Передумови виникнення менеджменту як науки.

Вступ

Якщо на питання «коли з’явився менеджмент» звучить відповідь «з появою людини», помилки не буде. Адже система управління дійсно з’явилася в той час, коли люди об’єднувалися в племена і буквально виживали в умовах дикої природи. Історія розвитку менеджменту буде цікава не лише професіоналам цієї галузі, але і пересічному громадянину. Від повсякденного спілкування між людьми він реорганізувався в систему наукових знань. І навіть став окремим видом діяльності.
Менеджмент, як наукову дисципліну, пов’язують з іменами таких видатних вчених, як Р.М. Піняжко, 3.М. Мнушко, В.М. Толочко, А.С. Немченко, М.С. Пономаренко, В.А. Загорій, Д.С. Волох, Б.Л. Парновський, О.Л. Гром.
Мета даної роботи - проаналізувати передумови виникнення менеджменту як науки.
Управління зародилося приблизно сім тисяч років тому, але тільки з кінця XIX століття та особливо у ХХ столітті, з розвитком соціального ринкового господарства, менеджмент виділився у самостійну сферу знань, тобто в науку.
Історія менеджменту починається з передісторії зародження менеджменту як особливого наукового знання та виду діяльності.
Зародження та розвиток менеджменту формувався під впливом:
− розвитку реального суспільного, а згодом і промислового виробництва;
− появи новаторів і теоретиків-ідеологів, що узагальнювали досвід та прокладали нові орієнтири; − розвитку внутрішньої (власної) логіки менеджменту, що призводить у сукупності з двома вищезазначеними причинами, до зміни парадигми (системи принципів і підходів в менеджменті як науці). В історії виділяють основні чотири періоди управлінської еволюції.
Перший період – прадавній – це найдовший період виникнення і становлення менеджменту – з 9 тис. до н.е. до XVIII ст. Потреба в координуванні й організації суспільства виникла під час об’єднання людей у групи – племена.
У той же час почали з’являтись особистості, які спрямовували діяльність груп, – вожді і старійшини. Розвиток людства, участь у створенні суспільних благ або у війнах потребував розподілу видів праці, контролю і відповідальності, тобто вже в ті давні часи почали реалізовуватись основні функції управління. Поступово змінюються релігійні принципи: людське жертвоприношення переходить у символічне – підношення грошей, худоби, ремісничих виробів. Тобто у суспільстві з’явився прототип ділових людей – підприємців.
Другий період – індустріальний – тривав до середини ХІХ ст. На цьому етапі становлення менеджменту з’явився перший прототип сучасної цифрової обчислювальної техніки, що використовувався при прийнятні управлінських рішень. Видатним англійським економістом того часу А.
Смітом проведено аналіз форм розподілу праці і сформульовано ідею «економічної людини», що прагне до збагачення і задоволення особистих потреб. Англійський вчений Р. Оуен запропонував управління виробництвом проводити більш гуманно, враховуючи людський фактор і приділяючи увагу моральному стимулюванню працівників. Розробник першої обчислювальної машини Ч. Беббідж вперше сформулював концепцію розподілу фізичної і розумової праці та розробив перелік переваг спеціалізації праці. До видатних науковців цього періоду також відносяться Р. Аркрайт, Е. Уітні, Е. Юр.
Наступний період становлення менеджменту найбільш вагомий з наукової точки зору. Це період систематизації, що характеризується формуванням нових напрямків, шкіл, течій трактування і вивчення менеджменту як науки. Фредерік Тейлор у книгах «Управління підприємством» (1903р.) і «Принципи наукового управління» (1911р.), сформулював принципи нормування праці, визначив роль менеджера, описав відбір і навчання персоналу, систему стимулювання і винагород, що вважається початком визнання управління наукою і самостійною галуззю дослідження. Період систематизації також пов’язують з іменами таких історичних особистостей: Г. Гантт, Ф. Гілберт, Г. Емерсон, А. Файоль, Г. Форд, М. Вебер, Е. Мейо та ін.
За умов науково-технічної революції внутрішня і зовнішня середа організації стрімко розвивались і змінювались, що стало підґрунтям для формування ситуаційного підходу до менеджменту. Основи даного підходу сформулював Г. Деннісон. Саме цей період вважається початком інформаційного періоду, який розпочався у 1960 р. та існує дотепер.
Основною відмінною рисою даного періоду стало активне впровадження комп’ютерних технологій в управлінську діяльність, використання математичних методів аналізу, прогнозування, моделювання при оцінці ефективності діяльності організації і керівника та прийнятті управлінських рішень. Активно стали застосовуватись підходи різних шкіл управління організацією: кількісної школи, системний, ситуаційний, процесний підходи.

Висновки

На основі аналізу літературних джерел розглянуто історичні періоди становлення менеджменту, як науки, і окреслено передумови формування сучасної управлінської думки.
Проаналізовано вклад видатних історичний особистостей прадавнього періоду становлення менеджменту, які заклали підґрунтя накопичення управлінських знань.
Проведено історичний огляд формування менеджменту і доведено, що з прадавніх часів і до сьогодні розвиток менеджменту, як науки, зазнав значних змін, однак кожний історичний період мав великий вплив на теорію і практику соціального управління суспільством і державою.

Література

1. Жуковська В.М. Управління персоналом : електронний підручник / В. М. Жуковська, І. П. Миколайчук. – Київ : КНТЕУ. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM), 2015.
2. Сучасні управлінські теорії та їхня еволюція [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/management/15326 .
3. Федоренко В. Г. Менеджмент : підручник / В. Г. Федоренко. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Алерта, 2015. – 492 с.