Типи поведінки в конфліктних ситуаціях. Зміна домінуючої стратегії поведінки та захисту протягом тижня

Типи поведінки в конфліктних ситуаціях. Зміна домінуючої стратегії поведінки та захисту протягом тижня

Коваленко Н.О., Л-06-1

Чаплик М.М.

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає прийнятною двовимірну модель регулювання конфліктів, базовими вимірами якої є кооперація, що пов’язана з увагою до інтересів інших людей, що залучені до конфлікту, та наполегливість, для якої властивий акцент на особистих інтересах. Згідно цих вимірів К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

- конкуренція (змагання) – як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів за рахунок інтересів іншого;

- пристосування;

- компроміс;

- ухилення;

- співробітництво.

К. Томас вважає, що при ухиленні від конфлікту ні одна зі сторін не досягає бажаного успіху; при таких формах поведінки як конкуренція, пристосування та компроміс одна зі сторін обов’язково програє, або програються обидві, тому що йдуть на компромісні поступки. І лише в ситуації співробітництва обидві сторони виграють.

Спеціалісти в області соціології конфлікту стверджують, що необхідним є застосування всіх п’яти практик (стилів) – суперництва, співробітництва, компромісу, ухилення та пристосування – залежно від конкретних умов конфліктної ситуації.

Було проведено дослідження на вибірці кількістю 32 людини. Саме дослідження мало характер тестування і проходило в два етапи – на початку тижня і в кінці.

Гіпотеза: залежно від періоду тижня схильність до певного стилю поведінки в конкретній ситуації та до домінування одного з трьох (ухилення, агресія, лояльність)типів стратегії захисту в конфліктах змінюється. З плином тижня схильність до гострого суперництва знижується, а домінуючою стратегією стає ухилення.

Об’єкт: поведінка в конфліктних ситуаціях.

Предмет: зміна схильності до певного типу поведінки та стратегії захисту в конфліктній ситуації.

Метод: тестування за методиками К. Томаса в адаптації Н.В. Гришиної («Діагностика схильності особистості до конфліктної поведінки») (Див. дод. 1рос)та за адаптованим варіантом В.Бойко («Діагностика домінуючої стратегії захисту в конфліктах.») (Див. дод. 2рос).

Вибірка: 32 людини (з них 16 студентів та 16 викладачів).

За результатами дослідження маємо наступні дані:

1) Кількісний аналіз

а) за методикою К. Томаса:

на початку тижня схильність до певного типу поведінки:

суперництво – 32% ( 10 опитуваних)

співробітництво – 28% (9 опитуваних)

компроміс – 12,5% (4 опитуваних)

ухилення – 21,8% (7 опитуваних)

пристосування – 5,7 % (2 опитуваних).

та сама вибірка наприкінці тижня:

суперництво – 18,5% ( 6 опитуваних)

співробітництво – 37,5% (12 опитуваних)

компроміс – 25% (8 опитуваних)

ухилення – 6,25% (2 опитуваних)

пристосування – 3,125 % (1 опитуваний).

б) за методикою В. Бойко:

домінуюча стратегія захисту в конфліктах на початку тижня:

лояльність – 25% (8 опитуваних)

ухилення – 31. 3% (10 опитуваних)

агресія - 43,7% (14 опитуваних).

та сама вибірка наприкінці тижня:

лояльність – 25% (8 опитуваних)

ухилення – 53,1% (17 опитуваних)

агресія – 21,9% (7 опитуваних).

Коротко опишемо основні типи поведінки в конфліктах.

Суперництво (стиль конкуренції)

Людина, що використовує стиль конкуренції, дуже активна і намагається йти до вирішення конфлікту власним шляхом. Вона не надто зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, натомість є здатною на вольові рішення. Згідно опису К. Томаса, вона намагається в першу чергу задовольнити власні інтереси за рахунок чужих, примушуючи інших людей приймати ваше вирішення проблеми. Задля досягнення мети вона використовує свої вольові якості.

Це може бути ефективним стилем в тому випадку, коли людина тримає в руках певну владу. Однак це не той стиль, який ефективно можна використовувати в спілкуванні між людьми.

Наведемо кілька прикладів випадків, коли можна використовувати стиль суперництва:

- підсумок є дуже важливим для людини;

- людина має певний авторитет для прийняття рішення і є очевидним, що це рішення є найкращим;

- коли немає іншого виходу;

- людина не може показати, що вона розгубилася.

Стиль ухилення (запобігання)

Цей підхід реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співробітничає ні з ким для вирішення проблеми або просто ухиляється від конфлікту. Цей стиль можна використовувати цю тактику, коли вирішується не надто важливе питання або коли становище безвихідне.

Не дивлячись на те, що багато хто вважає ухилення слабкістю, часто така «відстрочка» може стати шансом залагодити ситуацію.

Стиль пристосування.

Цей стиль означає те, що людина діє спільно з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Цей підхід можна використовувати, коли результат важливий для партнера та не дуже важливий для певної людини. Також стиль є корисним в тих ситуаціях, коли партнер має більшу владу.

Поступаючись, погоджуючись або жертвуючи власними інтересами, людина може пом’якшити ситуацію.

Стиль співробітництва

Слідуючи такому стилю, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співробітничати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної та тривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторін конфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованих інтересів іншої сторони.

Стиль компромісу

Використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме.

Такі дії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягається на більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.