Історіографія досліджень юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї

Історіографія досліджень юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї

Даний підрозділ присвячений висвітленню результатів осмислення бібліографії досліджень юридичної діяльності в контексті правових сімей, напрямків сучасних досліджень з зазначеної проблематики, виокремленню ще не розв’язаних проблем, вибору та обґрунтуванню предмета дослідження, визначенню перспективних напрямків подальших досліджень.

Стратегія дослідження особливостей юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї зумовлена трьома основними підходами – теоретичним, порівняльно-правовим і прикладним. Перший орієнтований на аналіз та узагальнення становлення й розвитку теорії юридичної діяльності, зокрема, формування відповідного поняттєво-категоріального апарата, філософських, метатеоретичних і методологічних основ. Основою другого (порівняльно-правового) підходу є спрямованість як на теоретичну складову порівняльного правознавства, так і на своєрідність природи юридичної діяльності в окремих правових сім’ях, зокрема, англо-американській, властивих їм наукових підходів, а також їхнього синтезу, з’ясування процесів і механізмів їхнього взаємовпливу і взаємодії, можливостей і критеріїв сумісності в межах різних правових традицій: західної (континентальної і англо-американської), східної, а також вітчизняної, з огляду на її своєрідність, з’ясування специфіки якої особливо актуальне сьогодні у зв’язку з сучасним пошуком шляхів розвитку вітчизняного правопорядку .

Третій підхід має емпіричну спрямованість і орієнтований на дослідження ґенези, стану, динаміки юридичної практики та зумовлений процесами і потребами зростання ролі юристів у правовому розвитку, потребами судової реформи, удосконалення діяльності правоохоронних органів, формування ринку юридичних послуг, підвищення ефективності правового захисту тощо .

Ураховуючи, що юридична діяльність досліджується багатьма юридичними науковими дисциплінами, а також те, що метою дослідження є систематизоване узагальнення результатів її наукового осмислення, стан наукової розробленості зазначеної проблематики характеризується шляхом аналізу наукових праць з:

– філософії права, що дає можливість визначити філософські засади досліджень юридичної діяльності в контексті різних правових сімей та їхньої своєрідності в англо-американській правовій сім’ї ;

– теорії та історії держави й права, історії політичних і правових учень, юридичної деонтології, порівняльного правознавства, що орієнтовані на виокремлення основних теоретичних підходів до вивчення юридичної діяльності та особливостей її проявів у різних правових сім’ях світу в діахронічному і синхронічному аспектах ;

– галузевих юридичних наук (конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права та інших), що дозволяє визначити основні напрямки досліджень юридичної діяльності як складових окремих предметів правового регулювання, так й особливостей такого регулювання ;

– прикладних (спеціальних) юридичних наук (криміналістика, кримінологія, наука оперативно-розшукової діяльності, юридична психологія та інші), дослідження яких мають переважно емпіричну природу й спрямовані на з’ясування окремих видів, дій або властивостей юридичної діяльності .

Окрім того, доцільним є осмислення зазначених наукових праць у контексті їхнього поділу: на предметні та методологічні дослідження; дослідження власне юридичної діяльності чи правових систем і правових сімей; дослідження загальних властивостей юридичної діяльності чи окремих її видів і складових.

Для визначення філософських засад досліджень юридичної діяльності в контексті різних правових сімей основоположне значення мають праці таких сучасних учених України та Росії як С. Алаіс, О. Бандура, О. Гвоздік, С. Гусарєв, К. Жоль, Д. Керімов, А. Козловський, М. Козюбра, В. Копоть, М. Костицький, С. Максимов, В. Нерсесянц, А. Поляков , а також представників англомовних країн – П. Арчера, В. Блекстоуна, Р. Рорті .

Сучасні філософсько-правові системи наукових знань визначають фундаментальні “параметри”, окреслюють коло світоглядних і методологічних підходів, у межах яких можливе осмислення юридичної діяльності, у першу чергу, через плюралізм підходів до праворозуміння [1], цивілізаційну та культурну зумовленість , природу тієї чи іншої правової реальності , своєріднусть інтерпретації юридичної діяльності у філософських поглядах представників певної домінуючої філософсько-правової традиції .

Філософсько-правові засади задають онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, антропологічні, методологічні та праксеологічні “параметри” досліджень юридичної діяльності, зокрема:

1) онтологічним проблемам права присвячені наукові дослідження Ф. Гайєка, Г. Кельзена, С. Максимова, Г. Радбруха, у яких сформовані філософські уявлення щодо різних форм буття права [3];

2) гносеологічним – праці О. Гвоздіка, А. Козловського, М. Костицького, наукові розвідки яких спрямовані на усвідомлення форм пізнання права та права як форми пізнання [7];

3) аксіологічним – наукові здобутки О. Бандури, П. Баранова, Л. Фуллера, працям яких притаманне дослідження права та юридичної діяльності в їхньому зв’язку з такими цінностями як істинність, свобода, справедливість, рівність та іншими [6];

4) антропологічним – дослідження А. Ковлера, Н. Рулана, С. Сливки, поглядам яких властива орієнтація на інтерпретацію права як буття людини, “людиновимірності” права [6];

5) методологічним – праці К. Жоля, Д. Керімова, Р. Циппеліуса, у яких увага акцентується на методологічних аспектах інтерпретації права, здійснення правової та юридичної діяльності ;

6) праксеологічним – Р. Дворкіна, К. Ллевеліна, Р. Паунда, Дж. Франка, для яких розуміння права пов’язано, в першу чергу, з його існуванням у реальних процесах правосуддя .

В контексті предмета і завдань дисертації праці зазначених та інших авторів дають можливість виокремити її філософсько-правові засади:

- по-перше, для кожної філософсько-правової культури притаманне домінування певних підходів до осмислення юридичної діяльності, що зумовлено як природою національної правової системи, в межах якої вона функціонує, так і своєрідністю наукового правового мислення, які визначають основні орієнтири розуміння базових “параметрів” правової реальності та її складових, але не виключать, а, навпаки, передбачають використання інших підходів, проте їх “питома вага” є різною. Так, для країн англо-американської правової сім’ї домінуючим є праксеологічний та біхевіористський підходи до праворозуміння і юридичної діяльності, що зумовлює своєрідність онтологічних, гносеологічних, аксіологічних, антропологічних та інших методологічних інтерпретацій ;

- по-друге, сучасні тенденції взаємодії та інтеграції національних правових систем, становлення світового правопорядку на засадах рівноправного діалогу різних цивілізацій зумовлюють відповідні зміни в юридичній науці, що спостерігається не тільки в орієнтації на національні правові дослідження, але й у сприйнятті результатів досліджень інших національних юридичних наук, проте в тій мірі, в якій вони об’єктивно та перспективно зумовлені ;

- по-третє, як інтеграція України в європейський, міжнародно-правовий простір, розширення співробітництва з іншими країнами, так і необхідність збереження власної правової культури передбачають вивчення, сприйняття, запозичення та впровадження в національну правову систему відповідного практичного і наукового правового досвіду зарубіжних країн шляхом адаптації до національних умов та перспектив їхнього розвитку ;

- по-четверте, ураховуючи, що правова система України й вітчизняна юридична наука тяжіють до романо-германської правової сім’ї, відповідний досвід країн англо-американської правової сім’ї у своєму науковому осмисленні й практичному використанні повинен “переломлюватися” через особливості права країн континентальної Європи, конвергенцію правових сімей європейської цивілізації, діалогічність взаємодій з правовими сім’ями інших цивілізацій (релігійного, звичаєвого, традиційного права), а, в кінцевому рахунку, через національні особливості України та перспективи її подальшого розвитку.

Загальнотеоретичні, історичні, деонтологічні аспекти юридичної діяльності висвітлені в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема, В. Горшенєва [17], С. Гусарєва [4], О. Жалінського [5], В. Карташова [6], М. Козюбри [9], М. Костицького [7], П. Недбайла [11], П. Рабіновича [14] та інших учених.

Одними з перших, ще за часів радянського періоду розвитку юридичної науки, розпочали досліджувати юридичну діяльність як цілісне правове явище такі провідні вчені як С. Алексєєв, В. Горшенєв, О. Жалінський, В. Карташов, В. Кудрявцев, П. Недбайло та інші, які здебільшого з позицій теорії соціалістичного права, що домінувала в той час, започаткували основи наукового осмислення юридичної діяльності, методологічні підходи до вивчення юридичної професії в контексті юридичних спеціальностей, юридичної практики, правової поведінки, правового виховання, правоохоронної діяльності, правозастосування тощо. Увага при цьому акцентувалася на: соціальному призначенні юристів; їхньому місці та ролі в правовому регулюванні, правовому впливі загалом; механізмах та процедурах ведення юридичних справ; реалізації принципів справедливості, обґрунтованості, доцільності, законності; професійних вимогах до юридичних кадрів.

З набуттям колишніми радянськими соціалістичними республіками незалежності та суверенності, зміною моністичного розуміння права на плюралізм підходів не тільки до праворозуміння, але й до розбудови національних державних і правових систем, з розвитком ринкових відносин та зовнішніх зв’язків, зростанням ролі юридичної професії в суспільному та правовому житті відповідним чином актуалізувалися та трансформувалися загальнотеоретичні дослідження юридичної діяльності, домінуючими тенденціями яких стали деонтологічна, етична, культурологічна та педагогічна спрямованість. Ці напрямки притаманні працям С. Гусарєва, Г. Дубова, А. Коблікова, А. Окусова, О. Опалова, С. Сливки .

Особливості юридичної діяльності в сучасних умовах інтеграції України у світовий та європейський правовий простір осмислювалися В. Денисовим, В. Журавським, О. Зайчуком, О. Копиленком, Л. Луць, Ю. Оборотовим, Н. Оніщенко, О. Скакун, Ю. Шемшученком .

Історичні шляхи виникнення, становлення і розвитку юридичної діяльності та окремих її видів традиційно входили до предметів досліджень з історії держави та права, зокрема, історичні проблеми юридичної діяльності вивчали: Є. Анерс, Р. Берман, В. Берхнем, Р. Давид, А. Романов, Р. Уолкер .

Серед досліджень в межах галузевих юридичних наук - наук конституційного та адміністративного права, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального та інших, слід виокремити роботи В. Авер’янова, О. Андрійко, В. Бахіна, Т. Варфоломеєвої, М. Вопленка, В. Кузьмічова, В. Опришка, Д. Притики, О. Святоцького, О. Фрицького, С. Фурси, В.Цвєткова, В. Шаповала та інших дослідників, які зверталися до питань організації державних і недержавних форм юридичної діяльності, її нормативно-правового та іншого регулювання, вдосконалення правових процесів (конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, арбітражного та інших), здійснення окремих юридичних процедур, структурної побудови судових та правоохоронних органів тощо.

У прикладних (спеціальних) юридичних науках (криміналістика, кримінологія, наука оперативно-розшукової діяльності, юридична психологія тощо) дослідження мають переважно емпіричну природу і спрямовані на з’ясування властивостей та складових видів юридичної діяльності або юридичних дій. Доцільно відмітити значення результатів наукових досліджень юридичної діяльності, що мають міждисциплінарний характер, до яких слід віднести вивчення політичних, економічних, педагогічних, лінгвістичних, комунікативних, культурологічних та інших її аспектів.

Однією з домінуючих тенденцій розвитку сучасної юридичної науки України та інших пострадянських країн є активізація порівняльно-правових досліджень, що здійснюються в межах різних юридичних наукових дисциплін, причому в більшості з них розглядаються й проблеми юридичної діяльності. Зокрема, Ю. Тихомиров визначає порівняльне правознавство як одну з перспективних наукових дисциплін у системі юридичних наук .

В межах теорії та історії держави та права (М. Дамірлі, Л. Луць, О. Скакун, Н. Оніщенко, Х. Бехруз, О. Кресін, О. Лисенко, О. Львова, О. Зайчук, Л. Корчевна та інші) дослідження юридичної діяльності здійснюється в контексті особливостей та взаємодії сучасних правових сімей, її ролі в процесах правової глобалізації та інтеграції, становлення світового правопорядку.

Безпосередньо своєрідність англо-американської правової сім’ї, окремих видів і форм юридичної діяльності як складових правової системи досліджувалися вченими України та інших пострадянських країн (С. Гусарєв, В. Карташов, І. Гловацький Ю, В. Шишкін) і представниками країн англо-американської сім’ї (П. Арчер, П. Гленн, П. Глендон, Р. Уолкер, Е. Дженкс, Д. Бейкер, А. Дайси) та інших країн (Р. Давид, К. Жоффре-Спіноза, Е. Орюку, М. Марченко).

У сферах наук конституційного, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального, адміністративного права та інших галузевих наук (І. Кисельов, А. Молдован, В. Молдован, А. Савченко) дослідження спрямовуються на з’ясування загального та особливого в організації й здійсненні юридичної діяльності в різних галузях права та в різних національних правових системах.

В криміналістиці, кримінології, юридичній психології та інших прикладних науках (Ф. Бойл, Д. Каппс, Ф. Плауден, К. Сендфорд) предметом порівняльних досліджень є досвід інших країн у боротьбі зі злочинністю, діяльність поліції, професійна підготовка юридичних кадрів тощо.

Особливого розвитку набули порівняльні дослідження юридичної діяльності в контексті вивчення своєрідності окремих національних правових систем та їх окремих складових.

Праці Т. Апарової “Суды и судебный процесс Великобритании”, П. Арчера “Английская судебная система”, А. Романова “Правовая система Англии” та інших учених присвячені висвітленню: історії розвитку судових установ та судової системи загалом; правового регламентування судової системи Англії; порядку діяльності суддів Великобританії; структури судової системи. Предметом розгляду є також допоміжні по відношенню до суду юридичні посади та служби, зокрема, Департамент реєстрації та протоколів, Служба визначення судових витрат тощо. В межах дослідження теми проаналізовано змістовні властивості організації діяльності баристерів і солісіторів, особливості її правового регулювання та відмінності між цими двома гілками адвокатської професії у Великобританії [4].

У роботах У. Бернама “Правовая система США”, В. Бернхема “Вступ до права та правової системи США”, Д. Карлена “Американские суды: система и персонал” в контексті правової культури США висвітлюються властивості діяльності американських юристів через розкриття судової системи, організації діяльності прокуратури, адвокатури в США як на загальнофедеративному рівні, так і на рівні окремих штатів, приділяється увага організаційним та правовим засадам різноманітних юридичних утворень в XX ст., а також більш ранніх періодів їхнього виникнення і становлення. Поряд з організаційними і правовими засадами юридичної діяльності розкриваються проблеми юрисдикції судових органів, прокуратури, поліції США, питання призначення і звільнення з посад суддів, прокурорів та інших юристів тощо [1].

Порівняльно-правовим дослідженням окремих видів юридичної діяльності присвячено праці І. Гловацького “Адвокатура зарубіжних країн. Англія. Німеччина. Франція”, В. Молдована і А. Молдована “Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США”, О. Святоцького “Сучасні системи адвокатури”, В. Туманова “Судові системи західних держав”, В. Шишкіна “Судові системи країн світу” та інших. В них здійснюється порівняння судових систем, адвокатур, органів досудового слідства різних країн англо-американської і романо-германської правової сім’ї, їхніх конституційних і правових основ, юрисдикцій, порядків і процедур призначення та звільнення юристів тощо [3].

Окремої уваги заслуговують результати аналізу наукових праць, що мають суто методологічне значення для дослідження юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї. Так, у роботах С. Гусарєва і А. Жалінського закладено засади діяльнісного підходу до досліджень соціальної та правової дійсності [4]; Ю. Тихомиров і А. Тілле визначили основні правила, прийоми та засоби порівняльно-правового підходу [17]; Л. Луць, Н. Оніщенко, А. Саідов висвітили та адаптували до правової реальності особливості системного підходу [8].

Методологічне значення для дослідження мають також наукові роботи О. Гвоздіка, К. Жоля, Д. Керімова, Р. Циппеліуса та інших, в яких охарактеризовано особливості застосування в правових дослідженнях логічних, соціологічних, лінгвістичних, структурного, функціонального, історичного та інших наукових методів [3].

Аналіз та узагальнення бібліографії наукових досліджень юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї дозволяє зробити висновок, що її комплексне дослідження раніше не здійснювалося, але окремі властивості, складові, види, функції тощо вивчалися представниками різних юридичних наук, різних країн і в різні часи, а тому потребують систематизації, узгодження та адаптації стосовно вітчизняних правових реалій та особливостей юридичної науки на сучасному етапі її розвитку.

Окрім того, незважаючи на значний обсяг наукових джерел, в яких висвітлені окремі характеристики юридичної діяльності в контексті своєрідності її прояву в правових системах країн, що відносяться до сучасних правових сімей, залишилися не розв’язаними такі проблеми: залежність характеристик юридичної діяльності як цілісності від природи певної правової сім’ї; визначення загального, особливого та унікального в організації та функціонуванні юридичної діяльності в різних правових сім’ях; шляхи, умови, можливості як запозичення зарубіжного досвіду юридичної діяльності країнами, що відносяться до різних правових сімей, так й збереження унікальних традицій здійснення юридичної діяльності, критерії, за якими можна відрізнити юридичну діяльність від інших видів правової та соціальної діяльності; перспективи співвідношення загального та унікального в системах юридичної діяльності різних країн в умовах глобалізації та конвергенції національних правових систем, розвитку міжнародних та регіональних правових інституцій, особливо в перспективі становлення інформаційного суспільства, віртуалізації правового простору; класифікації видів юридичної діяльності, юридичних властивостей правоохоронної та правозахисної діяльності, державних та недержавних форм її організації та інші проблеми.

Зазначене надало підстави виокремити як предмет дослідження – особливості організації та здійснення юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї, а також шляхи запозичення відповідного зарубіжного досвіду в правовій системі України, який розглядався в межах об’єкта дослідження – юридичної діяльності як явища правової реальності, складової правової системи, її призначення та функцій в країні та в становленні світового правопорядку.

Таким чином, оскільки юридична діяльність входить до предметів багатьох юридичних наукових дисциплін, стан її наукової дослідженості розкривається шляхом аналізу наукових праць з: філософії права для визначення філософських засад досліджень юридичної діяльності в контексті різних правових сімей та їхньої своєрідності в англо-американській правовій сім’ї; теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, юридичної деонтології з метою виокремлення основних теоретичних підходів до вивчення юридичної діяльності, ґенези її розвитку та стану наукового осмислення; галузевих юридичних наук (наук конституційного та адміністративного права, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального та інших) для визначення основних напрямків досліджень юридичної діяльності як складових окремих предметів правового регулювання, так й особливостей такого регулювання; прикладних (спеціальних) юридичних наук (криміналістика, кримінологія, наука оперативно-розшукової діяльності, юридична психологія та інші), дослідження яких мають переважно емпіричну природу і спрямовані на з’ясування окремих її видів, дій або властивостей.

Особливе значення для дослідження мають праці з порівняльного правознавства, у яких розкриваються залежності юридичної діяльності від особливостей природи різних правових сімей світу, сучасних процесів їхніх взаємодій та становлення світового правопорядку.

ВИСНОВКИ

Здійснений аналіз бібліографії з проблематики надав можливість зробити висновки про те, що для досліджень юридичної діяльності притаманний плюралізм наукових підходів, при узагальненні яких доцільно виокремити – теоретичний, прикладний і порівняльно-правовий підходи.

Перший підхід притаманний філософським, загальнотеоретичним, історичним, соціальним правовим дослідженням та орієнтований на вивчення становлення й розвитку теорії юридичної діяльності, зокрема, формування їхнього поняттєво-категоріального апарату, філософських, метатеоретичних, методологічних засад, а також на пізнання закономірностей її виникнення, становлення і розвитку, соціальної зумовленості тощо.

Другий підхід (прикладний) має емпіричне спрямування та орієнтований на дослідження ґенези, стану, динаміки юридичної практики і зумовлений процесами зростання ролі юристів у правовому розвитку, потребами судової реформи, удосконалення діяльності правоохоронних органів, формування ринку юридичних послуг, підвищення ефективності правового захисту тощо.

Основою третього (порівняльно-правового) підходу є спрямованість як на теоретичну складову порівняльного правознавства, так і на своєрідність природи юридичної діяльності в окремих правових сім’ях, зокрема англо-американської, відповідних наукових підходів, виокремлення процесів і механізмів їхнього взаємовпливу й взаємодії.

Окрім того, важливе значення має й урахування особливостей стану розвитку юридичної науки, її філософських засад, наукових парадигм, домінуючих методологічних підходів, притаманних тим або іншим періодам її розвитку, належність порівняльно-правових досліджень до вітчизняної чи зарубіжної юридичної науки.

ЛІТЕРАТУРА

юридична діяльність історіографія правова сім’я

1. Богдановская И. Ю. Источники права на современном этапе развития “общего права”: автореф. дис. на присуждение науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / И. Ю. Богдановская. – М., 2007. – 20 с.

2. Богдановская И. Ю. Правовые системы Канады, Австралии и Новой Зеландии: особености развития / И. Ю. Богдановская // Право и политика. – 2002. – №8(31). – С. 21–25.

3. Бойцова В. В. Судебный прецедент: зарубежный опыт и российские перспективы / В. В. Бойцова, Л. В. Бойцова. – Российский судья. – 1999. – №3. – С. 14–17.

4. Бойцова Л. В. Будущее сравнительного права: возможности двадцать первого века / Л. В. Бойцова, В. В. Бойцова // Юрид. мир. – 2002. – № 4. – С. 17–25.

5. Бурлай Е. В. К вопросу о возможном семантикоэтимологическом значении слова “право” / Е. В. Бурлай // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Т. 19 (58), № 2. – 2006. – С. 14–28. (Серия “Юридические науки”).

6. Бурлай Є. В. Право як тип соціального регулювання: естетичний аспект // Наук. записки НУКМА. – Том 26. – Є. В. Бурлай. – К., 2004. – С. 14–17.

7. Бурлай Є. В. Категорія “правова система”: соціально–філософські аспекти аналізу / Є. В. Бурлай // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. матер. міжвуз. наук студ. конф. – Вип. 4. – К. : Київ. ун-т права, 2003. – С. 8–12.

8. Введение в украинское право / под общ. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Одеса : Юрид. літ., 2009. – 768 с.

9. Вдовіна Г. А. Розвиток філософії права в ХХ с. (англо-саксонська традиція): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права (юридичні, філософські науки)” / Г. А. Вдовіна. – К., 2002. – 19 с.

10. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ “Вид-во “Юрид. думка”, 2007. – 992 с.

11. Висновок на проект Закону України “Про адвокатуру” № 1430 від 04.08.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc34?id=&pf3511=31490&pf35401=1198.

12. Висновок на проект Закону України “Про адвокатуру” №7051 від 15.03.2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/ zweb_n/webproc34 ?id=&pf3511=23219&pf35401=68494

13. Власихин В. А. Юридическая профессия и юридическое образование в США [Электронный ресурс] / В. А. Власихин. – ЮРФАК. – 2000. – № 8. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1139508

14. Вступ до теорії правових систем: Монографія / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Видавництво “Юридична думка”, 2006. – 432 с.

15. Гайек Ф. А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії. / Ф. А. Гайек. – Т. І-ІІІ. – К. : “Аквілон-Прес”, 2000. – 448 с.

16. Гальперина П. Л. Понятие правовой системы в контексте теории правового аутопойезиса / П. Л. Гальперина // Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 160–179.

17. Гвоздік О. І. Теорія раціональності (логіко–методологічний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук: спец. 09.00.09 “Філософські науки” / О. І. Гвоздік. – К., 1996. – 47 с.

18. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубіжних країн. Англія. Німеччина. Франція: навч.-практ. Посібник / І. Ю. Гловацький. – К. : Атіка, 2007. – 587 с.

19. Городовенко В. В. Проблеми незалежності судової влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 “Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / В. В. Городовенко. – Х., 2006. – 20 с.

20. Грицаєнко Л. Р. Прокуратура в країнах Європи: Навч. посібник [для студ. вищих навч. закл.] / Л. Р. Грицаєнко. – Акад. прокур. України. – К. : БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.

21. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / С. Д. Гусарєв. – К., 2007. – 35 с.

22. Гусарєв С. Д. Аналіз змісту та структурна характеристика юридичної діяльності / С. Д. Гусарєв // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС України. – 2005. – № 2. – С. 50–61.

23. Гусарєв С. Д. Діяльний підхід у дослідженнях юридичної діяльності / С. Д. Гусарєв // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 4. – С. 30–39.

24. Гусарєв С. Д. Класифікаційні критерії у загальній характеристиці юридичної діяльності / С. Д. Гусарєв // Науковий вісник НАВСУ. – 2006. – № 1. – С. 33–41.

25. Гусарєв С. Д. Особливості правничої професії в аспекті типології правових систем / С. Д. Гусарєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2006. – № 5. – С. 21–25.

26. Гусарєв С. Д. Правова діяльність в структурі соціальної діяльності / С. Д. Гусарєв // Українське право. – 2005. – № 1. – С. 41–50.

27. Гусарєв С. Д. Теоретичні проблеми визначення поняття “юридична діяльність” / С. Д. Гусарєв // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 45–48.

28. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 375 с.

29. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов. – М. : ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 480 с.

30. Давид Р. Основные правовые системы / Р. Давид, К. Жоффре-Спиноза. – М. : Междунар. отношения, 1998. – 432 с.

31. Давыденко Л. М. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ законодательства): Учеб. пособие / Л. М. Давыденко, П. М. Каркач, Н. И. Мычко, Н. В. Руденко. – Генеральная прокуратура Украины; Институт повышения квалификации. – Х. : Медиа-группа, 1999. – 76 с.