Ранник вузлуватий редька посівна чорна

Реферат на тему:

РАННИК ВУЗЛУВАТИЙ,

РЕДЬКА ПОСІВНА ЧОРНА
РАННИК ВУЗЛУВАТИЙ
Scrophularia nodosa

Багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Має бульбоподібне потовщене кореневище. Стебло прямостояче, просте, до 100 см заввишки, гладеньке. Листки супротивні, черешкові, пилчасті, видовжено-яйцеподібно-довгасті або ланцетно-довгасті, гострі до 16 см завдовжки і до 8 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, неправильні, зібрані у довге волотисте суцвіття; віночок глечико-дзвоникоподібний, зеленаво-бурий, з двогубим п'ятилопатевим відгином і з нижньою лопаттю, яка відігнута донизу, верхня частина і спинка буро-червоні. Чашечка в 2,5 - 4 рази коротша за віночок. Цвіте з травня до серпня. Плід - коробочка.
Росте повсій території України на луках, серед чагарників, у лісах.
Для виготовлення галенових лікарських форм, використовують траву і кореневище рослини. Траву заготовляють в період цвітіння зрізуючи верхівки стебел завдовжки до 30 см. Кореневища копають восени.
Трава і кореневища ранника вузловатого містять алкалоїди, флавоноїд (сесперидин), дубильні й смолисті речовини, отруйний сапонін, органічні кислоти, мінеральні речовини (мікро- та макроелементи), вітаміни.
При призначенні всередину галенові препарати ранника виявляють дермотонічну, протиалергічну, болетамувальну, протисверблячу дію.
В народній медицині застосовують настій кореневища ранника вузловатого при сверблячих висипах на шкірі й запаленні лімфатичних вузлів, скрофульозі, зобі, новоутвореннях і суглобовому ревматизмі. Настій трави ранника вузловатого при кропив'янці.
При зовнішньому застосуванні галенові препарати ранника вузловатого діють протизапально, тамують біль, заспокоюють свербіння, прискорюють гоєння ран. Настій кореневища ранника вузловатого використовують для компресів (тричі на день при фурункулах і свербінні шкіри), примочки (тричі на день при геморої) і полоскання горла (при ангінах). Свіжу потовчену траву або порошок із висушеної трави використовують для присипання тривалонезаживаючих ран для швидшого їх гоєння. Припарки з висушеної трави застосовують при абсцесах, фурункулах.
Внутрішньо - 1 чайну ложку кореневища ранника вузловатого настоюють на 200 мл окропу, охолоджують і одержаний настій випивають за день ковтками; 5 г трави настоюють на 200 мл окропу і одержаний охолоджений настій випивають протягом дня за 3 прийоми.
Зовнішньо - полоскання, примочки і компреси з відвару кореневищ (2 ч ложки висушеної сировини на 200 мл окропу, варити 20 хв, процідити).
При використанні галенових препаратів ранника слід дотримуватися обережності, тому, що відноситься до отруйних рослин.

РЕДЬКА ПОСІВНА ЧОРНА
Raphanus sativus

Овочева коренеплідна, дворiчна рослина родини капустяних. У перший рiк розвиває розетку лiроподібних перистонадрiзаних листкiв i коренеплід, на другий рiк - квiтконосне стебло i насiння. Стебло прямостояче, розгалужене, до 100 см заввишки. Квiтки дрiбнi, двостатевi, правильнi, бiлi у китицях, оцвiтина подвiйна, чотиричленна. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - веретеноподiбний товстий роздутий стручок.
Вирощують на городах як овочеву i лiкарську рослину.
Використовують свiжi коренеплоди i насiння. Коренеплоди зберiгають у пiдвалах у вологому пiску.
Коренеплоди мiстять цукри, бiлки, амiнокислоти, клітковина, ферменти (дiастаза, каталаза, глюкозидаза, оксидаза), вiтамiни, антоцiани, органiчнi кислоти, лiпiди, органiчнi сполуки сiрки, солi калiю (до 1 г %), мiкро- та макроелементи. В насiннi є жирна й ефiрна олiї.
Експериментальними дослiдженнями встановлено, що свiжий сік редьки має дiуретичнi, жовчогiннi властивостi, крім того, він пiдвищує толерантнiсть органiзму до вуглеводiв (при цукровому дiабетi), наділений фiтонцидними, відхаркувальними, протикашльовими властивостями; посилює секрецiю залоз шлунка i кишечника (за рахунок наявностi органiчних сполук сiрки).
Всередину застосовують сік редьки при токсичних гепатитах, цирозах печiнки, холециститах, жовчнокам'янiй хворобi, порушеннi серцевого ритму, кардiоневрозах, гіпоацидному гастритi, атонiї кишечника. У поєднаннi з медом сік редьки п'ють при бронхiтах, захриплостi, коклюшi, вiдсутностi апетиту. При паралiчi язика необхiдно жувати редьку. Сік редьки разом із соком моркви та буряка 1:1:1 вживають при анемiї, злоякiсних пухлинах.
Внутрiшньо - свiжий сік п'ють по 1 ст ложцi тричі на день. При коклюшi та кашлi застосовують слiдуючу лiкарську форму; миють редьку, вирiзають у ній середину i заповнюють до половину бджолиним медом, настоюють у теплому мiсці 3 доби). Приймають по 1 ч ложцi 4 рази на день. Насіння редьки дієвий засіб проти вітіліго - для цього необхідно щодня споживати по 2 г насіння, ретельно розжовуючи .
Зовнiшньо - для мiсцевого лiкування використовують сік i насiння редьки. Свiжим соком промивають гнiйнi рани, виразки, розтирають дiлянки шкiри при мiозитах, радикулiтах, артралгiях.