комунальну Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 5 листопада 1991 р. «Про розмежу­вання державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено перелік державного майна України, яке пере­дається до власності адміністративно-територіальних оди­ниць. Постановою також встановлено порядок розмежу­вання майна між власністю областей, міст, районів та ін­ших адміністративно-територіальних одиниць.

Слід зазначити, що процес розмежування майна не за­вершено. Він проходить і сьогодні шляхом передачі окре­мих об'єктів із загальнодержавної власності у комунальну власність і навпаки (наприклад, постанови Кабінету Мініс­трів України від 9 січня 1996 р. № 23 «Про передачу майна, що перебуває у комунальній власності, до загальнодержав­ної власності», від 9 січня 1996 р. № 26 «Про передачу за­гальнодержавного майна у власність Автономної Республі­ки Крим та областей»).

Передача майна у зазначених випадках здійснюється у порядку, передбаченому Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачу об'єктів права державної та ко­мунальної власності» (Відомості Верхов. Ради України.-1998.—№ 34.- Ст. 228), який регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комуналь­ну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Детально порядок безопла­тної передачі об'єктів права державної власності врегульо­вано Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 (Офіцій­ний вісник України.- 1998.-№ 38).

Використана література

1. Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова, Б.М. Гурневич, Господарське законодавство, Тернопіль., Навчальний посібник, 2001р.

2. В.С. Щербинова, Господарське право України, К., Навчальний посібник, 1999р.