Управління ризиком

План

1. Вступ.

1.1 Що таке небезпека?

1.2 Поняття ризику.

1.3 Причини ризику.

1.4 Управління ризиком: актуальність проблеми.

1.5 Завдання даного дослідження.

2. Оцінка ризику небезпеки.

2.1 Відносність поняття безпеки.

2.2 Принципи безпеки.

2.3 Класифікація небезпек за серйозністю.

2.4 Оцінка ризику.

2.4.1 Класифікація ризиків.

2.4.2 Концепція прийнятого ризику.

2.4.3 Оцінка ступеню ризику.

2.4.4 Якісна та кількісна оцінка ризику.

2.4.5 Методи визначення та оцінки ризику.

3. Управління ризиком.

4. Висновок

1. Вступ

1.1 Що таке небезпека?

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди та спричиняти небажані наслідки як відразу, так і в майбутньому.

1.2 Поняття ризику

Ризик – це дія, що загрожує чому-небудь, що представляє цінність. (Великий тлумачний психологічний словник)

Ризик – це ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися певний час за певних обставин. (Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»)

Ризик є крайнім критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки. Нескінченно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.[1]

Ризик буває системним та особистісним.

Системний ризик – це ризик взаємодії людини з тією чи іншою системою.

Особистісний ризик – це ризик для конкретної людини, пов'язаний з її психічними, фізичними та розумовими можливостями, досвідом тощо.

Теорія ризику ґрунтується на двох положеннях:

1) Будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

2) Ризик – частота реалізації небезпеки.

1.3 Причини ризику

Причинами формування ризику можуть бути такі чинники:

- Необережність – дії, які виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці та відпочинку, через недисциплінованість чи незнання технічних процесів і пов’язаних з ними потенційних небезпек.

- Анатомічні і фізичні вади людини.

- Звикання до безпеки.

- Некомпетентність – відсутність у людини знань, умінь і повноважень, необхідних для вирішення справи.

- Розлад здоров’я працюючого. [2]

Для зменшення ризику небезпеки необхідно враховувати такі складові:

1) професійна – враховує складність професії і ступінь відповідальності людини за прийняття рішення, а також наслідки її помилкових дій.

2) якість психофізіологічних функцій – враховує особливості зміни професійно важливих характеристик за певний час.

3) період, що пройшов після відпочинку.

4) річна періодична зміна функціонального стану людини (зміна фаз біоритмів).

1.4 Управління ризиком: актуальність проблеми

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту вимагає, щоб у неї (розробку) були включені елементи, що виключають небезпеку. Щоб вчасно розпізнати ризик небажаної проблеми, необхідно бути знайомим зі способами управління ризиком. Отже, актуальність проблеми управління ризиком є безперечною, адже дана проблема неодмінно супроводжує будь-яку діяльність людини.

1.5 Завдання даної роботи

Метою цієї роботи є дослідження:

- управління ризиком;

- його методів;

- актуальності цих методів у нашому суспільстві;

- шляхів їх застосування.

2. Оцінка ризику небезпеки

Управління ризиком не має смислу без оцінки ризику, адже неможливо підібрати необхідні способи управління, не визначивши ступінь ризику. Оцінка ризику небезпеки відіграє важливу роль для правильного управління ризиком.

2.1 Відносність поняття безпеки

Будь-яка система, що надає деякий рівень особистих, соціальних, технічних, наукових або промислових переваг, містить хоча б невеликий елемент ризику.

Наприклад, так звані безпечні леза на практиці зовсім не є абсолютно безпечними – вони лише є менш небезпечними, ніж їхні аналоги.

Жоден літак не злетів би, жоден автомобіль не поїхав би, жоден корабель не відплив би, якби людство повністю виключило фактор ризику.

Без деякої долі ризику не можна йти вулицею, кататися на велосипеді, подорожувати потягом, пити воду.

Отже, абсолютної безпеки не існує. Безпека є відносним поняттям.

2.3 Принципи безпеки

Ризик і безпека тісно пов’язані із залежністю «Безпека – якість – надійність». Ці поняття слід розглядати у взаємозв’язку як принципи безпеки.

Принципи безпеки:

1) системний (комплексний) підхід до створення цілісної системи для рішення цільових задач найбільш ефективним способом, організація взаємозв’язку і взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, розподіл ролей і обов’язків персоналу, безупинне удосконалення системи.

2) людський фактор – участь всіх працівників у системі забезпечення якості, надійності, безпеки.

3) управлінський – залучення людей до процесу управління та адекватне використання їх здібностей і потенціалу.

2.3 Класифікація небезпек за серйозністю

Для визначення серйозності небезпеки існують спеціальні критерії, які подані у наведених нижче таблицях.

Таблиця 1: Категорії небезпеки.[3]

Таблиця 2: Рівні та ймовірності небезпеки.[4]

Наприклад, якщо зіткнення літаків за категорією небезпеки відноситься до категорії І (катастрофа), а за ймовірністю до рівняD (за статистикою), тоді і зусилля для запобігання будуть специфічними та фіксованими, але незначними.

А зіткнення автомобілів за категорією найчастіше є подією незначної небезпеки (IV), але дуже частою (А), тому зусилля для запобігання значні.

Тож робимо висновок, що серйозна небезпека може бути припустимою, якщо достеменно відомо, що її ймовірність низька. Так само може біти припустимою вірогідна подія, якщо доведено, що результат її незначний.

Отже, ймовірність припустимого ризику небезпеки зворотно пропорційна її серйозності.

Таблиця 3 демонструє приклад матриці ризиків небезпеки, що полегшує оцінку ризику.

Таблиця 3.

2.4 Оцінка ризику

2.4.1 Класифікація ризику

З даних наведеної вище матриці можна вивести індекс ризику небезпеки.

Таблиця 4. Індекс ризику небезпеки.

Надмірний – виключно високий рівень ризику, який у переважній більшості випадків викликає негативні наслідки.

Гранично допустимий – це максимальний рівень ризику, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Прийнятний – це той рівень ризику, який суспільство може прийняти (допустити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Знехтуваний (0-рівень) – це настільки малий рівень ризику, що він перебуває в межах допустимих відхилень від природного (фонового) рівня.

На практиці 0-рівень є неможливим. Знехтуваний ризик неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних умов для цього.

2.4.2 Концепція прийнятого ризику

Традиційна техніка безпеки ґрунтувалась на категоричній вимозі «забезпечити безпеку будь-якою ціною». Але реально звести її до нуля неможливо. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Концепція прийнятного (допустимого) ризику – це прямування до такого рівня безпеки, який суспільство може прийняти у даний період часу і котрий може бути економічно виправданим. [5]

Отже, необхідно прямувати до такого малого значення ризику, який забезпечується даним суспільством на конкретному етапі його розвитку.

У деяких країнах рівень прийнятного ризику встановлений у законодавчому порядку.

Прийнятний ризик – це компроміс між рівнем безпеки і можливостями її досягнення. Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених правил, все ж неодмінно існує деякий рівень залишкового ризику. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним – вирішує керівництво.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Рис. 1.Визначення прийнятного ризику

2.4.3 Оцінка ступеню ризику

Для оцінювання ступеню ризику користуємося такою формулою:

3

Нв = (Н/Л) * 10 ,

де Нв – коефіцієнт нещасних випадків на 1.000 людей;

Н – кількість нещасних випадків;

Л – кількість відпрацьованих людино-годин у році.

Частоту ризику визначаємо за наступною формулою:

Кр = Н/Р,

де Кр – коефіцієнт частоти ризику;

Н – кількість нещасних випадків;

Р – загальне число людей.

2.4.4 Якісна та кількісна оцінка ризику

Завданням якісної оцінки ризику є визначення можливих видів ризику, оцінювання ступеню їх небезпеки, виділення чинників, що впливають на рівень ризику. Якісна оцінка ризику є найбільш уживаною у повсякденному житті.

Кількісна оцінка ризику надає ризику числового значення.

Її визначають:

- Видом аналізованої діяльності;

- Постановкою проблеми;

- Здібностями і кваліфікацією особи, що приймає рішення;

- Ставленням цієї особи до ризику;

- Доступністю інформації, що характеризує ризик;

- Фаховою підготовкою особи, що приймає рішення;

- Чинниками, що створюють ризик.

Види кількісної оцінки ризику:

Об’єктивні - використовують характеристики випадкових процесів, отримані на підставі даних, що не залежать від думки певної особи.

Суб’єктивні - засновані на експертних оцінках ризику.

ризик безпека рівень

2.4.5 Методи визначення та оцінки ризику.

Інженерний (статистичний) - спирається на статистичні дані; полягає в розрахунку показників частоти виникнення нещасних випадків.

Експертний - опитування спеціалістів; їх завдання у даному випадку полягає у визначенні комплексного показника, що характеризує рівень безпеки певного процесу чи виробу.

Модельний - моделювання ситуації.

Соціологічний - опитування населення.

3. Способи управління ризиком

Що таке управління ризиком?

Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.[6]

Способи управління ризиком:

- повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

- заміна небезпечних операцій іншими – менш небезпечними;

- удосконалення технічних систем та об’єктів;

- розробка та використання спеціальних засобів захисту;

- заходи організаційно – управлінського характеру, в т.ч. контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Серед питань управління ризиком важливе місце займає вартість цього управління.

У будь-якій діяльності людину супроводжує ризик.

На рисунку 2 зображений графік очікуваних втрат на прикладі ризику у менеджменті. На цій гіпотетичній ілюстрації розглядаються лише можливі матеріальні втрати. У схемі допускається ймовірність небезпечної ситуації 1 з 1.000, якщо витрати менші або дорівнюють $ 5.000. Так само за умови значення показника прийнятого ризику 1 з 1.000.000 була запроектована втрата $ 5.000.000.

Рис. 2 [7]

Цю концепцію можна використовувати як базову з метою визначення кількісних та якісних меж для інших ситуацій.

На рисунку 3 зображена схема керування ризиком небажаної події.

Рис.3[8] Схема керування ризиком небажаної події.

4. Висновок

Отже, управління ризиком – це підхід до зменшення рівня небезпеки, що передбачає досягнення концепції допустового ризику.

Заходи та засоби забезпечення безпеки:

- попередження чи ліквідація небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення;

- захист людей від небезпеки шляхом застосування колективних чи індивідуальних засобів захисту, страхування під час робіт у небезпечних зонах;

- використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дають змогу роботизувати, автоматизувати небезпечні виробництва;

- суровий нагляд і контроль за виконанням законів, інструкцій та правил, що стосуються техніки безпеки;

- розробка системи попередження реагування на надзвичайні ситуації та планів дій у випадку стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо;

- забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання здоров’я.

Список літератури

· Бедрій І.Я. Безпека життєдіяльності. – К.:Кондор, 2009, 286 с.

· Большой толковый психологический словарь, том 2, - М.:Вече, 2001, 559 с.

· Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, 344с.

· Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності, - К.:ЦУЛ, 2010, 312 с.

· Санкт-Петербургский Государственный Технический Университет Механико-Машиностроительный Факультет ; лекции по курсу «Безопасность жизнедеятельности». Лектор: Сметанин А. (http://x097.com/wiki/tiki-index.php?page=%D0%9B%D0%B5%D0%BA%D1%86%D0%B8%D0%B8+%D0%BF%D0%BE+%D0%91%D0%96%D0%94)

· Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини, - Львів: Бескид Біт, 2005, 304 с.

[1] Санкт-Петербургский Государственный Технический Университет Механико-Машиностроительный Факультет ; лекции по курсу «Безопасность жизнедеятельности». Лектор: Сметанин А.

[2]Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності, - К.:ЦУЛ, 2010.

[3]Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.:Каравела, 2008.

[4]Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.

[5]Бедрій І.Я. Безпека життєдіяльності. – К.:Кондор, 2009.

[6]Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, с.45.

[7]Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, с.46

[8]Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини, - Львів: Бескид Біт, 2005, с.38