Способы формулирования познавательной активности

(титульный)ЗМІСТ TOC \o "1-3" \h \z \u ВСТУП31 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ активізації ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ в учнів 51.1 Сутність поняття пізнавальної активності51.2 Пізнавальний інтерес як складова активізації пізнавальної діяльності учнів 81.3 Психологічні основи формування пізнавального інтересу в учнів 112 практична робота з активізації пізнавальної активності в учнів 6-7 класів на уроках трудового навчання 132.1 Принципи формування пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання 132.2 Методика активізації пізнавальної активності учнів 6-7 класів на уроках трудового навчання14висновки 20список використаних джерел 22ВступВ умовах сьогодення в школах України ведеться активний розвиток цілісної особистості, усебічно розвинененої, здатної до критичного мислення.Актуальність. Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів є основним чинником освіти у сучасних умовах, коли особистість учня виходить на перший план. По-друге, існує різноманіття педагогічних умов активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, і кожна робота в цьому напрямі збагачує вчителя в його можливостях викладання та надає учням умови для розвитку творчих здібностей; По-третє, традиційні форми та методи не повною мірою забезпечують належний розвиток способів розумової діяльності і не завжди викликають пізнавальну активність учнів.Теоретичною базою для аналізу даної проблематики можуть бути дослідження відомих учених (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов, М.І. Махмутов, П.І. Підкасистий, Н.А. Половникова, І.Т. Огороднікова та ін.); з проблеми розвитку пізнавальної діяльності учнів (Л.І. Божович); способів організації пізнавальної активності на уроках (В.І. Загвязинський, Т.М. Николаєва, Н.Г. Огурцов та ін.).Мета дослідження: дослідити зміст та методику формування пізнавальної активності в учнів. Згідно з метою дослідження нами було поставлено такі завдання:Визначити сутність поняття «пізнавальна діяльність»;Розкрити значення та завдання формування пізнавальної активності у дітей;Виявити оптимальні форми роботи для формування пізнавальної активності;З’ясувати методи формування пізнавальної активності та пізнавального інтересу школярів на уроках трудового навчання в процесі практичної роботи.Об’єкт дослідження: пізнавальна активність дитини.Предмет дослідження: стимулювання пізнавальної активності дитини.Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження :теоретичні, такі як аналіз і синтез, узагальнення даних та теоретичний пошук - використано з метою визначення проблеми дослідження, завдань наукового дослідження, узагальнення результатів та підведення висновків експериментальної роботи.емпіричні, такі як метод спостереження, тестування, педагогічного оцінювання пізнавальної активності учнів з метою активізації пізнавальної активності учнів на уроках трудового навчання. Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження становить 23 сторінки, із них основного тексту 21 сторінка. 1 ТЕОРЕТИчні засади активізації пізнавальної активності в учнівСутність поняття пізнавальної активностіПізнавальну активність можна визначити як стан готовності до пізнавальної діяльності, тобто стан, який випереджає діяльность та породжує її.Активність загалом – це основна потреба, яка рухає діями та вчинками людини на різних етапах її розвитку протягом життя.На нашу думку, під активністю розуміється вміння людини впливати на власні потреби, погляди, цілі, навколишню дійсність, оновлювати та, нарешті, змінювати її. Активність допомагає учню за короткий час та успішно засвоїти соціальний досвід, розвиває комунікативні здібності, формує ставлення до навколишньої дійсності. А пізнавальна активність – це інтелектуально-емоційна схильність до процесу пізнання, прагнення учнів до навчання, виконання індивідуальних та загальних завдань, реалізація практичної та розумової діяльності. Пізнавальна активність відображає певний інтерес школярів до отримання нових знань, умінь та навичок, внутрішню цілеспрямованість та постійну потребу використовувати різні способи дії до наповнення знань, розширення кругозору.Проаналізувавши існуючу психолого-педагогічну літературу, ми дійшли до висновку, що поняття «активність», «пізнавальна активність», «творча активність» виникли за необхідністю учнів вивчати навчальний матеріал, розмірковуючи над ним, перетворюючи його на свій продукт і пізнаючи його. Отже, ефективність процесу багато в чому залежить не від безладного засвоєння навчального матеріалу або від його характеру, а від характеру активності школярів та студентів. Невипадково Ян Амос Коменський писав: «...усілякими можливими способами потрібно спалахнути у дітях гаряче прагнення знання і вчення» [8]. М. Н. Скаткін пише, що «на розвиток пізнавальної активності впливає і зміст матеріалу, і методи навчання, і організаційні форми, і постановка виховної роботи, і матеріальна база школи, і, нарешті, особистість вчителя» [16, с. 44].У педагогічних дослідженнях досить часто поруч із терміном «пізнавальна діяльність» використовується поняття «самостійна пізнавальна діяльність». Це поняття означає самостійність роботи як спосіб організації пізнавальної діяльності в рамках освітнього процесу, або про пізнавальну самостійність як інтегративну якість особистості, пов'язану «з вихованням позитивних мотивів до вчення, формуванням системи знань та способів діяльності щодо їх застосування та придбання нових, а також з напругою вольових зусиль» [19, с. 168].Так ступінь самостійності учня корелює зі ступенем педагогічного обслуговування (впливів з боку педагога). Пізнавальна діяльність як цілеспрямований процес пізнання завжди походить від суб'єкта. Необхідно і можливо створювати умови, спрямовувати, керувати пізнавальною діяльністю, але її здійснення – це прерогатива суб'єкту діяльності.Пізнавальні процеси (мислення, уява, сприйняття, увага, пам'ять тощо) є складовими частинами діяльності особи. Вони перебувають у тісному взаємозв'язку, не існують окремо. Говорячи про загальні якості особистості, у центр уваги висуваються як рівень її розвитку, так і характерні особливості пізнавальних процесів. В результаті належного розвитку цих процесів людина стає вмілою і опановує знаннями.Говорячи про сутність пізнавальної активності, Ш. Амонашвілі ставить в центр уваги такі питання: Пізнавальна активність, пристрасть до пошуку, перетворення, розкриття, має таку психологічну особливість, яка не терпить примусу, імперативності; вона виявляється у процесі педагогічного спілкування, що охоплює цілісну особистість школяра. Найбільш ефективним для розвитку особистості школяра, а заразом і пізнавальної активності як особистісної риси є педагогічний процес, у якому відносини з учнями будуються на гуманних засадах [19].З метою розвитку пізнавальної активності школярів, І. Ф. Харламов вважає доцільним застосування наступних прийомів:Створення проблемних ситуацій, постановка питань та пізнавальних завдань, які спонукають учнів до активної інтелектуальної діяльності щодо їх вирішення та придбання нових знань;Спонукання учнів до аналізу наведених прикладів та фактів, самостійного формування теоретичних висновків, правил, понять;Виділення учнями найважливіших положень та питань, а також осмислення їхньої логічної послідовності у змісті викладеного матеріалу; Постановка завдань порівняно з досліджуваними фактами та прикладами, виділення в них суттєвих ознак, що дозволяють робити теоретичні узагальнення;Вміння вчителя насичувати виклад матеріалу яскравим фактичним матеріалом, цікавими деталями, влучними афоризмами та зауваженнями, які надають навчанню захоплюючий характер;Використання наочних та технічних засобів навчання [19, с. 113].У середньому шкільному віці значно розширюється сфера застосування пізнавальної активності: систематичне вивчення основ наукових дисциплін розширюють галузі знань, сприяють накопиченню інформації, насамперед у тих сферах пізнання, які були йому практично недоступні. У середньому шкільному віці ускладнюється мотиваційне забезпечення як навчальної, так і пізнавальної діяльності. Пізнавальна потреба, залишаючись центральним генератором пізнавальної активності дитини, збагачується рядом інших складових мотиваційної сфери: в силу набувають такі стимули, як прагнення самоствердження, самоактуалізації та самореалізації, пов'язаної зі спрямованістю на майбутнє [9].Підводячи підсумок аналізу психолого-педагогічної літератури, можна зробити висновок, щоо формування пізнавальної активності учнів передбачає ряд педагогічних умов. Вони складаються з наступних: вчителі керують як класом, так і пізнавальною діяльністю школярів загалом. Це управління багато в чому залежить від рівня його професійної підготовки та майстерності; розробляється та використовується педагогічна модель пізнавальної активності.Пізнавальний інтерес як складова активізації пізнавальної діяльності учнівПоняття «пізнавальна активність учнів» відзначається як властивість діяльності індивіда, що виявляється у прагненні учня до плідного оволодіння знаннями та способами діяльності за оптимальний час, у його суцільній, самостійній роботі з пошуку, усвідомлення та використання нової інформації. Формування пізнавального інтересу до навчання – важливий засіб підвищення якості навчання. Функція вчителя в даному випадку – створення атмосфери, за якої учні разом із вчителем активно працюють, розмірковують над процесом навчання, розширюють свої знання. Тільки захоплення створює ту напругу духовних сил, що веде до розвитку здібностей. Відомо, що ефективність навчання знаходиться у прямій залежності від рівня активності учня в цьому процесі. Пізнавальна активність не є вродженою, вона формується на протягом всього свідомого життя людини, і завдання вчителя полягає не в передачі учням максимально можливого обсягу знань, а в тому, щоб навчити їх умінню вчитися [1].Аналіз педагогічної літератури дозволяє відзначити цілу низку умов для активізації пізнавальної діяльності школярів. Першою умовою є формування пізнавального інтересу на уроці, шляхом пізнання нового та цікавого для учня матеріалу. Пізнавальний інтерес можна визначити як емоційно-пізнавальне ставлення (що виникає з емоційно-пізнавального переживання) до предмета або безпосередньо вмотивованої діяльності.Критерії пізнавального інтересу.1) специфічні для інтересу особливості поведінки та діяльності учнів навчальної діяльності на уроці.Першу групу критеріїв пізнавального інтересу характеризують активне включення до навчальної діяльності, жадібне сприйняття пізнавального матеріалу, відсутність відволікань, переважання мимовільної уваги, виникнення питань у процесі навчальної діяльності. На цікавому уроці учні сидять не ворухнувшись, вони зазвичай ігнорують навіть перешкоди - не відволікаються; за відсутності інтересу відволікання постійні. Зосередженість може досягатися і за відсутності інтересу – зусиллям волі, якщо це потрібно; при інтересі не потрібно зусилля волі, щоб відволіктися від питання, що цікавить.Бажання якнайдовше займатися даним предметом, небажання припинити заняття, урок також дуже показові для інтересу. Найважливіший критерій пізнавального інтересу, що виник – поява питань у процесі навчальної діяльності. 2) особливості поведінки та діяльності учнів, що виявляються поза уроками.Друга група ознак пов'язана зі зміною поведінки учнів у результаті пізнавального інтересу, що виник у них, але вже поза уроком. Після уроку школярі не розходяться, а оточують вчителя, ставлячи запитання або висловлюючи власні міркування щодо проблеми, що їх цікавить. Учні добровільно та охоче беруть та виконують завдання для самостійної роботи, виступають з доповідями, повідомленнями, читають відповідну додаткову літературу. 3) особливості способу життя учнів, що виникають під впливом інтересу до тієї чи іншої діяльності. Вчитель може дізнатися про це з розмови з батьками, відвідування сім'ї учня, з власних спостережень поведінки учня поза школою, з розмови з самим учнем [7].Інтерес являє собою відображення складних процесів, що відбуваються у діяльності та її мотиваційній сфері. А. М. Леонтьєв писав, що «зробити предмет цікавим, отже, зробити його актуальним чи відтворити певний мотив, і навіть створити відповідні мети учнів» [7, с. 47].Фіксуючи потенційний інтерес зі сторони учнів за допомогою зовнішніх проявів, вчитель має змогу аналізувати та знаходити взаємозв’язок між змістом матеріалу, емоційними проявами учня як реакцію на викладений матеріал та можливими мотивами дитини до цього. На даному етапі включається ще один важливий процес – формування самостійності та самоконтролю, що сприяє вихованню пізнавальної діяльності та активності учнів. Дану форму активності відносимо до зрілих форм активізації пізнавального інтересу в учнів середньої школи. Отже, на основі вищевказаного, в учня формується стійкий інтерес до певної сфери знань, виявлення вчителем якого дає змогу для педагога застосувати діяльність школяра та з часом розвивати вже як ведучий мотив навчання учня.При умові підтримки зі сторони вчителя, в такого учня може сформуватися стійкий пізнавальний інтерес. Тоді внутрішня мотивація у навчанні переважатиме, і учень зможе вчитися охоче, навіть незважаючи на несприятливі зовнішні подразники. Цей рівень стійкості пізнавального інтересу вже невіддільний від потреби у знаннях. Могутній пізнавальний інтерес супроводжує розвиток далеко не кожного учня. Він дуже суб'єктивний і виникає під дією багатьох методів. Будь-які ситуації можуть мати потужний та специфічний вплив на пізнавальний інтерес школярів.Психологічні основи формування пізнавального інтересу в учнівОволодіння змістом навчальних предметів становить головну мету процесу навчання в школі і становить об’єкт пізнавального інтересу школярів. В даний процес входить не лише факт отриманих знань, а й сам процес їх добування, адже саме процес шляху до набуття нових знань формує способи пізнання. У випадку, якщо учень прикладає неабиякі сили у виконання тієї чи іншої цікавої йому сфери, такий пізнавальний інтерес можна розцінювати вже як схильність. Завдяки впливу інтересу на пізнавальну діяльність людини, активізуються такі психічні процеси індивіду, які приносять справжнє інтелектуальне задоволення, виражається в підвищеному емоційному фоні. На основі цього можна зробити висновок, що саме пізнавальний інтерес розцінюється як ваговий мотив активності школяра, сприяє розвитку його пізнавальної діяльності [3].Елементи пізнавальної спрямованості мають місце у будь-якому інтересі, оскільки, цікавлячись предметом чи явищем, людина хоче якомога більше про нього допитатися. Пізнавальний інтерес є найважливішим у розвитку особистості та психічних процесів. В інтелектуальній діяльності, що протікає під впливом пізнавальних інтересів, проявляється: активний пошук, здогад, дослідницький пошук, готовність до розв'язання задачі.Емоційні прояви при прояві пізнавального інтересу: емоції відчуття очікування нового, відчуття інтелектуальної радості; переживання успіху.Взаємозв’язок між інтелектуальними, вольовими та емоційними компонентами пізнавального інтересу – не є окремими складовими. Ще однією важливою умовою для виникнення пізнавального інтересу є наявність самостійної дослідної діяльності або творчої діяльності, що постають головним завданням пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес постає як найважливіший мотив навчальної діяльності. Допитливість, готовність до пізнавальної діяльності, «жага до знань» - все це прояви когнітивної спрямованості особистості, в основі якої - пізнавальний інтерес, що визначає активне ставлення до світу та процесу його пізнання.Формування цієї риси особистості вкрай позитивно позначається розвитку учня. Його розумова та моральна енергія знаходить вихід у діяльності, що відповідає його інтересам, яка за рахунок сильної внутрішньої мотивації збільшує інтенсивність усіх психічних процесів: мислення, уяви, пам'яті, волі, емоцій [5].2 ПРАКТИЧНА РОБОТА З АКТИВІЗАЦІЇ пізнавальної активності в учнів 6-7 класів НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ2.1 Принципи формування пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання Забезпечення максимально можливої ​​адекватності навчально-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань – цей принцип реалізується за допомогою організації пізнавальної діяльності учнів на уроках за умови максимального наближення до реального життя. Разом с теоретичним осмисленням додається і практичне осмислення певного явища, яке вивчається на уроках трудового навчання. Принцип взаємонавчання на уроках трудового навчання реалізується через творчий підхід до виконання завдання, його аналіз та висновки на основі власних помилок або ж помилок однокласників. Актуалізація та розвиток власних навичок та вмінь.Принцип дослідження проблем, що розуміється через реалізацію творчих та пошукових навичок учнів, а процес дослідження має мати дослідницький характер. Це є важливим принципом активізації пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання: дослідження проблеми, яка вивчається. Принцип індивідуалізації, тобто організація процесу навчання на уроці за існуючих індивідуальних потреб чи можливостей учня. Реалізація даного принципу потребує індивідуальних методів навчання.Принцип самонавчання. За допомогою даного принципу мається змога на основі власного активного прагнення до вдосконалення кожного учня активізувати їх навчально-пізнавальну діяльність. Принцип мотивації, який передбачає наявність стимулів до вироблення пізнавального інтересу до сфери трудового навчання [21].2.2 Методика активізації пізнавальної діяльності учнів 6-7 класів на уроках трудового навчання Трудове навчання сприяє нагромадженню знань, практичних умінь та навичок, які є важливим засобом формування повноцінної особистості та її складових виховання. І. Подласий пише, що «викладання трудових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах дозволяє цілеспрямовано використовувати досягнення національної та світової культури, поєднувати відповідні цілі навчання з цілями виховання та розвитку в один загальний напрямок формування людини і громадянина» [7, с. 14].Важливо наголосити, що саме предмети трудового циклу допомагають учням пізнати світ, людей і себе, вчать їх логічно мислити, сприяють формуванню механізмів самоорганізації, саморозвитку, творчого пошуку, умінь відходити від стереотипу та прагнути до самостійного вирішення проблем [7, с. 12].Питання удосконалення методики трудового навчання досліджували А.А. Белоблоцький, В.А. Дідух, Р.А. Захарченко, Ю.В. Кирильчук, Є. Левченко, В.К. Сидоренко, В. Терещук та ін.Важливими шляхами формування пізнавальної самостійності, як показує педагогічний досвід, є: організація самостійної навчально-пошукової діяльності, вирішення пізнавальних завдань різних типів, поєднання активних та інтерактивних методів навчання з використанням комп'ютерних технологій, встановлення у процесі вивчення предметів трудового циклу міжпредметних зв'язків [7].Зовнішні та внутрішні чинники потрібно враховувати та об’єднувати при організації самостійної навчальної пошукової діяльності учня, задля розширення власної пізнавальної активності та діяльності. До зовнішніх чинників відносимо безпосередню діяльність самого вчителя, тобто забезпечення забезпечення у навчальному процесі позитивної атмосфери, налагодження діалогу між учнями та вчителем, облік суб'єктного досвіду школярів тощо. До внутрішніх чинників можемо віднести пізнавальні потенції школярів, їх бажання до самостійності у виконанні пошукових вправ, їх аналізу та жагою до досягнення результату, що є ознакою активної рефлексії учня щодо власної навчальної діяльності [7].Важливим у формуванні пізнавальної самостійності є використання різних типів завдань, вирішення яких сприяє розвитку самостійності, критичного мислення учнів. Невід'ємним під час уроків технологій є застосування наочних і технічних засобів навчання. Використання наочних засобів сприяє розвитку інтересу учнів до процесу праці і розвитку пізнавальної активності у школярів: виникає бажання дізнатися про досліджувані матеріали, якісно виконати трудове завдання. Найбільш ефективними у формуванні пізнавального інтересу виявилися інтерактивні методи та прийоми, способи та форми. Інтерактивне навчання засноване на власному досвіді учнів, їх прямій взаємодії. На заняттях з використанням проектів, тренінгів, вирішенням ситуацій, роботою в малих групах, діти спонукаються до такої діяльності, яка потребує самостійного пошуку інформації, прийняття рішень.Як зазначають дослідники, будь-яка інтерактивна технологія «провокує» фізичну, соціальну та пізнавальну активність учнів, і кожна з них є значущою для досягнення запланованих результатів відповідно до поставлених навчальних та розвиваючих цілей. Дидактичною метою використання інтерактивних методів є:розширення кругозору у сфері трудового виховання на навчання; застосування знань, умінь та навичок у практичній трудовій діяльності; формування пізнавальної мотивації та інтересу до предмету трудового навчання. Під час уроків відбуваться: виховання самостійності, волі особистості, формування підходів, позицій, виховання співробітництва, колективізму, комунікабельності. Розвиваючі цілі: розвиток мислення, пам'яті, уваги, вміння порівнювати, зіставляти, аналізувати; розвиток творчих здібностей, рефлексії, мотивації до навчальної діяльності.Дидактичні методи активізації пізнавальної діяльності являють собою традиційний кластер педагогічної науки та діляться: на словесні; наочні (ілюстрація, демонстрація, моделювання, роликів, відеопрезентацій); практичні (спостереження, опис, дослідження, лабораторна робота, екскурсія, експеримент, проектування). До словесних методів належать навчальна дискусія, доказ, порівняльний аналіз, мозковий штурм, проблемний виклад тощо. У процесі пізнання слово відіграє провідну роль: завдяки слову людина може висловлювати свої уявлення про навколишній світ та своє бачення з приводу роботи на уроці трудового навчання. Однак для того, щоб слово могло виконувати функцію сигналу сигналів, щоб з його допомогою можна було адекватно відображати дійсність, ним слід правильно користуватися. Особливо важливо це для педагога, чиє слово – як усне, і письмове – головний засіб «запуску» пізнавальної діяльності учнів. Наочні методи. У процесі освітньої діяльності для ефективного засвоєння школярами необхідної навчальної інформації, педагогу дуже важливо вміти активізувати всі системи органів чуття школярів. Сприйняття матеріалу винятково «на слух» знижує результативність навчання. Незамінними для активізації пізнавальної діяльності є наочні методи, які з урахуванням зорового аналізатора як забезпечують повноцінне придбання учнями нових знань, а й прищеплюють їм навички правильного сприйняття, вміння виявляти суттєві ознаки, встановлювати зв'язки у досліджуваних явищах. Вибір наочних методів навчання, звичайно, залежить від змісту матеріалу, що викладається, ступеня знайомства з ним школярів і доцільності його застосування. Крім іншого, багато наочних методів надають широкі можливості для самостійної роботи школярів.Практичні методи – це складне поєднання мовної взаємодії, наочності та практичної роботи. Практична діяльність учнів організується та направляється вчителем з метою виховання працьовитості, звички самостійно здобувати знання та, безумовно, активізації пізнавальної діяльності. Застосовуючи освоєну теорію на практиці при вирішенні різних завдань, діти набагато твердіше закріплюють отримані раніше знання [17].Навчальний проект, як елемент творчості учнів, сприймається як органічна складова сучасних педагогічних технологій. Вводячи у педагогічні технології елементи дослідницької діяльності, вчитель спрямовує пізнавальну діяльність учнів.Метод проектів - це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості учнів, розвиток їх інтелектуальних та фізичних можливостей, вольових якостей та творчих здібностей у процесі створення нового продукту, що має об'єктивну та суб'єктивну новизну і має практичну значимість.Проектний метод дозволяє:навчити учнів самостійно, критично мислити;долучатися до практичної діяльності;пов'язувати тему дослідження з іншими навчальними дисциплінами.При використанні проектної методики особливо важливою є організаційна діяльність, починаючи з занурення учнів у проектну, дослідницьку діяльність до її здійснення. Вибір теми проектів може бути різним. В одних випадках вчителі визначають тематику з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, природних професійних інтересів, а також інтересів та здібностей учнів. В інших - тематика проектів може бути запропонована самими учнями, які при цьому орієнтуються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, а й творчі, прикладні. Наприклад, на уроці трудового навчання темами проектів можуть бути такі, як «виготовлення…».Класифікація проектів відповідно до типологічних ознак, що лежать в їх основі.1. Щодо домінуючої у проекті діяльності:- Дослідницькі;- Творчі;- Рольові, ігрові;- ознайомлювально-орієнтовні (інформаційні);- практико-орієнтовані (прикладні).2. За кількістю учасників проекту:- індивідуальні (особистісні);- парні;- Групові;- Колективні;- Масові. Метод проектів - педагогічна технологія, яка орієнтує на застосування та придбання нових знань для активного засвоєння нових способів виконання завдань на уроках трудового навчання. Практика показує, що впровадження проектної методики активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, дозволяє досягати вищих результатів навчання. Саме тому ми рекомендуємо використання методу проектів на уроках трудового навчання в середній школі. Підсумок навчального проекту – формування вмінь та навичок при обробці окремих трудових виробів; вміння самостійно планувати роботу, орієнтуватися у спеціальній технологічній термінології, використовувати терміни для позначення певних операцій, а так само оформлена папка з дидактичними матеріалами, виконаними у вигляді зразків з інструкційними картами, що додаються.Таким чином, використання навіть елементів проектної діяльності під час уроків трудового навчання дає високі результати. Зростає інтерес до предмета, краще засвоюється матеріал, у процесі обговорення діти навчаються формулювати свої думки, самостійно планувати роботу, набуваючи необхідних навичок.висновкиТаким чином, ми розглянули тему дослідження «Способи стимулювання пізнавальної активності дітей» та дійшли наступних висновків.В рамках даної курсової работи були досягнуті завдання: проведено теоретичний аналіз та всебічно розглянута наукова психолого-педагогічна література з метою уточнення наукових понять пізнавальної діяльності дітей; розкрито значення та завдання формування пізнавальної активності у дітей; виявлені оптимальні форми роботи для формування пізнавальної активності; з’ясувані методи формування пізнавальної активності та пізнавального інтересу школярів на уроках трудового навчання в процесі практичної роботи.В першому розділі курсової роботи ми розглянули проблему формування пізнавальної активності та пізнавального інтересу у дітей на уроках. На нашу думку, під активністю розуміється вміння людини впливати на власні потреби, погляди, цілі, навколишню дійсність, оновлювати та, нарешті, змінювати її. Активність допомагає учню за короткий час та успішно засвоїти соціальний досвід, розвиває комунікативні здібності, формує ставлення до навколишньої дійсності. А пізнавальна активність – це інтелектуально-емоційна схильність до процесу пізнання, прагнення учнів до навчання, виконання індивідуальних та загальних завдань, реалізація практичної та розумової діяльності. У середньому шкільному віці значно розширюється сфера застосування пізнавальної активності: систематичне вивчення основ наукових дисциплін розширюють галузі знань, сприяють накопиченню інформації, насамперед у тих сферах пізнання, які були йому практично недоступні. У середньому шкільному віці ускладнюється мотиваційне забезпечення як навчальної, так і пізнавальної діяльності. Пізнавальна потреба, залишаючись центральним генератором пізнавальної активності дитини, збагачується рядом інших складових мотиваційної сфери: в силу набувають такі стимули, як прагнення самоствердження, самоактуалізації та самореалізації, пов'язаної зі спрямованістю на майбутнє.В другому розділі курсовох роботи ми розглянули основні принципи та методи активізації пізнавальної діяльності у дітей на уроках трудового навчання в середній школі.Важливо наголосити, що саме предмети трудового циклу допомагають учням пізнати світ, людей і себе, вчать їх логічно мислити, сприяють формуванню механізмів самоорганізації, саморозвитку, творчого пошуку, умінь відходити від стереотипу та прагнути до самостійного вирішення проблем.Важливими шляхами формування пізнавальної самостійності, як показує педагогічний досвід, є: організація самостійної навчально-пошукової діяльності, вирішення пізнавальних завдань різних типів, поєднання активних та інтерактивних методів навчання з використанням комп'ютерних технологій, встановлення у процесі вивчення предметів трудового циклу міжпредметних зв'язків.Невід'ємним під час уроків технологій є застосування наочних і технічних засобів навчання. Використання наочних засобів сприяє розвитку інтересу учнів до процесу праці і розвитку пізнавальної активності у школярів: виникає бажання дізнатися про досліджувані матеріали, якісно виконати трудове завдання. Отже, тему нашого дослідження розкрито, а мету та завдання курсової роботи виконано.список використаної літературиАверкина Ю. Формирование в процессе обучения познавательной активности и познавательных интересов / Ю.С. Аверкина, А.В. Власов, Е.Н. Миронова // Kant. – 2018. – №3 (28). Акиф, Г. Проблема формирования познавательной активности учащихся в современной психолого-педагогической литературе // Вестник ТГПУ. – 2012. – №5 (120). Ананьев, Б. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – М.: Наука, 2000. – 351 с.Ахмедбекова, Р.Р. К вопросу о сущности и содержании познавательной активности младших школьников // Известия ДГПУ. Психолого-педагогические науки. – 2008. – №1. Божович, Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л.И. Божович. – Спб. : 2009. – 398 с.Бутолин, С.Г. Особенности проявления познавательной активности // Вестник Удмуртского университета. – 2009. – №2. Захаров, И.М. Развитие познавательного интереса обучающихся 6 класса на уроках технологии обработки конструкционных материалов // Проблемы педагогики. – 2017. – №8 (31). Коменский, Я. А. Избранные педагогические сочинения: в 2 т. Т. 1. – М.: Педагогика, 1982. – 656 cКуценко, В.Г. Управление самовоспитанием школьника. – Лекция 1. – Л.: ЛГУ, 1973.Леонтьев, А. Н. Проблемы развития психики Москва: Директ-Медиа, 2008. – 1042 с.Макарова, О. В. Познавательная активность подростков // Психология и педагогика: методика и проблемы практического применения. – 2012. – №26. Молокоедова, Е.С. Развитие познавательной активности детей младшего школьного возраста. Сущность понятия «Познавательная активность» // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. – 2016. – №4-3. Мухина, В.С. Возрастная психология. Феноменология развития. – М.: Академия, 2019. – 656 с.Рубинштейн, С. Л. Основы общей психологии : в 2-х т. / Акад. пед. наук СССР. – М. : Педагогика, 1989.Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2005. – 720с.Скаткин, М. Н. Проблемы современной дидактики. – М.: Педагогика, 1984. – 96 c.Сухоруков Д. Средства, активизирующие познавательную деятельность школьников и повышающие их умственную работоспособность / Д.В. Сухоруков, Л.А. Сорокина // Образование и наука. – 2014. – №2 (111). Хайрулаева, А. Интерактивные методы в активизации познавательной деятельности учащихся / А.З. Хайрулаева, Л.М. Бускаева // МНКО. – 2016. – №1 (56). Харламов, И. Ф. Педагогика: краткий курс. Минск: Высш. шк., 2004. – 272 с.Чернышева Е. Формирование познавательных мотивов у младших школьников на уроках технологии / Е.И. Чернышева, Е.А. Чалых // ПНиО. – 2013. – №3. Шамова, Т. Активизация учения школьников / Т.И. Шамова. – М.: Педагогика, 1982. – 208 с.